Форум Краматорська

Під час обстрілу Краматорська загинула методист НМЦ ПТО у Донецькій області Людмила Кравченко

Вчора під час обстрілу загинула методист кабінету загальноосвітньої підготовки Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області Людмила Володимирівна Кравченко.

Про сумну подію інформує НМЦ ПТО у Донецькій області.
 
"Людмила Володимирівна була життєрадісною, веселою людиною, відповідальною та активною співробітницею нашого Центру. В минулий четвер 15.02.2024 р. вона організувала і була модератором 9-го регіонального тренінгу для педагогів ЗП(ПТ)О Донецької області. Готувалась до чергової атестації в МОН України, але ворог зруйнував всі плани та мрії цієї родини...

В неї залишилась донька, яка навчається в м. Києві.

Дуже складно сприйняти таку важку трагедію.

Вічна пам'ять, шана, повага та вічний спокій Вам, шановна Людмила Володимирівна...
 
Карта для допомоги Кравченко Єлізаветі, донці Людмили Володимирівні Кравченко, методиста НМЦ ПТО у Донецькій області, яка загинула вчора ввечорі разом зі своїм сином та мамою від ракети російських варварів в м. Краматорськ:

https://www.privat24.ua/send/brkkp

4149609013737632

номер карти Єлізавети Кравченко", - написали колеги загиблої.

У Краматорьску попрощалися з двома загиблими військовослужбовцями

Вічна пам'ять Віктору Кононенко та Кирилу Тищенку.

14 лютого у Краматорську поховали двох військовослужбовців – Віктора Кононенка та Кирила Тищенка. Вони мужньо боронили нашу рідну землю, віддали за наше мирне небо найцінніше – своє життя, - пише видання "Pro100vedia".

Віктору Кононенку було 49. До повномасштабного російського вторгнення працював у місті електромонтером. До лав ЗСУ був призваний торік у квітні. Віктор служив у 426-му окремому стрілецькому батальйоні. Військовий загинув під Іванівським, це Бахмутський напрямок, 7 лютого. Багато краматорців відгукнулись і долучились до пошуку рідних та близьких загиблого та допомогли знайти людей, які знали захисника.

“Віктор разом з побратимами потрапили під ворожий обстріл дронів-камікадзе і його поранило. Під час евакуці він не дотягнув до стабпункту зовсім трохи”, – розповів командир 3-ї роти, капітан Олександр Масленічев. Віктор був відкритим, відповідальним, добрим,- таким він залишився у пам`яті тих, хто його знав.

Кирилові Тищенко назавжди 36. У чоловіка залишилась дружина та донька-першокласниця. До повномасштабного вторгнення він працював у Краматорську автослюсарем. Кирило служив у 8 Окремій гірсько-штурмовій бригаді. Смертельне поранення отримав на Волноваському напрямку.

“Одна рота мала міняти другу роту і налетіли ворожі дрони, Кирило отримав осколкове поранення”, – розповів Богдан Яхимович військовий військової частини А 3546. Про Кирила згадує, як про дуже чуйну людину, яка завжди прийде на допомогу.

Вічна шана та подяка Героям.

У Краматорську поховали військовослужбовця Нацгвардії В'ячеслава Сумця

Він загинув, обороняючи Запоріжжя від російських окупантів

У вівторок, 6 лютого, на Алеї слави у Іванівці попрощалися із загиблим військовослужбовцем Національної гвардії України з Краматорська В'ячеславом Сумцем.

Провести воїна в останню путь прийшли його рідні, знайомі, друзі по цивільному життю та бойові побратими.

Краматорця мобілізували 14 березня 2022 року. Під час своєї військової служби він, будучи у складі Національної гвардії України, обороняв від російських окупантів Запорізький регіон.

В'ячеслав Сумець загинув в районі Оріхова, що на Запоріжжі, у перший день лютого 2024 року.

"Він був безстрашним і сміливим": у Краматорську поховали військовослужбовця Олексія Єрмакова

Він загинув від атаки ворожого дрону

23 січня у Краматорську на Алеї слави поховали Олексія Єрмакова - військовослужбовця Збройних сил України, який добровольцем пішов на фронт.

"Завжди посміхався, завжди був позитивним, завжди підтримував усіх. Надійний і люблячий брат. У житті у нас було і хороше, і погане. І ми сварилися, і обіймалися, і бігали грати у футбол", - каже брат та родичі покійного.

30-річний Єрмаков вчився в 2-й школі Краматорська. До повномасштабної війни працював у гуманітарному розмінуванні HALO Trust. Він завжди мав на меті допомагати суспільству. З початком повномасштабної війни Олексій відправився в військкомат, але його не прийняли через стан здоров'я. Як каже його брат, який служив разом з ним, Олексія взяли лише на третій або четвертий раз. Практично з самого початку російської агресії у 2022 році хлопець захищав свою рідну область і країну.

"Льоха завжди був веселим, ніколи не втрачав посмішку, завжди був душею компанії. Відповідально ставився до служби, завжди наполегливо діяв. Також можна точно сказати, що він був безстрашним, сміливим і ніколи не залишав своїх", - кажуть побратими.

На жаль, 18 січня життя військовослужбовця обірвалося під час виконання службового завдання. Ворожий FPV-дрон увірвався в окоп, в якому перебував Олексій.

Загинув захисник України із Краматорська Сергій Стукаленко

Він пішов добровольцем на війну у квітні 2022 року.

Краматорськ знову ховатиме свого Героя: під Роботино загинув 54-річний Сергій Леонтійович Стукаленко.

Останні 20 років він працював у мартенівському цеху Новокраматорського машинобудівного заводу. Є сім'я: дружина Алла, дочка Катерина та двоє онуків - Дмитро та Іван.

В квітні 2022 року Сергій Стукаленко вивіз родину до Львова і пішов добровольцем у військкомат - захищати країну і свою сім'ю від російських окупантів.

З 19 квітня, в складі 65 бригади, старший водій-гранатометник зенітно- ракетного взводу 1 механізованого батальйону. Сергій Стукаленко відправився на Запоріжський напрямок, де воював до теперішнього часу. Воював гідно, має нагороду "Ветеран Війни".

Третього січня 2024 року головний сержант Сергій Стукаленко загинув на Запоріжському напрямку при виконанні бойового завдання поблизу н.п Роботино.

"Чекаємо татуся додому, щоб придати його тіло землі, - пише у Facebook дочка Героя Катерина Матюшина. - Дату та час поховання напишу на своїй сторінці. Ховати будемо на Алеї Слави в Краматорську".

Вічна пам'ять Герою...

115 років тому народився лідер ОУН Степан Бандера

115 років тому, 1 січня 1909 року, у селі Старий Угринів (тепер Калуського району Івано-Франківської області) в родині греко-католицького священика народився лідер Організації Українських націоналістів Степан Бандера.

Про це інформує Донецька обласна державна адміністрація

Степан Бандера увійшов в історію як український політичний діяч, революціонер, один із радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття. Після розколу в 1940 році Організації українських націоналістів Бандера був головою Проводу ОУН-Б. Попри багаточисленні домисли та наклепи, які поширювала радянська пропаганда навколо його імені, сьогодні для всіх свідомих патріотів України Степан Бандера є національним героєм, а його статус Борця за незалежність України у XX столітті є законодавчо визначеним.

2008 року Степан Бандера визнаний третім зі ста Великих Українців після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова за підсумками опитування громадської думи «Великі Українці».

Знадобилося чимало часу, перш ніж вдалося відновити історичну справедливість навколо постаті Степана Бандери, і на сьогодні, завдяки дослідникам, відтворено об’єктивну картину ролі Степана Бандери у роки Другої світової війни як політика, що протистояв гітлеризму і ніколи не йшов на співпрацю з німецькими окупантами. Отже, згідно з хронологією подій Другої світової війни, провідником, тобто головою Проводу ОУН, «Сірого» (Степана Бандеру) обрали у Кракові на Другому Великому Зборі ОУН, який відбувався 31 березня-4 квітня 1941 року. 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави (автори Акту Степан Бандера та Ярослав Стецько).

5 липня 1941 року ґестапо арештувало С. Бандеру біля Белза, і через Люблін його відіслали до Кракова. Наступного дня відбулася розмова шефа уряду Генеральної Губернії Бюглера і Степана Бандери з вимогою відкликати Акт 30 червня. Коли Степан Бандера відмовився, гестапо заарештувало провідника українських націоналістів.

9 липня Степана Бандеру разом із жінкою Ярославою і тримісячною дочкою Наталкою відправлено в Берлін, під домашній арешт. 15 вересня 1941 року етаповано в тюрму ґестапо на Ліхтерфельде-Ост. З початку січня 1942 року до серпня 1944 року він перебував у спеціальному блоці № 9 Целленбау (Zellenbau) для осіб високого статусу концтабору Заксенхаузен. Невисокий (159 см.) 33-річний в’язень на прізвисько «Сірий» знаходився у камері № 73, поряд з якою була камера сина Нансена – Одда.

Там С. Бандера поневірявся до листопада 1944 року, поки його не викупив гетьман П.Скоропадський. У вересні 1944 року нацисти запропонували колишньому в’язню участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився.

Жертвами окупації – як нацистської, так і більшовицької, у різні роки стали рідні Степана Бандери та його дружини Ярослави, а також багато соратників провідника ОУН. У липні-вересні 1941 році в окупованому нацистами Львові були заарештовані члени ОУН (бандерівці), які доклалися до підготовки та проголошення «Акту відновлення Української держави», й акумульовані у тюрмі на Лонцького та в тюрмі «Монтелюпіх» у Кракові. В результаті перша група ОУН у складі 24 осіб, серед яких були двоє братів Степана Бандери - Олександр і Богдан, привезена в липні 1942 року до концтабору Аушвіц (Освєнцім).

Олександр Бандера, який був доктором політекономії, загинув у таборі Аушвіц у липні 1942 року.

В окупованому німцями Херсоні (є версія, що в Миколаєві) ґестапо розстріляло третього брата Бандери Богдана. А у львівській в’язниці вбили брата дружини. Тещу С. Бандери 26 липня 1944 року закатували лише за те, що її донька була заміжня за Бандерою. НКВД у Києві розстріляло 10 липня 1941 р. батька Бандери о. Андрія, а двох сестер Володимиру і Оксану вивезли в сибірські концтабори.

Не полишаючи жаги до розправи, радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.

Нині, в умовах майже дворічного супротиву українців повномасштабному російському вторгненню, що триває з 24 лютого 2022 року, для багатьох наших співвітчизників ім'я Степана Бандери стало символом боротьби за незалежність України. Пісня «Батько наш Бандера, Україна – мати» є однією з улюблених у патріотичній спільноті. В публічному просторі пісня з'явилася у березні 2019 року у виконанні священиків ПЦУ під проводом протоієрея Анатолія Зінкевича. 1 січня 2021 року після панахиди з нагоди 112-ї річниці від дня народження Степана Бандери пісня прозвучала у виконанні духовенства ПЦУ Івано-Франківська.

На Донеччині, як і в Києві, Тернополі, Сумах, Полтаві та багатьох інших містах, щороку 1 січня на вшанування пам’яті Степана Бандери проводиться Смолоскипна хода. Зокрема у м. Слов'янську проведення Смолоскипної ходи на честь річниці з дня народження Бандери у 2015-2022 роках стало яскравою щорічною традицією. Всьоме відбулася масова Смолоскипна хода у Слов'янську й 1 січня 2022 року – майже за два місяці до повномасштабного вторгнення рф в Україну. Близько сотні людей з прапорами та смолоскипами у супроводі бійців Нацгвардії та поліції тоді пройшли середмістям Слов'янська від Соборної площі до пам'ятника Шевченка, після чого відбувся мітинг.

Kramatorsk.INFO вітає усіх з Новим 2024 роком!

Вітаємо вас з прийдешнім Новим 2024 роком!

Все, про що мріє зараз кожна українська родина і про що ми обов’язково замовимо перше бажання в новорічну ніч – це мирне небо над Україною. Всі знаємо, що це можливо лише за умови беззаперечної перемоги у війні з російськими окупантами. Тож, насамперед, дякуємо нашим захисникам, які її наближають, за можливість жити і працювати на рідній землі.

Велика вдячність волонтерам і усім, хто донатить на ЗСУ. Лікарям, вчителям, рятувальникам і правоохоронцям, пекарям, залізничникам і енергетикам: разом ми - найпотужніша сила, яку неможливо здолати.

Віримо, що скоро страждання припиняться, країна розправить крила і державний прапор замайорить над кожним українським містом і селом!

Щиро бажаємо, щоб у новому році замість сирен на наших вулицях і в домівках лунав дитячий сміх, і щоб з фронту ми отримували лише добрі новини.

Щастя кожній родині, Божого захисту й благословення, сімейного затишку і благополуччя! Зробимо цей рік переможним!