1. Ну, по поводу второй фотки, я думаю, Вы в курсе? В инете уже сто раз об этом говорилось. Что это цыганка ненормальная сама своих детей замордовала. А то что у Вас ДО СИХ ПОР это висит как доказательство против ОУН-УПА - Вам честь не делает.
Ага, а інші фотки це жертви тунгуського метеоріту. Так ось це Вам ніякої шани не робить те, що Ви у дешеві казки віруєте
Соответственно, нет гарантии, что и дальше по ссылке все подписи к фоткам правильные. К тому же нет заголовка. Что это? Откуда?
Це один з багатьох польских сайтів присвячених жертвам УПА. Також є сайти по участі УПА в холокості єврейського населення.
Зверства были с обоих сторон. Или Вы настолько наивны, что полностью уверены в том, что Красная Армия не чинила зверств и насилий на немецкой земле?
Так что по поводу "звірячого геноциду", я просил бы воздержаться впредь.
P.S. Так что там по поводу ссылок на Нюрнберг? Где там осуждается УПА? (вопрос задаётся 4-й раз)
Ваша проблема у тому, що Ви не бажаєте вичитувати першоджерела, а те що читаєте і то з помилками - матеріали Нюрнбергського процесу для Вас великі, а підписи під фотографіями незрозумілі. Так ось в інтеренеті повних видань Нюрнбергського процесу я не зустрічав. Що таке бібліотека чи архів знаєте? уперед, може сподобається. А коли будете читати то зверніть увагу на допити Е. Лахузена, Е. Штольце. та на висновки трибуналу.
Так ось шановний, подивитесь тему форума. Тут мова йде конкретно про якусь дибільну ухвалу згідно якої бандитів з ОУН-УПА треба, мабуть, визнати героями. При чому тут окремі дії НКВС (які до речі ніхто не виправдовує)? Чи може якщо НКВС така погана то і всіх фашистів та кримінальних злочинців тепер зробим героями? Може серед ОУНівців і були нормальні люди, які дійсно ставили за мету якісь світлі цілі, но їх зжерла сама оунівська філософія та вони або розчинились у цій бендерівсько-мельніковській багнюці, або зовсім були знищені СБ-ОУН.
До діла, в цій ухвальці від 11 жовтня 2007 року записано "засоби для досягнення мети обиралися керівництвом руху опору адекватно до тогочасних обставин" - це багатотисячне кровожерливе винищення боївками УПА польського та єврейського населенняї адекватне? Так з ким і за кого вони боролись?. В архівах Служби безпеки України та обласних управлінь містяться тисячі кримінальних справ минулих років про терористичні дії конкретних бойовиків ОУН – УПА, в котрих описані жорстокі методи катувань і розправ, які не лише вбивали, а й мучили свої жертви: відрубували їм руки, ноги, голови; вішали і задушували мотузками («крипнульцями») чи колючим дротом; заколювали ножами і напівживих та живих скидали в криниці, під лід річок і засипали в ямах, спалювали тощо. І цих падонків зараз вважають за потрібне визнати героями війни.
Фашисти, у тому числі і теперішні бандерівці-упісти, завжди перекручували факти.
УХВАЛА
Круглого столу „УПА між історією і політикою: важкий шлях до правди”
11 жовтня 2007 року
м. Київ
2. Об’єктивні наукові дослідження, ґрунтовний аналіз архівних документів та інших матеріалів неспростовно засвідчують, що УПА вела боротьбу саме такого характеру проти окупаційних тоталітарних режимів, захищаючи права, інтереси, існування українського народу на власній землі.
4. Наслідком боротьби УПА стала протидія безчинствам тоталітарних націонал-соціалістичного гітлерівського та комуністичного сталінського режимів на всій території України, обґрунтування необхідності постання Української Самостійної Соборної Держави та боротьби за цю ідею за всяких умов.
Про те, що бендерівські банди ніякого відношення до становлення самостійності України не мали, проти фашистів не боролися, а навпаки виконували завдання своїх германських хазяїв (при цьому переслідуючи свої шкурні інтереси) свідчить багато архівних документів, які є і у наших українських архівах:
наприклад, в спецповідомленні від 01.06.1944 р. до начальника абверкоманды 202 капитана Кірна повідомляється про попередні переговори між «двома вожаками УПА» і представниками поліції безпеки в Раві-Руської, де було зазначено (переклад документа з німецької віддрукований тільки російською мовою):
« УПА требует немедленного прекращения действий против УПА и ее подразделений.
а) УПА обязуется передавать полиции безопасности всех русских, равно как и других вражеских парашютистов.
б) УПА обязуется немедленно доставлять полиции безопасности все русские секретные шифры.
в) УПА обязуется немедленно сообщать полиции безопасности относительно стоянки или постоянного места пребывания русских или польских банд и бороться с этими бандами совместно с немецким Вермахтом или полицейскими подразделениями.
г) общий обмен пленными между УПА и полицией безопасности за исключением лиц, не принадлежащих к УПА.
д) УПА обязуется выдавать полиции безопасности всех дезертиров немецкого Вермахта, членов СС и стрелковой дивизии СС-Галиция…
УПА и полиция безопасности обязуются соблюдать в строгой тайне все сведения о переговорах…»
(Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 256-259).
Факти активної співпраці з фашистами підтверджують також документи самої УПА. Так, в «Надзвичайному звіті» від 14.03.1944 р. зазначалося: «Курінь УПА стаціонував в с. Черниця (Брідщина). Почалися переговори ........... Домовилися, що німці не будуть стріляти до УПА, ні УПА до німців. Німаки зараз видали 200 крісів, 2 міномети, 6 максимів, 20 лент, 2 легкі кулемети, 12 дисків, 32 000 амуніції, карти. Німці в двох повітах: Злочів і Броди заборонили української поліції та всім своїм частинам зачіпати наші відділи та стріляти до них, якщо вони проходитимуть» (Арх. спр. № 376, т. 66, арк. 244).
Подібні угоди укладалися також з представниками фашистських спецслужб Румунії і Угорщини, союзників Німеччини. Центральний Провід ОУН в жовтні 1943 р. через Семчишина і Павлишина-Лісовського зв'язався з керівниками румунського розвідувального центру в м.Одесі полковником Пержу і капітаном Аргіром. В ході переговорів була досягнута домовленість, що ОУН не буде вести роботи проти Румунії, а румуни погодились звільнити з в'язниці арештованих оунівців і надати допомогу УПА зброєю, боєприпасами і обмундируванням. 25 грудня 1943 р. в с. Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулися переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омельяном і представниками командування окупаційної армії Угорщини. Угорці зобов'язались не чинити перепон УПА і допомагати їй зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадярів і надавати їм всебічну допомогу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офіцерів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленість про сумісні дії проти СРСР, за що мадяри зобов'язались надати при необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину. (Арх. спр. № 372, т. 35, арк. 73-76).
Поміж тим, С.Бандера з 1943 року у своїй щільній співпраці з фашистами мав постійний зв"язок з начальником відділу гестапо Отто Скорцені та консультувався у колишнього політичного керівника батальйону "Нахтігаль" Теодором Оберлендером.
А ось пояснення працівника гестапо, а потім абвера лейтенанта Зигфріда Мюллера, який працював у абверкоманді 202 референтом по диверсійній роботі (переклад є тільки на російську мову): В конце 1944 года представителем южного штаба УПА в абверкоманде-202 был назначен профессор Данылив, по кличке «Орёл», приблизительно 43-х лет, среднего роста, крепкого телосложения, чернявый, свободно владеет немецким, французским, английским языками, раньше работал профессором философии во Львовском университете. Он имел офицерский чин УПА - полковник. Он оказывал содействие командованию абверкоманды-202 в вербовке, обучении и комплектовании диверсионных групп из украинских националистов и перебрасывании их в тыл Красной Армии для осуществления диверсий.
В декабре 1944 года главное управление имперской безопасности освободило из заключения Степана Бандеру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо. Бандера с того времени находился под персональным надзором и работал по указанию вновь назначенного начальника отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфа. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение абверкоманды-202 в г. Краков и лично инструктировал Данылива, а также подготовленную нами агентуру, направляемую для связи в штаб УПА. Вся диверсионная работа, которую проводили в тылу Красной Армии украинские националисты, была санкционированная Степаном Бандерой и проводилась под руководством немецкой разведки. По случаю приезда Бандеры в абверкоманду-202 капитан Кирн устроил банкет на вилле нашей команды, которая находилась по Гартенштрассе 1 (возле краковского стадиона), на котором выступали с речами Бандера, капитан Кирн и профессор Данылив. Там я познакомился с Бандерой, а потом через несколько дней встретился с ним уже на деловой почве.
27 декабря 1944 года я подготовил группу диверсантов для переброски её в тыл Красной Армии со специальным заданием. Эта группа состояла из трех украинских националистов - Лопатинского, «Демеда» и одного радиста, фамилии которого не помню. Степан Бандера в моем присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказ об активизации подрывной работы в тылу Красной Армии и налаживании регулярной радиосвязи с абверкомандой-202.
Я был представлен группе как офицер абверкоманды-202, назначенный на должность офицера связи в штаб УПА с тем, чтобы когда я прибуду в штаб УПА, они смогли меня узнать как представителя абверкоманды-202.
Вся группа Лопатинского, переброшенная мною в тыл Красной Армии немецким самолётом с краковского аэродрома в район г. Львова, имела при себе для передачи в штаб УПА один миллион рублей, медикаменты, обмундирование, взрывчатку и рацию.
(Центральный Государственный Архив Общественных Объединений Украины .-Ф. 57.-Оп. 4.– Д. 338.-Л. 268-279).
Ось така "активна" боротьба «героїв» УПА з фашистськими загарбниками та з "безчинством тоталітарного націонал-соціалістичного гітлерівського режиму на всій території України".
