Якби деякі іновірці в кінці 80-тих на початку 90-тих років не сиділи на партійних зборах, а побільше читали, вони б краще знали історію України, і для них наразі не було б дивом, що індустріалізація в СРСР велася на кістках заморених селян, а обладнання придбавалося за кошти замордованих. Торгсин: шлях до забуття У закритих суспільствах, на кшталт СРСР, взаємодія між владою та соціумом набуває особливо загострених форм. Влада всіма доступними їй засобами (преса, література, кіно, освіта, фольклор) нав’язує громадянам певні думки, переконання, які з часом набувають форми цілісної, ідеологічно вивіреної, відповідним чином відретушованої картини дійсності. У Радянському Союзі методично реалізовувалася політика “примусової амнезії”, яка, як зазначає українська дослідниця Л. В. Гриневич, дозволила вже у повоєнні роки отримати нове покоління радянських людей, для котрих 1930-ті рр. асоціювалися виключно з перемогами та успіхами і аж ніяк не з голодом, жертвами чи репресіями[2].
Незручні владі теми швидко потрапляли під негласну заборону. Прикладом цьому є історія Всесоюзного об’єднання “Торгсин” (18 липня 1930 р. – 1 лютого 1936 р.), яке менше, ніж за п’ять з половиною років пройшло шлях від невеликого відділу в системі московської торгівлі до однієї з найуспішніших зовнішньоторговельних організацій країни.
Невипадково його розквіт співпав з роками Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Спекулятивно-грабіжницькі методи роботи організації суперечили основним гаслам більшовиків і дискредитували владу, тому та намагалася максимально дистанціюватися від неї після її ліквідації. Не дивно, що перші систематичні дослідження, цілком присвячені історії Торгсину, з’явилися лише на початку 1990-х рр., після розпаду Радянського Союзу. Піонерами даної проблематики стали О. О. Осокіна[3] та В. І. Марочко[4], які зацікавилися об’єднанням на всесоюзному та республіканському рівнях, ввели до наукового обігу ряд невідомих до цього джерел, створили з три десятки історичних розвідок, статей та одну монографію[5]. Дедалі більшої популярності набуває мікроісторичний вимір, в межах якого дослідники звертаються до питань функціонування окремих обласних контор, відділень або крамниць системи, як-от: І. В. Павлова, В. А. Толмацький, О. Ю. Мельничук, І. В. Шуйський та інші[6].
Пропонована розвідка має на меті прослідкувати процес трансформації знань та уявлень людей про Торгсин від моменту його появи до початку 1990-х рр., тобто до моменту його цілеспрямованого вивчення науковцями. Передусім варто зупинитися на рівні індивідуальної i родинної пам’яті про об’єднання, порівнюючи її з формуванням колективного сприйняття організації групами осіб, які особисто не стикалися з нею.
Далі читати тут:
https://uamoderna.com/demontazh-pamyati/horokh-torgsyn
