Ну так можно будь яку концентрацію зробити і назвати це гордо "Водка". Мєнделєєв працюючі над докторською вивчав змішування спиртів з водою, і етанолу також (до речі практичну частину він робив у Київі і "реактиви" брав з місцевої вінокурні). Так от як додаток до докторської він встановив що найліпше співвідношення для горілки це на 1 молекулу спирту треба 5 молекул води. Це він знайшов експерементально. А як з'ясувалось пізніше - виходить дуже вигідна кристалічна структура. Друге що він запропонував - це спосіб приготування. Річ у тім що алкільний хвіст молекули етанолу ускладнює її рух, і тому для утворення правильної структури потрібен час. Тепло прискорює рух молекул і відповідно скорочує час перебігу процесу, тому раніше горілку варили. Мєнделєєв запропонував додати ще тиск, тобто варити у автоклаві, що ще прискорювало процес. Зараз, як правило, використовують більш прогресивні методи, на кшталт ультразвуку. По треттє, у той час кожна вінокурня варила горілку будь якої концентрації (чим меньша - тим вигідніше
), а щоб зовсім не розводили був простий контроль якості - підпалити: якщо горить - добре, якщо ні - у власника могли виникнути проблеми ( звідси і назва продукту). А Мєнделєєв на той час був президентом Палати мір та вагів, тому керуючись професійною звичкою стандартизував цей продукт згідно зі своїм винаходом до 40% об (33,4% мас ), ну хіба що трохи-трохи завищів до круглого числа
.
Таким чином, навідь якщо змішати спирт з водою у концентраціі 40% об (не кажучі вже про відхилення), то це все рівно не буде горілкою. Відсутність правильної структури впливає на смак, а особливо на запах. Кожен може в цьому переконатись: візміть зерновий спирт найвищої очистки і змішайте з доброю водою і порівняйте з якісною горілкою (хоча слід зауважити що в горілку також входять й інші компоненти що поліпшують її органоліптичні показники).
