Вот так, просто и легко, незатейливо и без углубления в мудрофилософские размышления:
Економiя на життi, або Синдром бiдностi
Як зекономити на памперсах, на водi та на опаленнi
Євгенiя Лубенець
Українськi полiтики все пруться у якусь натiвсько-єесiвську далечiнь, теоретизують з приводу того, як покращиться життя нашого народу, в той час, як народ думає, як би вижити та зекономити на життi. I це не поодиноке явище, а справжнiй синдром бiдностi країни, який визнанням геноциду не вилiкуєш.
Ще у дитинствi вiд бабусi чула розповiдь: "Дiвчина знепритомнiла, навколо зiбрався натовп, хтось почав гукати: "Води! Води!", а вона, оклигавши, прошепотiла: "I шматочок хлiба...".
"Как страшно жить!"
Влаштовуючи у Верховнiй Радi бiйки, риючись у гаманцях та ледь не спiднiй бiлизнi одне одного, українськi полiтики, певно, радiють, що дають народовi видовища, i забувають, що окрiм видовищ людям потрiбний i хлiб. Це призводить до того, що люд шукає витончених способiв зеконмити хоча б копiйчину.
Найяскравiше виражений симптом синдрому бiдностi - те, що фраза акторки Ренати Литвинової "Как страшно жить!" iз притаманною їй хаотичною жестикуляцiєю точно вiдображає теперiшню ситуацiю в Українi. Нi для кого не секрет, що останнiм часом не за днями, а за годинами зростають цiни на продукти, комунальнi послуги та навiть на смерть. Бiльш-менш пристойно сьогоднi поховати людину коштує не менше 100 зелених папiрцiв iз зображенням розумного дядька. От i доводиться жити, бо вмирати набагато дорожче. Iнодi економiя доходить до безглуздя, але це швидше хвороба не людини, а країни, яка довела до такого. I доки у нас буде така економiя, нi про який нато-єесiвський рай нам i мрiяти не варто!
Економимо на життi
Економiя на водi. Люди, у яких стоять лiчильники на воду, знають, що можна набрати таз води безкоштовно. Нiяких "жучкiв"-павучкiв чи iнших приладiв, вигаданих людським генiєм вiдчаю, все легко i просто! Вiдкрутивши тонюсiнький струмiнь, годин за п'ять-шiсть можна набрати таз води, яку лiчильник не рахуватиме, бо струмiнь дуже тонкий. Стiльки часу мороки вартi цiлого тазу безкоштовної води. А якщо набрати ванну?
Економiя на опаленнi. Зима цього року начебто тепла, i люд шукає способiв зекономити на опаленнi. У приватному секторi економiя виражена яскравiше, мабуть, через те, що там живе багато людей похилого вiку iз малою пенсiєю. Так от, грiтися можна ледве-ледве увiмкненим котлом, можна грiтися раз на день, а можна покласти бiля себе кота i грiтися вiд його тепла.
Економiя на пакетиках. Здавалося, пройшла епоха випраних одноразових пакетикiв, виявилося - пiшла у пiдпiлля, але все одно iснує. На балконах де-не-де i сьогоднi можна спостерiгати випранi милом пакети. Скарбом для економiї є одноразовий посуд.
Економiя на памперсах. Дiти - це дуже дорогi квiти життя, не дивлячись на те, що за них дають 8 тисяч гривень, яких не завжди i на памперси вистачає. Молодi мами виходять зi скрутного становища, висушуючи памперси на батареї i використовуючи їх вдруге, а потiм втретє...
Економiя на одязi. Чарiвне слово "second hand" стає вже "фiрмою" типу Гуччi, Арманi. Фраза "Я одягаюся у second hand'i" сприймається сьогоднi нормально, бо там дiйсно можна вiдшукати щось бiльш-менш пристойне за невеликi грошi. Та й закордоннi зiрки розповiдають з екранiв, що одягаються у second hand'ах. От тiльки у них "хенди" ледь не елiтнi, а у нас пiдвальнi.
I лише кiлька разiв на рiк економний українець може дозволити собi зробити свято: для цього скликається уся рiдня, готується якомога бiльше недорогих страв, а пiсля свята знову починається економiя до наступних свят.
Сподiваюся, прийде час, коли ТАКА економiя буде не необхiднiстю, а розвагою чи дивакуватiстю.
я щас не в настроении обсуждать мысли автора, но меня радует, радует, что ВП начал публиковать украиноязычные материалы. И я с удовольствием подключусь к этому процессу.
Наконец-то в местной прессе появилась РІДНА МОВА!