Чому багато українців розмовляє російською?
Понеділок, 23 Червень 2008
Управління у справах преси та інформації Полтавської облдержадміністрації оприлюднює перелік деяких історичних подій та назв документів, які безпосередньо формували нинішню ситуацію з мовою та були спрямовані на знищення української мови, культури та нації. Ці документи і пояснюють таке аномальне явище, коли деякі громадяни України не послуговуються українською мовою: 1686 р. – Ліквідація автономної української церкви, насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою
1689 р. – Заборона Києво-Печерській Лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. – „Анафема” Московського собору на „киевские новые книги” – книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад – Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1720 р. – Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. – Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. – Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. – Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. – Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р. – Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. – Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. – Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. – Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. – Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. – Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня – Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. – Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня – Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869, 1886 рр. – Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876 р., 18 травня – Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. – Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. – Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. – Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. – Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 рр. – Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. – Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905 – 1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. – Указ сенату Російської імперії про „шкідливість” культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р. – Циркуляр П. Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.
1914 р., березень – Заборона царським режимом святкувати 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 р. – Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та Буковині вживати українську мову, друкувати книги, газети і журнали українською мовою. Розгром товариства „Просвіта”, зруйнування бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 22 листопада – Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом А.Тютюнника під м. Базар на Житомирщині.
1921 – 1923 рр. – голод у степових районах України, спричинений політикою „воєнного комунізму” та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р., вересень – Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за „належність” до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929 – 1930 рр. – Перша фаза колективізації й „розкуркулення” в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня – Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня – 19 квітня – Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої „Спілки Визволення України” (СВУ).
1932 р., 23 квітня – Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932 – 33 рр. – Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. – Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М. Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р. – Погром українців на Кубані.
1934 – 41 рр. – Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р., 13-15 грудня – У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких письменники Г. Косинка, К. Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько, І. Крушельницький та ін.
1936 р., жовтень 1938 р., листопад – Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана „єжовщина”).
1937 р., листопад – Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. – Сталінська постанова „Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР”.
1938 р., 24 квітня – Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1939 – 1941 рр. – Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень – „Процес 59” членів ОУН у Львові.
1946 р., 8-10 березня – Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень – Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим (ред.: Й. Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).
1946 р., 24 серпня – Постанова пленуму ЦК КП(б)У „Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у „Нарисі історії української літератури”, різка критика часописів „Вітчизна” і „Перець” (ця постанова була згодом підтверджена 16-м з’їздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р., 3 березня – Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова „чистка” серед українських культурних кадрів, звинувачених в „українському буржуазному націоналізмі”.
1949 р. – Чергова „чистка” в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її 16-го з’їзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1949 р., 28 серпня – Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з’їзді в Мукачеві.
1951 р., 2 липня – Погромні статті в московській газеті „Правда” проти „націоналістичних ухилів в українській літературі” (різка критика вірша В. Сосюри „Любіть Україну” та лібрето опери „Богдан Хмельницький” О. Корнійчука і В.Василевської).
1954 р., 23-24 березня – 18 з’їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952 – 1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954 р., 7 липня – Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957 – 61 рр. – Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада – Постанова Пленуму ЦК КПРС „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти”, на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а „за бажанням батьків” вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня – Убивство C. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961 р., січень – Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Cпілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень – Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом, яка проголошувала політику „злиття націй” і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. – Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. – Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня – Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві, протест громадськості (самвидавний матеріал „З приводу процесу над Погружальським”).
1965 р., серпень-вересень – Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М.Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня – Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р., червень – Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада – Трагічна смерть (вбивство) української художниці А.Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень – Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.
1972 р., травень – Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм, чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р., 5 лютого – Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого, суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня – Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада – Директива колегії Міністерства освіти УРСР „Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки” (посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень – Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня – Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня – Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.
1980 – 81 рр. – Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. – Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури („Андроповський указ”) та директива колегії Міністерства освіти УРСР „Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки”, спрямована на посилення русифікації.
1984 р. – Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1985 р., 4 вересня – У концтаборі помер поет В. Стус.
1986 р., 26 квітня – Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. – Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень – Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Підготовлено прес-центром управління у справах преси та інформації облдержадміністрації за матеріалами книги „Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
