Форум Краматорська

  • 28 Березень 2024, 13:35:42
  • Ласкаво Просимо, Гість
Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь.

Увійти

Новини:

Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - ЦеговГороховский

Сторінок: [1] 2 3 ... 11
1
ну дык и янович уже не тот, что раньше

 Ой що не той, то не той.   Примножив і присовокупив земельки і дачок різних. 
"Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та...."


http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/22/5159405/

"Межигір'я" Азарова
Тетяна Черновол, УП _ Вівторок, 22 червня 2010, 
http://img.pravda.com.ua/images/doc/9/a/9ae1df6-cvet.jpg

Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова.
Тобто в біографії Азарова значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату. Отож і декларація 2009 року Миколи Яновича доволі бідняцька: ні автомобілів, ні дач, ні житлових будинків, ні великих земельних ділянок, ні серйозних рахунків в банку, лише одна квартира.
Але насправді з родиною Азарова пов'язаний чималий перелік елітної нерухомості. Це - будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і "Межигір'я".
Ці об'єкти, які автор продемонструє детально, чудово ілюструють тіньову біографію та доходи нинішнього прем'єра, той стиль його життя, який нинішня соратниця Яновича Інна Богословська обізвала в 2001 році - "азаровщиною".
"Азаровщина - это распоряжение бюджетными деньгами как своими собственными", - так в свій час говорила Інна Богословська.
В нашому випадку це можна перефразувати так: "Азаровщина - це "перепрофілювання" державних будинків відпочинку у свої власні".
Однак від лірики перейдемо до фактів - до переліку майна родини Азарова і історій, яким чином воно о набувалося.
Почнемо з маєтку родини Азарова на території колишньої бази відпочинку Кабінету міністрів України.
Чому Азарова не любить обслуга державних дач?
Недалеко від відомого комплексу державних дач Конча-Заспа є невелике пролетарське поселення теж під назвою Конча-Заспа. Це кілька хрущовок, де ще в радянському союзі поселяли людей, що обслуговували побут можновладців. Тут до сих пір живуть прибиральниці, садівники, прачки, кухарі, лікарі та медсестри, що працюють на державних дачах. Всього в поселенні проживає майже дві тисячі людей.
Місця тут прекрасні, недалеко, тільки пройти стежиною через ліс - озеро Конча, де традиційно відпочивали, загорали і плавали прості "конча-заспівці". Однак останніми роками шлях до води їм постійно перегороджують все нові та нові паркани, що виростають серед лісу.
Народ ці паркани ламає, палить. Але з'являються нові, міцніші. Окрім того все нові паркани будуються на самому березі-пляжі.
Нині у жителів простої Конча-Заспи настрій песимістичний. Вони переконані, що скоро взагалі втратять можливість проходити до води.
Бо, за їх словами, біля пляжу, де традиційно відпочивають місцеві мешканці, побудувався, і намагається обмежити вільний доступ до води, сам прем'єр-міністр Микола Азаров.
"Коли він ще не був прем'єром, наші діти не боялися ламати паркани, що перегороджували прохід на пляж, - розповідає місцева жителька, - А тепер, самі розумієте, у парканів з'являється новий статус".
Цікаво, що з набуттям Азаровим нових повноважень, не лише його стали боятися, але і він сам перестраховується. За словами місцевих жителів, раніше його часто бачили в цих краях, він навіть заходив до місцевого магазинчика. Нині ж він вже давно не заїжджав у свій маєток. Очевидно, не влаштовують міри безпеки.
У Азарова на подвір'ї державний прапор
Автор здійснив екскурсію у маєток, який місцеві приписують Азарову. А саме конча-заспівці вважають, що йому належить цілий комплекс будівель з червоної цегли на березі озера Конча.
В маєтку, що показали місцеві жителі, аж три великих будинки.
 

Місцеві переконували, що один - Миколи Яновича, інший - його сина Олексія.

 

Ще один гостьовий

 

 Також в маєтку багато дрібніших споруд - альтанки, сауна, будинок охорони і кілька маленьких хаток невідомого призначення
 

Оригінальна деталь: на подвір'ї маєтку розвивається жовто-блакитний прапор
Навпроти маєтку - намитий пляж. Він обгороджений парканом і охороняється.
Місцеві стверджують, що маєток почав будуватися у 2005 році, а завершилося будівництво ще два роки тому.
Коли автор став виясняти, яким чином родина Азарова набула цей маєток, то дізнався одну цікаву деталь. Раніше на місці, де розташувалися будиночки Азарових з червоної цегли, була база відпочинку Кабінету Міністрів України, нині - це приватна структура з назвою Колектив забудовників "Південний" Харківського району міста Києва.
Крім маєтку Азарова на території колишньої бази відпочинку Кабміну, нині КЗ "Південного", ще шість будинків. Згідно з розповідями місцевих мешканців, тут живуть переважно друзі родини прем'єра. Зокрема, в одному з них проживає Федір Ярошенко - нинішній міністр фінансів.
 

Один з будинків по сусідству з маєтком Азарова
У маєтку Азарова найкраще місце розташування - лише його територія виходить до води.
З Азаровим поділився крихтами Бакай
А тепер про те, як державна база відпочинку Кабінету міністрів стала маєтком нинішнього прем'єра.
Історія дещо схожа на відчуження "Межигір'я" Януковичем. Щоправда "прихватизація" відбулася куди грубіше, бо схема прокручувалася в часи президента Кучми, коли відбувалося активна роздача майна Державного управління справами.
Як це відбувалося? Спочатку в 2000 році Будинок відпочинку "Конча-Заспа" передав Базу відпочинку Кабміну на баланс ДУС. А в 2004 році керівництво Державного управління справами раптово зробило подарунок одній приватній структурі.
Тобто продало будівлі бази відпочинку Кабміну на території 11,9 га колективу забудовників "Південний" за дріб'язок - 33 тисячі гривень. Такі смішні кошти пояснювалися тим, що мовляв будинки бази старі та напівзруйновані. І зовсім не бралося до уваги, що в такому елітному місці навіть собача будка коштує, як королівський палац.
 

 
Чому Державне управління справами під керівництвом Ігоря Бакая проявило таку нечувану щедрість по відношенню до приватних забудовників, стає зрозуміло, якщо продивитися список засновників КЗ "Південний".
Серед невідомих загалу прізвищ там значиться одне досить цікаве - Смітюх Ірина Олександрівна. Це дружина нинішнього депутата Партії Регіонів - Григорія Смітюха.
В часи, коли Бакай керував ДУС, Григорій Смітюх був його заступником і, як кажуть його опоненти, зміг урвати собі чималий шматок дусівського пирога.
Він не лише умудрився продати базу відпочинку Кабміну своїй дружині. Він також передав під будівництво своїй компанії "Антарес" ще два ласих об'єкти ДУС.
Перший - це старовинний особняк на вулиці Липській. Нині там знаходиться офіс Партії Регіонів. Другий - будівля у дворі адміністрації президента. Згодом цей об'єкт виріс у скандальний багатоповерховий будинок, де з вікон можна заглядати прямо в кабінет президента України.
Не виключено, що у випадку продажу будинків бази Кабінету міністрів України КЗ "Південний" Григорій Смітюх діяв не лише в інтересах своєї дружини, а також і тодішнього першого віце-прем'єра Миколи Азарова. Адже в тому ж таки 2004 році, в документах, що стосуються КС "Південний", вигулькує і прізвище одного з представників родини віце-прем'єра - його сина Олексія Миколайовича.
Зокрема, до автора потрапив документ - погодження головного санітарного лікаря міста Києва на виділення земельної ділянки в межах КЗ "Південний" для садівництва на ім'я  Азарова О.М. Нажаль в документі не вказаний розмір ділянки. Зате написано, що вона розташована на березі озера Конча.
Така ділянка в "Південному" єдина, всі інші знаходяться в глибині лісу. Отже підтверджуються слова місцевих жителів, про те, що родині Азарова належить комплекс будівель з червоної цегли. На око маєток займає близько гектара.
 

 
Інформацію про те, що Азарову Олексію Миколайовичу виділяється ділянка землі під садівництво та будівництво індивідуального гаража на території КЗ "Південний" також можна знайти на сайті рішень Київради за 21 жовтня 2004 року.
До речі, ця земля була виділена сину Азарова рішенням Київради безкоштовно.
Тоді ж 21 жовтня 2004 року аналогічний подарунок від Київради на території КЗ "Південний" отримав Федір Ярошенко.
Сусіди Азарова
Отже, сусідом Азарова в лісі біля озера Конча є нинішній міністр фінансів Федір Ярошенко. Це доволі природно, бо Ярошенко - це майже член родини Азарових.
Всю свою кар'єру ця людина йшла у фарватері Миколи Яновича, вони разом, якщо керуватися лексикою Богословської, розводили "азаровщину" в податковій і в міністерстві фінансів в часи Кучми. Тобто Ярошенко був в цих відомствах заступником Азарова.
У грудні 2004 року, в останні тижні перебування на посадах, Ярошенко і Азаров навіть отримали спільну Державну премію України з невимовною назвою: "За розробку та впровадження в інституційній системі України інноваційних організаційно-економічних та інформаційних технологій".
Про те, що Ярошенко майже член родини Азарова, свідчить і той факт, що в 2007 - 2008 роках Ярошенко працював керівником групи радників благодійного фонду "Гарант". На цьому фонді фактично висить кримський бізнес родини Азарова (про це в наступній частині).
Нажаль, який саме з сусідніх будинків належить Ярошенку, достеменно встановити не вдалося.
 

Тут проживає один з сусідів Азарова
Наступний сусід Азарова - це вже згаданий нами Григорій Смітюх.
Цей факт також випливає з документів Київради. В жовтні 2010 року рішенням Київради йому та його дружині було виділено землю під будівництво гаражів та садівництво на території КЗ "Південний".
Пізніше, в кінці 2007 року, до "родини" забудовників "Південного", згідно з документами Київради, приєднався ще один громадянин - Валентин Вікторович Савицький.
Людина з таким самим ПІП в 2008-му очолювала Центр земельного кадастру України.
Це ім'я стало скандально відоме, коли син Савицького, Валентин, керуючи "Лексусом", порушив правила проїзду перехрестя. В результаті - аварія, загибель молодої дівчини. Сам порушник зник з місця ДТП, і до сих пір в розшуку. Ця аварія трапилася на Столичному шосе недалеко від маєтку Азарова.
Хто інші сусіди? Місцеві жителі називають ще кілька відомих прізвищ. Але у автора стосовно них не має повних доказів.
Супермен Черновецький
Прості жителі Конча-Заспи воюють з Азаровим і його сусідами за свій пляж ще з часів помаранчевої революції. Цікаво, що до обрання мером їм активно допомагав тоді ще депутат Леонід Черновецький.
Зокрема в 2005-му він писав гнівні листи генпрокурору Святославу Піскуну з прохання розібратися з "прихватизацією" бази відпочинку Кабміну колективом засновників "Південний", а також з захопленням прибережної смуги озера Конча.
Зокрема він писав таке, цитую: "Мене не здивує, шановний Святославе Михайловичу, якщо стане відомо, що дехто з власників маєтків знаходяться нині у міжнародному розшуку , що частина вкрадених у народу України 16,8 мільярдів гривень вкладена у ці маєтки".
У 2006 він скаржився на будівництво родини Азарова генпрокурору Олександру Медведьку. При чому стверджував, що будинки з червоної цегли зводяться "на незаконно приватизованій заповідній території".
 

 
Однак варто було Черновецькому стати мером, його все стало влаштовувати.
Зокрема на скандальному засіданні Київради 1 жовтня 2007 року, коли було розбазарено майже 2 тисячі га київських земель, був зроблений "подарунок" і жителям "Південного".
Тоді Київрада, в основному силами депутатів, підконтрольних меру, проголосувала за те, щоб "Передати громадянам, членам колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва, у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд згідно з додатком". Додаток, до речі, так і не був оприлюднений.
Отже, завдяки Леоніду Черновецькому, була поставлена крапка в історії "прихватизації" бази відпочинку Кабміну її нинішніми жителями, в тому числі родиною Азарова.
 

Знову маєток Азарова
В той же день, іншим рішенням Київради землю по сусідству з КЗ "Південним", яку місцеві називають "дачі митників", було передано кооперативу іншого регіонала - Василя Хмельницького.
З тих пір доля простих жителів Конча-Заспи - проскакувати на пляж між Хмельницьким та Азаровим, по вузькій стежці шириною в два метри, яку постійно загороджують парканом.
Весною цього року місцеві діти зламали на ній чергову загорожу.
Однак, зважаючи на високу посаду Азарова, навряд чи така вільність буде тривати довго.
Поки що місцевих дітей рятує той факт, що представники родини Азарова бувають у цьому своєму маєтку не часто, бо це не єдина їх нерухомість.
Отже, в наступній частині автор розкаже, чому Азарова не люблять жителі Гурзуфа.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/22/5159405/


2
Да уж...Да уж...

3
Общество, политика, экономика / Re: Польша
« : 13 Квітень 2010, 11:08:38 »


Такої гидоти, як на російських сайтах, ще не зустрічав з часів початку Інтернету. І це пише "высокоморальная православная"   істота.
Це написано російською мовою.
І я маю вірити,  що Кремлядь не організувала корекцію електронної гліссади  для радості своїх подданых?


Цитата з сайта домена RU
Elena Gromova

Польское радио спрашивают:
- Чем отличается беда от катастрофы?
- Если кофе опрокинулся на рубашку, это беда, но не катастрофа. А если правительство разбилось на самолете, это катастрофа, но не беда.


Летела тушка в облаках,
Несла в себе заразу.
Плясать летели на гробах
Сто негодяев сразу.

Который год они едят
Одну лишь мертвечину
На новый пир они спешат,
На новый пир в Катыни.

Смердела падаль на клыках
Звала навозных мушек.
Летела тушка в облаках,
А в ней - ещё сто тушек.

Летели, чтоб опять отрыть,
Всё, что давно уж сгнило,
Чтоб вновь, как резанным вопить,
В могилы сунув рыло…

Труслива и бессильна власть,
Вовек ей будет пусто.
Но наши небо и земля
Позора не допустят.

На землю самолёт упал,
Готовьте, черти, вилы!
Тот, кто могилы разрывал –
Лёг в братскую могилу.

Чему нас учит сей полёт?
Ответить очень просто:
Коль к нам с катынью враг придёт,
Сам от катыни сдохнет

У нас на всё простой ответ,
Ведь в правде наша сила.
Не важно, есть бог или нет,
Но он хранит Россию.

http://www.stihi.ru/2010/04/10/7164

http://forum.kprf.ru/viewtopic.php?f=11&t=31077



4
Общество, политика, экономика / Re: Польша
« : 13 Квітень 2010, 09:39:48 »

"После того, что произошло, надо закрыть тему Катыни. Иначе, я боюсь, эта тема нас будет затягивать, как воронка", - заявил Торшин РИА Новости в воскресенье после богослужения в католическом кафедральном соборе Москвы.

Ось це і є мета  терористичного акту.  Полякам грубо показано і сказано без слів но ділом - "Не суньте своє рило в Катинь, забудьте Катинь, "закрыть тему Катыни"!!!. Кремлю надоїло и глісіаду підкорегували.
А де, до речі, літак проходив ремонт 4 місяці тому?

5
 Якщо дивитись на Росію  системою поглядів Л.Гумельова через призму "великой степи", то Росія виглядає як пяний Васька в буфеті. Його ніщо не вгамує, йому хочеться битися, на завтра  мусить похмелятися, а вечором знову буфет...

6
Общество, политика, экономика / Re: Чечня
« : 25 Грудень 2009, 09:31:50 »

   Як Вам моя версія?

Кадиров став Кремлю не потрібен, надоїв, поря змінити. Але як?
Найкраще відвести підозру щодо його ліквідації на когось.
Тепер буде ясно,  що це зробили стурбовані незалежністю України. А це ж бандерівці!
Звичайний розклад гебні Гепутіна.

7
В съемках с места крушения «Невского экспресса» найден подлог
 
Независимый Российский профессиональный союз локомотивных бригад железнодорожников (РПЛБЖ) заявил о подлоге в съемках с места крушения «Невского экспресса».


«Сейчас объявлены официальные результаты работы следствия, и, чтобы их оспаривать, нужны веские основания. Тем не менее, у меня остались вопросы. Оказывается, то, что прозвучало в телеэфире 28 ноября как запись переговоров машиниста с диспетчером – напомню его слова: «был взрыв, у меня снесено полкабины» - это смонтированная запись 2007 года. Потом, как оказалось, и некоторое видеокадры с места взрыва якобы 2009 года тоже оказалось старым», - завил руководител РПЛБЖ Евгений Куликов.

«Свобода» также сообщает, что телеканал «Russia Today» (RT) продемонстрировал зрителям съемку с места трагедии «Невского экспресса» вечером 27 ноября. Съемка отличается от картинки, показанной телеканалом НТВ утром 28 ноября. На утренней съемке НТВ видно воронку, отсутствуют шпалы и кусок поврежденного рельса. На видео RT видно, что рельс разошелся, но воронки, по крайней мере объемной, нет. На месте и фрагмент рельса, исчезнувший на утренних кадрах.

 
"Газета.ru


8
ну церковь давно и прочно вошла в политику, так что тут нечему удивляться...

   Від вашого зауваження про церкву Кирила таке бридке відчуття, ніби прутень Борі Мойсеєва увійшов у  якусь фалду...

9


 Знайшов трох родичів.   Поповнив відомості у родинному дереві.

10
"Патриарх Кирилл: Террористам нужно дать мощный ответ 
 
Патриарх Московский и всея Руси Кирилл надеется, что ответ властей России на подрыв Невского экспресса будет мощным и эффективным.


Об этом патриарх сказал в воскресенье 29 ноября в храме Христа Спасителя по окончания заупокойной литии по жертвам подрыва поезда.

"Сегодня каждый должен ответить на то, что произошло. У власти - свой ответ, у правоохранительных органов - свой ответ, и мы верим, что этот ответ будет эффективным, мощным, способным показать бесчестным и страшным людям, что Россия - это правовое государство, Россия - это мирная страна, но, когда поднимается рука врага на нашу жизнь, мы способны защитить наших сограждан. Я верю, что таким будет ответ государства", - считает он."

  Коли з вуст Патріарха,  то перша думка - ВЛАДА ОРГАНІЗУВАЛА, щрб був ворог,  щоб народ  тримати в тонусі. Тема смерті найбільш ефктивна в маніпулятивних технологіях.
 

11
 Семен Семенич...  Я не вїхав.
А мені си здало, шо не зхнали, чи мешти купита.
А дійсно Ви  зверху, же би той кутепов знудив.

12
Я видів, же на краківськім базарі
Жиди файні мешти продавали
Я хтів би с, аби ти мала такі самі
То врешті ми з тобов сі [color=]змільдували[/color]

Ява триста пєдесята
Блистит, як в собаки яйця
Стою я під твоєю хатов
Виходь, поїдемо на танці

(с)брати гадюкіни

ЗМІЛЬДУВАЛИ - щось накручено. Мільдувати = РЕГИСТРИРОВАТЬ.
Скажіть Гадюкіним, хай змінять на "здецидовали" = РЕШИЛИСЬ

13
Литературный украинский язык мёртв?
05.03.06
Олег Никоф, учредитель и главный редактор изданий ТМ "РЕЛАКС"

То, как рьяные украинизаторы взялись "учить" мове наш народ, вызывает лишь раздражение. Тем более, что большинство "учителей" и сами то украинского языка толком не знают...

..... На нем мало кто говорит!

 А де ти, чоловіче буваєш, щоб про це щось казати?
Цілком очевидно,  що твій світ обмежений.

14

СПОГАДИ Коваленка.

Ще однією відвертістю Ватутін ошелешив мене у Київському госпіталі на вулиці Артема. Це було 6 листопада 1943 року. На Софійській площі тривав мітинг з приводу визволення столиці від фашистів. А я лежав у палаті з пораненою ногою. Під час наступу випадкова куля мені перебила кістки гомілки. Раптом до мене в палату заходить лікар-дівчина, капітан медичної служби і каже, що приїхав комфронту і хоче зі мною порозмовляти. Ватутін привіз мені офіцерський орден Богдана Хмельницького другого ступеня, прикріпив до піжами, побажав швидше одужувати, бо, мовляв, є важливе секретне завдання. Такого я ще не виконував.
Я весь напружився: що ж це мені належить зробити? Ватутін каже:
– Надо перейти линию фронта на Житомирщине и на Ровенщине попасть в штаб Шухевича.
– А хто такий Шухевич? – птаю його
– Это командир Украинской Повстанческой Армии
– Але ж я чув, що повстанцями на західній Україні командує Бандера.
– Какой там Бандера, – відрізав Ватутін, – Бандера гражданский человек. Он где-то в Европе прячется. А Шухевич – военный генерал уровня Манштейна. У него не сброд бандитов, как нам говорят, а высокоорганизованная дисциплинированная армия.
Я стою з палкою коло ліжка, начальник госпіталя ходить коридором, а Ватутін – по кімнаті і розповідає:
– Если до сих пор я играл партию с Манштейном, то теперь придется играть еще и вторую партию с Шухевичем. Я как украинец с украинцем, как генерал с генералом хочу с ним встретиться и поговорить.
– Миколо Федоровичу, а про що ви будете з ним розмовляти, – перепитую я.
– Зачем нам воевать друг против друга, проливать кровь. У меня три миллиона солдат и офицеров, у него в десять раз меньше, наверное столько, сколько мы в Днепре потопили. Но из трех миллионов у меня половина украинцев. Пусть он мои войска пропустит в Польшу. Тогда начнется новая страница украинской военной истории.
Но ты же понимаешь секретность этой миссии. Если об этом узнает первый или второй, то и с Хруща и с меня генеральские погоны снимут вместе с головой.
Коли ми стали прощатися, до палати зайшов начальник фронтового госпіталю, полковник медичної служби. Ватутін до нього:
– Береги его. Головой отвечаешь. У меня есть важное задание.
Начальник госпіталя став казати, щоб командувач на мене особливо не розраховував, бо у мене дві кістки перебиті, можливо, доведеться ампутувати ногу.
– Что?!– вигукнув Ватутін. – Я тебе голову ампутирую!
Потім мені дівчина, капітан медичної служби передала слова начальника госпіталю: «Этого засранца надо первым эшалоном отправить в глубокий тыл. Не знаю, как его нога, но головой жертвовать я не собираюсь».

Після цього мене відвезли на вокзал, занесли на носилках у санітарний поїзд і відправили аж у Свердловськ.

15
. Устроили бы театрализованный бой с охраной генерала Ватутина, в результате которого боевой генерал получил смертельное ранение. ........

ХТО І ДЛЯ ЧОГО ВБИВ ВАТУТІНА?
Олександер Яровий,
учасник війни від Сталінграда до Берліна,
родом з Донеччини
I
В березні цього року сповнюється 62 роки з дня загибелі видатного полководця Вітчизняної війни Миколи Федоровича Ватутіна. Він народився 3.12.1901 року в селянській родині в с. Ченухіно Валдайського району Білгородської области. Він Герой Радянського Союзу, займав високі військові посади, остання посада – командуючий І Українським фронтом, війська якого звільняли від німців Київ у листопаді 1943 р.
В березні 1944 р., за радянськими повідомленнями, в Житомирській області генерала Ватутіна і його супровід обстріляла група бандерівців в кількості до 10 чоловік. Ватутіна було поранено в ногу. Його відправили на лікування в Київ. Лікування тривало довго і під наглядом самого Сталіна, якому було не бажано, щоб Ватутін видужав. Мабуть, сам Ватутін знав правду про цей напад, бо він був у гущі військ, які готувалися наступати далі на Захід.
В пресі сталінській так і не з’явилося повідомлень, що нападників знешкодили. За повідомленнями окремих кореспондентів, нікого біля села, де поранили генерала, і в самому селі не заарештували. Багато дослідників (звісно не радянських), в тому числі рідні генерала і його друзі, заявляли, що напад було зроблено за наказом Сталіна.
Тепер виникає питання: для чого Сталіну треба було вбивати видатного полководця в ході війни? Один сусід по квартирі розповів мені, як хоронили Ватутіна. Він тоді мав 16 років і добре пам’ятає, що під час похорону солдати говорили між собою: «Та його вбили наші».
Ватутіна поховали навпроти будинку Верховної Ради 15 квітня 1944 року.
Тепер, коли пройшли роки, спостерігаючи люте паплюження бандерівців, стає зрозуміло, кому було потрібне вбивство Ватутіна. Справа в тому, що перед І Українським фронтом була непідкорена Західня Україна, де в загонах УПА налічувалося майже 200 тисяч вояків, та ще шість мільйонів населення, що підтримувало УПА. Сталінському режимові треба було нацькувати совєтську армію, що йшла важко, голодна й розлючена на народ, який не хотів радянської системи.
В нашому полку поширились чутки, що їх там півмільйона – бандерівців. Ставало трохи тривожно: що нас чекає? Мій односелець Долгов каже мені: «Треба нам хоч говорити по вкраїнськи, як ми туди прийдемо».

ІІ

Ось ми і прийшли в Західню Україну. Перші враження, що це дійсно Україна. Люди чемні, говорять всі по-вкраїнськи, в кожному селі в центрі на майдані височить курган – до семи метрів з хрестом великим, на якому написано: «Слава борцям за Україну!»
Нас лякали, що всіх вояків совєтської армії вбивають. А тому я на ніч, коли лягав спати, клав свій пістолет на бойовому взводі на живіт. Потім, коли роздивився, переляк минув. Я почав розпитувати людей про все. Вони говорили часто обережно, але правдиво. Я вперше відчув, що я українець, що ці люди – мої брати. Почав книги брати із розгромлених клубів «Просвіти», і для мене багато відкрилося правди.
Одного разу, йдучи вулицями селища, я побачив жахливу картину: група енкаведистів вела велику групу місцевих молодих хлопців з побитими обличчями, руки їм було зв’язано за спиною колючим дротом. Їх били прикладами автоматів. Мені стало їх дуже жаль, і серце збурювалось.
Наступного дня я побачив ще одну сцену: на подвір’ї на ящику сиділа немолода жінка в сльозах, а на неї енкаведисти кричали: «Де твій син, скажи, а то хату спалимо». Все подвір’я було в пір’ї від подушок, скрізь валялись розкидані речі
Якось, через декілька днів, йдучи з товаришем до штабу полку, побачили: на великій площі селища лежали купою розстріляні люди. Коли я запитав одну жінку, що якраз трапилось на дорозі, вона відповіла, що то українці.
Перебування на Західній Україні дуже вплинуло не тільки на мене. Одного разу я побачив на вулиці штурмана Дяченка і техніка полку Грищенка, які під супровід гармоні співали гімн України «Ще не вмерла…» Я засміявся, а вони пішли далі, співаючи цю пісню.

Сторінок: [1] 2 3 ... 11