Оце учора потрапила мені на очі стаття " Патріарх Кирило: Героїзація неоднозначних особистостей розділяє український народ" (
http://korrespondent.net/ukraine/politics/916720), і черговий раз мене вразило лицемірство Московії. Цього разу не світської влади, а духовної.
Почну з кінця статті. Патріарх Кирило зазначає, що приїхав до Києва як прочанин і не розглядає свій візит як патерналізм. Можна було б погодитися з його твердженням, якби не повне підспівування офіційному Кремлю. Навіть і з огляду на одностайність думок та позицій світської та духовної влади Московії можна було б погодитись з цим твердженням патріарха (ну має він саме такий погляд на події в Україні), але тільки у тому випадку, якщо термін "патерналізм" трактувати виключно у спрощеному (буквальному) значенні без урахування контексту виступів та дій. Так, слова накшталт "Україна залежить від Росії і тому …" чи "УПЦ залежить від РПЦ і тому…" дісно не використовувалися у промовах патріарха Кирила. Але у той самий час проаналізувавши деякі меседжі з промов патріарха РПЦ, його патерналізм видно неозброєним оком. Візму хочаб зазначену вище статтю.
"Уявіть собі, якщо б символом (України) стала людина, що представляє приватні політичні думки. Одні на сході, інші на заході. Це б спровокувало і посилило б конфліктну ситуацію в Україні" (патріарх Кирило). Я гадаю ця цитата стосується сумнозвісного пректу "Великий ураїнці", коли Д. Табачник (депутат від ПР) за допомогою коштів протягнув Ярослава Мудрого на перше місце замість Степана Бендери. Одразу виникає питання на зустріч: Хіба підтримка однієї політичної думки (сходу України) навіть нейтральної історичної постатї у противагу (саме у противагу, а не по іншій причині) іншій політичній думці (заходу України) не посилило конфліктної ситуації в Україні? Посилило, бо інакше не виникло б отого скандалу навколо проекта та депутата Табачника.
"От коли зараз мені говорять, що для здобуття української національної самосвідомості нам потрібні нові імена, і коли в якості нових імен називають імена, які розділяють у першу чергу українців, я вже не кажу: росіян та українців, як то кажуть, ну Бог з ним, хоча це теж дуже погано, але саму Україну розділяють ці імена - мені ця логіка не зрозуміла " (патріарх Кирило). Знову питання на зустріч: Невже відмова певній частині українців (і не маленькій, а майже третині, можливо і більше) у шануванні цих імен і одночасному шануванні інших, котрі уособлюють для цієї ж таки частки лише лихі часи, та занепад держави не розділяють українців? Розділяють, і це природно, бо неможливо без застосування репресивного апарату змінити ставлення тієї частки до імен, які були гаслом в тих, хто нищів цвіт української нації, розстрілював та поневолював Україну протягом сторіч.
"Я не можу собі уявити, щоб я, як патріарх, став підтримувати якісь символи, які б розділяли церкву. Врешті-решт - це самогубство для лідера". (патріарх Кирило) Нібито заперечень не повинно виникати. Так, не виникає, якщо не розглядати правосласвну церкву по конфесійно, або забути про те, що церква (православна) не державне утворення, і її неможливо ототожнювати зі світською державою, окрім хіба що церковної бюрократії.
"Брехня історична породжує неправду в сучасному житті. Не можна на брехні будувати людського благополуччя" (патріарх Кирило) Золоті слова, що ще можна додати. Все так, але шановний патріарх чомусь нічого не сказав (забув напевне у великому турбуванні про прочан), що історична брехня й фальсіфікації супроводжують Росію з самого початку заснування як самої Росії взагалі, так і РПЦ зокрема. Спочатку силомиць перетягли патріарха всієї Русі з розтрощеного Києва до Москви, Поспіль вкрали назву Русь, загубили договір Б.Хмельницького з Московією (мабуть миші з'їли), і ще багато яких фальсіфікацій було за майже пів тисячоліття співіснування України та Росії. Безсумнівно багатовікова брехня й фальсіфікації не додадуть ні благополуччя, ні порозуміння, особливо у випадку впертого намагання зберегти брехливу інтерпритацію сфасльсифікованих раніше документів.
Шкода, що відсутня цитата самого патріарха Кирила, але маючи довіру до джерела статті, зроблю посилання: "Як повідомлялося, патріарх Кирило заявляє про неприйнятність ревізії історії, особливо історії Великої Вітчизняної війни." (з вищезазначеної статті). Перш за все питання: Чому патріах Кирило придає таку особливу увагу неприйнятності ревізії історії ВВВ? На мою думку, відповідь доволі очовидна: Тому, що ще живі свідки ВВВ і можуть викрити брехню та фальсіфікації, а викриття звісно не піде на користь тим, хто привласнив собі право описувати історичні події не такої вже й сивої давнини. Отже, з огляду на свої міркування й розмірковування над словами й заявами патріарха Килила, в мене не може скластися іншого враження від його візиту, ніж написані нище:
1) Як би шановний патріарх Московський і всієї Русі Кирило не намагався відхреститися від патерналізму свого візиту, всі його публічні виступи та заяви говорять на користь протилежного – політизації свого "прочанського" візиту, патерналістського ставлення до усіх українців, а не лише до своїх прочан.
2) Патріарх Московський і всієї Русі Кирило лицемір з лицемірів, бо проголошуючи свою місію прочанською, патріарх Кирило використовує саму віру в Бога (свій сан) для маніпулювання думками людей, і не тільки своїх прочан (РПЦ), а й всіх тих для кого віра в Бога не є пустим звуком.
Werwolf 2009/07/29