Доброго здоров'я всім.
Вибачте мою наівність, але :
1. невже Янукович справді ладен погодитись, фактично чи номінально, на роль губернатора в новій російській "співдружності"? Лукашенка такий варіант не влаштував.
2. патріотизм - категорія економічна, чи справді Донецькому ( і загалом Українському) бізнесу вигідна втрата незалежності понад ті обмеження, що накладае залежність від газової труби. Досі ПР непогано використовувала регіональний патріотизм. Працівники великих підприємств знайомі з терміном "корпоративная культура"- теж варіант мікропатріотизму, що стримує "летунов" від пошуків кращої зарплатні.
3. Вільне володіння російською дозволяє мені скористатись запрошенням російського президента (в нашому паспорті немає графи національність, тож чим я не "москаль") і переїхати, наприклад, до Липецька, на більшу зарплату, невже відтік кваліфікованої робочої сили вигідний нашим ПРомисловцям? Тут би мовний бар'єр, а його нема.
4. армія, якщо хтось не в курсі, насправді існує не для захисту населення, як то загальноприйнято вважати, армія захищає промисловий та економічний потенціал, надбання олігархів. Вона ж допомагає транснаціональним корпораціям
нищити національні промислові еліти з яких могли б вирости конкуренти (прямим втручанням,чи загрозою використання сили). Невже в ПР всі настільки бовдури, що не розуміють наскільки для НИХ важливо, щоб український Ваня був патріотом вільної України.
5. всі політичні та економічні питання, як це не смішно, можно звести до: за або проти Української мови. Фактично, більшість тих, хто проти, просто не визнають право України на існування ( найтолерантніші визнають Україну в межах Галичини ). Притому, їх уявлення про Рсійські реалії настільки відірвані від дійсного стану справ, що моторошно стає.
І на цій хвилі регіони прийшли до влади, що далі? Кучма, не маючи протистояння, після виборів "національнішав". Регіонам цей шлях закрито. Хто для ПР страшніший Тимошенко чи Лужков? В нашій історії так вже кілька разів було.
Читаємо Грушевського і молимось?
