Обернете вніаніє і на те, як США сьогодні починають об'єднувати Европу. Тим самим вони намагаються зірвати можливий могутній союз «Франция-Германия-Россия». Якщо він відбудеться, то ми можемо почати ділити сфери впливу. Тому для Росії зовнішніх погроз немає - є погрози суто внутрішні. Адже нинішня влада, м'яко кажучи, особливою популярністю не користується. В умовах різкого погіршення ситуації все це може дуже погано кінчитися... І ще: якою б не була прийдешня криза (спровокований в попереджуючому порядку або такий, що пролунав сам по собі), він руйнує стару валютно-фінансову систему. А новою поки не видно. Доларову систему робили півстоліття. Що буде єдиною мірою вартості надалі? Золото? Напевно. Але є і інший варіант. Наприклад, розділення долара на внутрішньоамериканську частину (хай роблять з ним все, що хочуть) і на інтернаціональну частину, з включенням туди Китаю, Індії і всіх останніх. А перекитіє Ормузського протоки може бути стимулятором для початку цих переговорів по «міжнародному долару». Але поки це - лише гіпотетична схема. Реально створення нової валютно-фінансової системи не є видимим. Юрій Громико: Реально така нова система може конструюватися, по-перше, на базі реальних матеріальних запасів, а, по-друге, на основі крупниєйших глобальних інвестиційних проектів - по Ларушу. Туди можна затягнути і Японію, і Китай. Наприклад, в мегапроєкт надшвидкісної магістралі - поїздів на магнітнгой подушці, зв'язуючу Європу і Китай. Що це дасть всьому світу? Вихід в новий технопромишленний устрій: розвиток лазерної техніки, нових матеріалів, ультрамодерного машинобудування. Це - проект на півстолітті, що виштовхує весь світ в нову еру. Причому в такому проекті бере участь Росія, пожинаючи свої вигоди. Подібних мегапланов може бути декілька. І в них можна залучити колосальні доларові резерви Японії і Китаю, в девальвації яких ці країни абсолютно не зацікавлені. Росія може виступити ініціатором і учасником таких проектів створення нової глобальної інфраструктури. Ось, мабуть, головний наш шанс у фінансовому цунамі. Потрібно висувати грандіозні міжнародні проекти, що ведуть до переозброєння світової індустрії. До того ж, тим самим можна розколювати і Америку, відокремлюючи тамтешніх патріотів від фінансової камарильї. Ларушевци, що останнім часом глибоко проникли в політичний істеблішмент, стають у такому разі нашими союзниками. Просто в нашому уряді не видно люди, здатні почати таку політику... РФ і дефляційний шок: гірші сценарії Леонід Пайдієв, радник Германо-русского філософського суспільства, у минулому - начальник управління Мінекономіки РФ, головний інспектор Рахункової палати, старший науковий співробітник Ленінградського фінансово-економічного інституту імені Вознесенського: - Коли ми з вами намагаємося представити хід майбутніх подій, то повинні врахувати: є суб'єкти, що володіють реальною владою на цьому світі, і вони спробують її зберегти. Тобто, врятувати свій контроль над емісійною машиною. Ми не випадково не знаємо ніяких планів реформування світових фінансів. А навіщо фінансовій олігархії пускати чужих в процес переговорів про розділ влади над світом? У них візьмуть лише того, кого вже не можна не узяти. Але ми можемо дещо передбачити. Очевидно, має рацію Хазін: долар поділять на американський і міжнародний. А з ним і фінансову систему. Американський долар періодично знецінюватиметься, стимулюючи економіку США в ситуації структурної і циклічної криз. А ось той долар, що використовується банками для міжнародних розрахунків, повинен стояти дуже міцно. Інфляція для нього до смерті подібна. Тому американський долар може випускати хто завгодно, хоч би уряд США, а ось інтернаціональний «грінбек» - буде в руках світової фінансової олігархії. Але Америка накопичила багато боргів. На кого їх повісити при розділенні долара? На американську державу - дуже важко. Тут потрібне щось придумувати. При цьому Буш заявив, що життєвий рівень американців не підлягає обговоренню. Це по-перше. По-друге, перебудова фінансової системи - завжди криза. М'яса і масла на світі, грубо кажучи, стане менше. Бо із за дезорганізації розрахунків і ринків цінних паперів, виробництво буде дезорганізовано. Доведеться вирішувати: кому - є як і раніше, а кому - постити, віддаючи борги. Такий неминучий етап. Так закінчиться епоха марнотратства. Не секрет, що США теж довго не вкладали грошей в свою інфрастрктуру і виробничий апарат. Але на кого ляже головний тягар кризи? Удобне всього спихнути його на Европу. Вона споживає левову частку ресурсів. Проте спочатку розправляться з найслабкішими. Скажімо, не повертатимуть борги і гроші російським олігархам. Наші золотовалютні резерви теж де-факто привласнять. Але далі почнуть грабувати Европу. Адже м'яса і масла стане менше, ним їх доведеться перерозподілити. У Европе потрібно понизити високий рівень споживання, відмовитися від соціальних гарантій. Сама Европа на подібне не піде, боячись соціальних потрясінь. Але якщо пролунає криза - обстановка зміниться. У фінансової олігархії знайдуться місцеві агенти, готові провести таку хворобливу операцію, опустивши рівень життя рядових працівників до китайського. Але їм потрібний привід і обмеження демократії. До речі, після 1929 року для подібних цілей знадобився «проект Гітлер». І частково - підтримка Сталіна. В ході Другий світовий Рузвельт здійснив реформу світових фінансів. Проте поки подібного проекту не є видимим. Втім, чи не стають прологом до великої війни події на Близькому Сході? Адже в ході війни найлегше ввести цензуру і перерапределіть «м'ясо і масло» на користь тих, хто потрібний. Друга світова дозволила фінансовим магнатам зруйнувати Британську імперію (для розширення зони долара) і знищити Німеччину - національну державу, що загрожувала встановити свій контроль над світом. Гіпотетична війна майбутнього повинна настільки ослабити американську державу, що б воно не змогло контролювати фінансових ділків з Уолл-стріт і як сьогодні не відбирала у них грошей на підтримку американських громадян. Крім того, війна - привід введення надзвичайного положення в світі. У таких умовах легко перерозподіляти ресурси. Займеться цим той, у кого армія сильніша. До офіційного ворога при цьому фактично дві вимоги: страшний вигляд і реальна слабкість. Після проведення реформи необхідно різко опустити і світові ціни на сировині. Це дуже небезпечно для РФ. Ціни на нафту впадуть настільки, що в деяких регіонах країни бензин дешевше завозитиме з Фінляндії, скажімо. Думаю, буде запущена нова світова валюта. Хто її почне контролювати? Той, хто контролює світову торгівлю, масовий оборот біржових товарів. Тобто, нафти, металів, полімерів, фрахту судів. Якщо ти тримаєш все перераховане, то твої розрахункові осередки породжують нову валюту. Провожу аналогію із створенням власних грошей в Росії в епоху неплатежів. Фінансовий істеблішмент сьогодні щосили цим займається, чіпко тримаючи в руках організацію інтернаціональної торгівлі. У будь-якому випадку дефляційний сценарій вимагає війни і великих потрясінь. Треба сказати, мені поки не видно підготовки таких акцій на світовому рівні. Хоча були великі оопасенія щодо розпалювання громадянської війни на Україні. Адже вона могла б обрізати постачання газу в Европу і викликати в ній гігантські економічні труднощі. Криза на Близькому Сході? Його я побоююся менше. Зате не треба скидати варіанту зі встановленням в РФ підконтрольного фашистського режиму під буттям на чолі цілком керованого ззовні «генерала внутрішньої служби». Він влаштує зовнішньополітичні авантюри, типу конфронтації з Україною, організовує «визвольний похід» на Ригу і так далі і тому подібне. Тобто, зрушить з місця кризу - а вже там ясно, що робитимуть глобальні фінансисти. Отже, ось можливий сценарій: спочатку - велике потрясіння. Потім - створення нової валютної системи завдяки контролю над розрахунками і тоговлей. Потім - реструктуризація старих боргів. Одним фінансові владики не повертають грошей ніколи, іншим - частково і з відстроченням, третім - все сповна. В результаті з'являється новий міжнародний долар - і окремий долар для США. Останній забувається назавжди. А ось долар «світового уряду» підкріплюється американськими авіаносцями, підводними човнами, ескадрильями літаків з крилатими ракетами. Та і залишки банківської системи США переходять в руки фінансового «інтернаціоналу». Може, на такий проект у грошового істеблішменту не хватітіт пороху. Не бачу поки нового Гітлера. Я рассматрю і простіший сценарій знецінення долара (інфляційний). Він вже реалізується останні роки. Країни-експортери (Китай, Японія, нафтові держави) щосили скуповуватимуть «бакси», кредитуючи США і створюючи «фонди майбутніх поколінь». Але криза все одно пролунає, долар звалиться - і тоді вже багато гравців вирішать створити щось нове на базі МВФ, наприклад. Правда, такий сценарій небажаний для нинішніх влада імущих з Уолл-стріт, бо тоді в раду директорів нової валютної системи потрапить багато стороннього народу. Тому, швидше за все, буде запущений все ж таки дефляційний сценарій. Що означає дефляційний сценарій для Російської Федерації? Вичерпується притоки доходів із-за падіння цін на нафту і зубожіння олігархів. Але якщо у нас буде міцна організація, то ми зможемо повторити шлях «після 1998 року» і підняти країну. Буде важко, але ми видеремося. Гірше буде, якщо нам посадять маріонеткового фашистського диктатора, який утягне нас в якісь авантюри по сценаріях Уолл-стріта. І тоді класична латиноамериканська «горила», корумпована сволота, погубить нас всіх. Можливий і повзучий, проміжний сценарій. Він означає, що всі реформи і війни Уолл стріт відкладе «на потім». Якщо США зуміють вирішити сві проблеми за допомогою конфлікту на Блжінем Сході (підтримавши високий попит на долар і ціни на нафту), то вони не ініціюватимуть граждаснкую війну на Україні, до якої все готово. Не влаштовуватимуть і заваруху в РФ. Проте тут є свій мінус: якщо дефляційний сценарій відкладеться, то за цей час більше зноситься виробничий апарат, більше розцвіте корупція в чиновництві, а суспільство стане ще цинічніше, апатічнєє і разобщеннєє. Тим менше буде наша спообность чинити опір і виходить з кризи... Світова криза - початок нової епохи ренесансу Павло Крюков, кандидат фізико-математичних наук, представник однієї з науково-дослідних організацій ракетно-космічного комплексу: Коли трапиться наступна економічна криза? Що від нього чекати? Ці питання цікавлять кожного. Під час кризи порушуються короткі причинно-наслідкові зв'язки, і застосування детерміністських підходів неприпустимо. Спроба проектування в майбутнє поточних тенденцій розвитку приводить до неадекватних результатів, а аналіз довгих причинно-наслідкових зв'язків вимагає обліку тенденцій розвитку у далекому минулому, що обумовлене експоненціальним прискоренням темпів розвитку історичного процесу. У будь-якому випадку можна прогнозувати тільки якісну зовнішність нової епохи, але не конкретні події. Суть світових процесів, що відбуваються, можна наочно проілюструвати на прикладі США. Там за останні півтора століття був зібраний унікальний фактичний матеріал. Так, на графіці показано загальне споживання енергії в США, включаючи дрова, вугілля, нафту, природний газ, гідроенергію і атомну енергію, за період з 1860 по 1988 г.г. Видно, що аж до початку 70-х років ХХ століття спостерігалося гіперболічне зростання енергоспоживання. Це характеризувалося не просто розширеним відтворенням енергії, але і зростанням темпу відтворення пропорційно рівню енергоспоживання, чим і пояснюється експоненціальне прискорення темпів розвитку. Якби ніщо не обмежувало зростання, те енергоспоживання спрямувалося в нескінченність у міру наближення до 1990 року, яким символізується певний рубіж розвитку. Проте реально темпи зростання випробовують перелом, і енергоспоживання стабілізувалося, коливаючись поблизу деякого рівня. У загальному випадку перелом темпів розвитку пояснюється збідненням місця існування, а конкретно в даному випадку - виснаженням енергетичних ресурсів. Тому підтримка певного рівня розвитку вимагає постійного оновлення технологій, що неухильно веде до їх різноманітності. Подолавши критичну масу, кількість стрибкоподібно трансформується в якість. Це приводить до порушення поточного економічного ритму, що і обумовлює кризу. Одночасно усуваються бар'єри, що стримували творчу активність, в результаті відразу після кризи спостерігається бурхливий розвиток науки, техніки і культури. Як наслідок, в надрах даної суспільно-економічної формації зароджується і визріває новий технологічний устрій. При цьому відбувається часткове або повне заперечення старого устрою. Відповідно до «Хронології світової цивілізації» Вернера Штайна, кризи в кінці індустріальної епохи мали місце осінню 1973 року - добре відома нафтова криза, потім осінню 1987 року - паніка на світових біржах, і, нарешті, осінню 1997 року - світова фінансова криза. Як відомо, індустріальний устрій господарства прийшов на зміну ремісничому, що забезпечило витіснення ручної праці машинами і автоматами. Зародження індустріального устрою пов'язане з виснаженням людських ресурсів - до кінця ХIX століття вже практично весь світ знаходився під колоніальним ярмом. Як і в кінці ХХ століття, економічний розвиток впродовж всього XIX століття відбувався нерівномірно, що виразилося низкою криз, також відмічених в світовій хронології і датованих відповідно 1830, 1873, 1901 і 1929 роками. Ці кризи супроводилися хвилями еміграції з Европи в США, що добре видно на графіці, де представлені дані середньорічної еміграції в США за період з 1830 року по 1950 рік. У свою чергу, ремісничий устрій прийняв естафету від аграрного, що теж супроводилося нерівномірністю розвитку і виражалося сплесками культурного підйому, що датуються відповідно 27 роком до н.е., коли після громадянських воєн в Стародавньому Римі встановилася імператорська влада, потім 632-642 г.г. н.е. - початком переможного ходу ісламу і створенням арабського Халіфату, потім 1000 роком, коли кінець світу, що очікувався, так і не наступив, і в Европе почався економічний і культурний розквіт, і, нарешті, 1343 роком, що ознаменувався хвилею банкрутств в Европе і початком епохи Ренесансу. Звертає на себе увагу, що в хронологічних рядах для кожного з трьох вище згаданих історичних циклів зберігаються пропорції тимчасових інтервалів. Це дозволяє передбачити час чергової кризи, очікуваної по оцінках осінню 2007 року. В зв'язку з цим не варто переоцінювати роль особового чинника - розвиток історичного процесу носить об'єктивний характер. Щоб відчути драматизм майбутньої епохи, корисно зіставити події, що послідували відразу за кризами 1343 і 1929 г.г. Так, в середньовічній Европе в 1347-1350 роках вибухнула Велика епідемія чуми, а початок 30-х років ХХ століття відмічені роками Великої депресії, що ознаменувала початок епохи Технічного прогресу. Обидва дані історичні періоди характеризуються революційним проривом в техніці. У епоху середньовічного Ренесансу широкого поширення набула вогнепальна зброя, було винайдено книгодрукування, бурхливо розвивалося мореплавання, що привело до відкриття нових континентів. У відповідний період ХХ століття на зміну вуглю і дровам прийшло рідке паливо, спостерігався прогрес в автомобілебудуванні і авіації, приблизно в цей же час почалося створення глобальної мережі автомобільних і авіаційних трас, з'явилося звукове кіно і телебачення, на зміну бронепоїздам і далекобійній артилерії прийшли танки і ракети, було створено атомну і термоядерну зброю. Не треба забувати, що народження нової суспільно-економічної формації завжди супроводиться незліченними жертвами. Так, головним чином, мечем, а не словом, відбувалася та, що християнізує язичницьких народів в середні віки, а індустріалізація в ХХ столітті здійснювалася шляхом нещадного розорення сільського устрою життя. Саме для даних історичних періодів характерний небувалий розгул репресій - досить пригадати звірства середньовічної інквізиції і опричнини, а також терор НКВД і гестапо в ХХ столітті. Дивно, але відносно стерпні умови для творчої діяльності, як в середні віки, так і в ХХ столітті, були створені в закритих установах в першому випадку в монастирях, а в другому в закритих НДІ і КБ, звідки вийшли всі практично значущі технічні нововведення, якими до цих пір гордиться наша країна. У обидві згадані епохи діяло декілька центрів розвитку, приблизно схожих по соціальній організації. Немає великої різниці між сталінським режимом в СРСР, новим порядком в Германії або новим економічним курсом в США. Правда, в останньому випадку події протікали не так драматично, але це швидше пояснюється відсутністю необхідності створення залізної завіси, роль якої для США грав Атлантичний океан, і питання про виживання для них стояло не так гостро, як для СРСР або Німеччини. Протистояння у будь-якому випадку закінчувалося кровопролиттям. Так, кінець Xviвека і перша половина XVII століття відмічені релігійними війнами, а 40-50-і роки ХХ століття - Другою світовою війною і початком Холодної війни.
