в итоге, что мы имеем - незнание обоих языков? знание обоих на троечку?
Пані Арівідерчі, вимушений непогодитися.
Я навчався, як і більшість присутніх на форумі, російською мовою. Українську вивчав, бо не було підстав від неї відмовитись (наприклад, діти військових мали право на вивчення виключно російської). Кількість прочитаної літератури на українській мові в той час був мізерний (і зараз художню читаю російською). Виключно за програмою, в спрощеному варіанті. З українською мовою, як такою стовкнувся лише коли отримував вищу освіту (при цьому більшість викладачів вели заняття російською), але всі (за незначними виключеннями) матеріали, підручники були на українській мові.
Виходячи з Вашого прикладу, в мене повинні бути проблеми з точністю до навпаки, але ж з тотожнім результатом - незнання обох мов. Так ні - знаю. Диктант писати не готовий, але рівня знань достатьно для роботи і спілкуваня на будь-якій з них.
Ніхто не готовий зараз сказати - яка мова, які знання взагалі будуть необхідні дитині "завтра". Я, навіть, не можу точно сказати, які з шкільних дисциплін були найважливішими для мене сьогоднішнього.
Може не все так пагано? може в майбутньому знання української мови зіграє вирішальну роль?
