Якось міністр внутрішніх справ Юрій Луценко прийшов на свое перше засідання у міністерстві. На ньому була гарна міліцейська фуражка, светр зі значком жовтої "Пори" і терті джинси. В руках він тримав революційний гумовий кийок, що він його відібрав у спецназівця під Адміністрацією президента. Кийок був прикрашений помаранчевими стрічками і наліпкою "Свободу не спинити".
Великі генерали одразу ж відчули деяке внутрішне напруження.
- А от скажіть мені, шановні, - тихо та украдливо почав міністр. - Чи є міліція з народом?
- Ну... Дик.. Адже ж.. Якби ж... - розхвилювалися генерали.
- Я не чую вас! - вигукнув міністр і трахнув кийком по столу.
- Так! - одноголосно відповіли генерали, - Так! Так! Міліція з народом!
- Добре, - схвалив міністр. - А от скажить мені, шановні, що це за фігня? - і Луценко підняв кийок над головою.
Генерали мовчали.
- А я сам відповім на це запитання, - сказав міністр. - Це мій портативний люстратор моделі ПЛ-1. І зараз я буду декого з вас люструвати.
Він клацнув пальцями, і до кабінету занесли десяток металевих щитів.
- Але спочатку ми займемося іншим, - вигукнув міністр. - Я дуже скучів по цьому. Усі взяли щити, та вишукувались від стіни до тієї шафи! Швиденько!
Генерали вишукувалися один біля одного, з-під щитів видно було їх генеральськи "холодильники".
- Як довго я цього чекав, - задоволено сказав міністр, - Зараз я тіпа штурмуватиму Адміністрацію президента, а ви тіпа будете спецназ. І я Вас буду фігачить, а мені за це нічого не буде, бо я міністр а ви казли...
І з криком "Свободу не спинити" він кинувся на щити.
Голосування