Taras Nechay
Я розумію, що своїх мізків людям не вставиш. Напишу простирадло, мо кому згодиться)
Свого часу їдучи в Польщу на заробітки, я був досить ярим зрадофілом, в голові засіли вотєті ваші офшори, бариги, бізнеси на крові (щоправда, мушу зізнатись, про пів вареника навіть тоді не вірив). Це зараз я розумію, що керувався здебільшого емоціями(ну самі подумайте, їхати на заробітки, кидати матір стареньку, хату біленьку, діток маленьких і дружину молоденьку:)) Але все ж "взявши торбу тягу дав. Повторюсь, це були емоції, адже людина з історичною освітою мала б керуватись аналогіями... Приїхавши до поляків, почав потихеньку вивчати мову, а згодом і спілкуватися з ними. Так вийшло, що спілкуватись було краще з людьми за 40-50 років, адже свого часу вони вивчали російську (хоча більшість робить вигляд, що її не розуміє, і лише , якщо прихильно до тебе ставляться і для подолання труднощів з мовним бар'єром можуть допомогти).
Закономірно, що поляки досить допитливі і спілкуватись вони полюбляють, після роботи так взагалі) от вони й випитували що там в Україні, як там... Відповідно з моїз вуст лунали і бариги і тарифи і зубожіння і тд і тп. Але своїми питаннями про те, як українці святкують, скільки в нас машин, тобто побутовими питаннями, вони мене вивели на чисту воду, але останнім цвяхом були субсидії.
Після фрази co to, kurwa jest subsydia, і моєї відповіді, слухати довелось вже мені, і про те, як вони виживали, і про те як не мали за що купити їсти, не говорячи вже за комуналку (особливо їх збентежили суьсидії), і про те, як деякі матері-одиначки викидались з вікон, щоб держава забрала дітей... Закінчилось це фразою про те, що ми, українці сови смаженої не відяли, а пані Альдона, ще й нагадала мені, українцю, що на нас щей росія напала.
Після цього, я досить глибрко зацікавився становленням "польського економічного дива", згадав, що я історик, і назавжди покинув зрадофільську когорту, бо побачив, що ми, непевною ходою, ходою черепахи йдемо геть від совку, туди, де наші діти будуть жити краще.
Але після президентських виборів я досить ясно побачив, що шляху Польщі нам не здолати, бо кількість люмпену, якому "какая разніца" в нас набагато більша, бо поляки ніколи не виберуть до влади того, хто сміявся з їх символів і держави, бо поляки в страшному сні не уявляють як намагатись намазати на хліб армію, мову чи віру, бо поляки після того як кляли Бельцеровича, визнали, що вони без нього не були б ЄС і дали йому орден Orla Białego.
А українці, а що українці, ім треба ковбаса по 2,20, і не важливо, як буде зватись їх країна, лише б вулиці були заасфальтовані. Тому єдине, що могло б врятувати країну, цкюе вже не шлях Польщі, це шлях Іспанії, коли ті, яким була "какая разніца" - лежали в ярах під вапном, але Порошенко не Франко, та й часи не ті. Закінчити хочу цитатою Павла Скоропадського "найгірша риса українців в тому, що вони хочуть все й одразу, тому врешті від цього вони й врешті-решт програють".
Дякую, дуже дякую.
