[8888]

Об угрызениях совести, что ли? 

А Вы это исключаете?

[Мая]

Честно говоря, у меня всегда вызывает омерзение, когда упавшего человека начинает пинать ногами свора. Тем более, что в этой своре часто оказываются люди, в другой ситуации, лизавшие б ему зад. Да, он знал на что шел. Да, если есть за что, пусть отвечает. Но все должно быть достойно. Даже казнь.

А ниче, что эту свору он сначала собрал, пригрел, а потом вышвырнул. Вот они теперь, как стервятники и кружат над ним, в предвкушении.

[8888]

Та ладно, ребята! Не надо вешать на него  ВСЕХ собак. И даже не потому, что он хороший или жалко его, а потому, что вешая всех собак на одного козла отпущения, мы снимаем ответственность с себя и других. Тем самым создавая возможность для повторения ошибок в будущем.

[River Horse]

А Вы это исключаете?

Я допускаю самое невероятное. Даже такое. Но мы тут об отвественности говорим? Или?
А то пока что этот разговор мне "Хронику Черного меча" Муркока напоминает.

А Ющенко, сдается мне, вопросы, которые ему задавали, не читал. Если бы читал, то не говорил бы вот это (к примеру)

Ющенко, кроме того, заявил, что его низкий рейтинг (по данным социологов, президента поддерживают около 5% граждан Украины) связан с тем, что он отстаивает сближение с НАТО, а также напоминает о Голодоморе украинского народа в 1932-33 годах.

"В этой стране, кроме Президента, эту тему никто не поднимает. И если вы хотите думать о рейтинге, лучше об этом не говорить. Но если вы хотите думать о поколении ваших детей, и если вы порядочный политик, у вас нет другого способа. Только вставать каждый день и говорить нации - мы должны быть самодостаточными, мы должны находиться под покровом тех моделей безопасности, которые говорят о вечной Украине", добавил Президент.

[8888]

А то пока что этот разговор мне "Хронику Черного меча" Муркока напоминает.

Это че такое?

"В этой стране, кроме Президента, эту тему никто не поднимает. И если вы хотите думать о рейтинге, лучше об этом не говорить. Но если вы хотите думать о поколении ваших детей, и если вы порядочный политик, у вас нет другого способа. Только вставать каждый день и говорить нации - мы должны быть самодостаточными, мы должны находиться под покровом тех моделей безопасности, которые говорят о вечной Украине", добавил Президент.

И что? Тут то как раз я с ним согласен.

Я вообще говорю не о его ошибках или победах. Я говорю о наших взаимоотношениях с властью. До тех пор, пока нам удобней будет сваливать всю ответственность на одного, снимая ее с других, а уж с себя то в первую очередь, демократией здесь не будет даже пахнуть.

[КАПСЛОГ]

нахлынули воспоминания, помните это чудное письмо, еле нашёл, сохраню на всякий случай здесь)

"Заява трьох" з приводу руху "Україна без Кучми!", 2001 рік

Звернення Президента України Леоніда КУЧМИ, Голови Верховної Ради Івана ПЛЮЩА та Прем'єр-міністра Віктора ЮЩЕНКА до українського народу

Шановні співвітчизники!

Звернутися до вас змушують спроби поставити Україну перед великими випробуваннями, втягти її у вир нездорових пристрастей. Причому робиться це тоді, коли ми почали виходити з тривалої економічної кризи, коли у народу з’явилися реальні сподівання на краще

Треба називати речі своїми іменами: проти нашої держави розгорнуто безпрецедентну політичну кампанію з усіма ознаками психологічної війни

Україна і світ ще дізнаються про замовників, організаторів та виконавців, про рушійні сили цього провокаційного дійства Але всі ми вже зараз бачимо причетність до нього тих вітчизняних політиків і тих політичних сил, для яких не існує нічого, крім власних інтересів та амбіцій, егоїстичних устремлінь і сьогохвилинних очікувань. Вони нагнітають атмосферу істерії і психозу, сподіваючись на цій хвилі розхитати законні державні інституції і будь-що прорватися до влади

Цього разу як приводи для суспільного збурення використано зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і так званий “касетний скандал”, за чим послідували широкомовні узагальнення щодо утисків преси та демократії в Україні. За визнанням самих режисерів нинішніх акцій, якби не було цих приводів, вони знайшли б інші

Ми щиро і глибоко співчуваємо сім’ї, в яку прийшла біда, і приносимо їй вибачення за деякі дії правоохоронних органів: додержання вимог процесуального законодавства не повинне входити у протиріччя з розумінням незмірного людського горя

Цілком очевидні і прикрі вияви непрофесіоналізму у розслідуванні справи Гонгадзе. Нині вживаються всі можливі заходи до якомога швидшого і повнішого його завершення. За наслідками з’ясування всіх обставин буде зроблено найсерйозніші висновки

Але разом з тим ми рішуче не погоджуємося і ніколи не погодимося, щоб ця трагедія ставала розмінною картою у цинічних політичних спекуляціях, використовувалася для паплюження нашої держави в очах української та світової громадськості. Щоб безборонно і безкарно поширювалася добута незаконними методами, неперевірена або сфальсифікована інформація. І щоб під гаслами захисту демократії влаштовувалися ігри, ставкою в яких є вже саме існування України, її територіальна цілісність, громадянський мир, протягувалися сценарії з руйнівними наслідками, черговими випробуваннями для людей

У демократичному суспільстві кожен має право на свою думку і право публічно її висловлювати. Але є межа, переступити яку не дозволено нікому і за жодних умов. Це - Закон, відповідальність за кожне слово

“Чорні” технології не рідкість для сучасного світу з його жорсткими методами політичної боротьби. Але навіть на цьому фоні виділяється своїм цинізмом, зневагою до норм права та моралі те, що діється зараз в Україні - дискредитація державних діячів, політиків та політичних сил, шантажування органів влади, маніпулювання громадською думкою

Сьогодні робиться неприхований розрахунок на введених в оману статистів. Оскільки абсолютна більшість українського народу не відгукується на провокаційні заклики “професійних революціонерів”, їм не залишається нічого іншого, ніж апелювати до крайніх, екстремістських сил, до збудженого натовпу, використовуючи його як таран і засіб залякування пересічних громадян зловісними аналогіями. Досить придивитися ближче до їхньої символіки та гасел, до атрибутів, якими обставляються театральні політичні шоу, щоб переконатися: перед нами - український різновид націонал-соціалізму

Останніми днями з’явився створений невідомо на яких засадах і гучно анонсований “форум національного порятунку”

Лідери цього строкатого конгломерату, ображені за власні політичні поразки і провали, справді шукають порятунку. Тільки не для держави, не для нації, а для самих себе - від політичного банкрутства та забуття. А дехто - і від кримінальної відповідальності

Кожен з вас, шановні співгромадяни, повинен зрозуміти: єдина надія цих політиканів, які вже спалили за собою всі мости, на те, щоб іскри ворожнечі, непримиренності й озлоблення перекинулися на все суспільство, у ваші оселі і ваші долі

Силкуючись відродити загрозу широкомасштабного громадянського конфлікту, якого Українська держава уникнула на найскладніших етапах свого становлення, вони сподіваються, що в обстановці хаосу, непевності, безвладдя і безладдя їм вдасться утриматися на плаву. Такі “рятівники” не бачать у своїй зашореності або не хочуть бачити, якого лиха можуть завдати їхні безрозсудні, безоглядні дії

Безумовно, не варто драматизувати ситуацію. У вимірах всього суспільства, його життя ця метушня - не більше ніж мікроскопічні, скороминущі аномалії, і не їм визначати майбутнє України

Але разом з тим не можна не бачити, що намагання розбурхувати вуличну стихію, пускати в хід відверто провокаційні прийоми, за допомогою яких вони хочуть поглибити розкол в суспільстві, підштовхнути владу до силової протидії, створюють реальну загрозу національній безпеці держави

Не слід забувати уроки історії - згадаймо, з чого і як починався фашизм

Ми заявляємо, що в інтересах громадян, суспільства, держави таким намаганням буде чинитися активна і рішуча протидія усіма передбаченими законом засобами. Щодо цього ні в кого не повинно бути жодних ілюзій

Анархія, свавілля і беззаконня не пройдуть! Керівництво держави залишається відкритим для політичного діалогу і постійно його веде - але з тими, хто такого діалогу справді хоче, хто на нього спроможний і вбачає в ньому єдино правильний і єдино можливий шлях до врегулювання суперечностей та незгод, зміцнення політичної стабільності, прискореного розв’язання економічних та соціальних проблем, поліпшення життя народу, що є зараз для всіх нас головним, визначальним, доленосним

У всьому, що робиться зараз для дальшого розвитку демократії, злагоди та порозуміння в суспільстві, згуртування його навколо конструктивних, будівничих цілей, ми розраховуємо, шановні співгромадяни, на ваше розуміння, сприяння та підтримку. Саме це було найпотужнішим ресурсом українського народу в роки становлення й утвердження нашої держави. Саме це особливо, життєво необхідно зараз - у тому числі і для відсічі антидержавним силам, хоч під якими прапорами вони виступають

Ми будемо й надалі спрямовувати зусилля влади, всіх її гілок та органів на забезпечення мирного, спокійного сьогодення і ясного, прогнозованого майбутнього України. Єдність наших позицій і підходів, однозначну налаштованість на рішучу відсіч політичному деструктиву засвідчує дане звернення

Л.Кучма

В.Ющенко

І.Плющ

13 лютого 2001 р

понятно что это политика, можно его оправдать, кто без греха бросьте в него камень, но происходящее с ним сейчас для многих было понятно уже тогда...

[wolf]

Честно говоря, у меня всегда вызывает омерзение, когда упавшего человека начинает пинать ногами свора.

Извините, а при чем тут "свора"? Я - рядовой избиратель. Я голосовал за Виктора Андреевича. И теперь, по истечении достойного для анализа отрезка времени, я, находясь в трезвом уме и здравой памяти, считаю и заявляю: Ющенко на посту Президента страны не оправдал моих, как избирателя, ЛИЧНЫХ ожиданий. Более того, очень многие его действия у меня лично вызывают уже даже не раздражение, а неприязнь. И потому я имею полное право не "пинать его со всей сворой", а критиковать (хоть ему, естественно, на это глубоко и с пробором). 

Я никогда не опускался до издевательств по поводу его болезни и внешности, не звал его "Прыщом". Но - повторюсь - как избиратель, имею полное право выражать свое недовольство его политикой. Что не так и при чем здесь "свора"?      

[8888]

Извините, а при чем тут "свора"? Я - рядовой избиратель. Я голосовал за Виктора Андреевича. И теперь, по истечении достойного для анализа отрезка времени, я, находясь в трезвом уме и здравой памяти, считаю и заявляю: Ющенко на посту Президента страны не оправдал моих ЛИЧНЫХ ожиданий как избирателя. Более того, очень многие его действия у меня лично вызывают уже даже не раздражение, а неприязнь. И потому я имею полное право не "пинать его со всей сворой", а критиковать (хоть ему, естественно, на это глубоко и с пробором).

Я никогда не опускался до издевательств по поводу его болезни и внешности, не звал его "Прыщом". Но - повторюсь - как избиратель, имею полной право выражать свое недовольство его политикой. Что не так и при чем здесь "свора"?      

Кто б спорил. А свора, это как раз те, кто позволяют себе это.

[Deep]

По этому поводу понравилось мнение одного из журналистов Корреспондента:

"...Последним, кто предпринял попытки склеить остатки национальной идеи,  стал нынешний президент страны Виктор Ющенко.

Устроенный им и его многочисленными единомышленниками «помаранчевый» Майдан в 2004-м стал последним шансом для украинцев получить настоящую - неискусственную идейную платформу для развития страны.  Этот дух настоящего народного единения можно было пронести сквозь века и выстроить паневропейскую национальную идею Украины длительного срока хранения.

Тогда даже устойчивое словочетание появилось – «ценности Майдана».

Понимая всю важность «идейного» дела, Ющенко все сделал правильно.  По учебнику. Определил национальное горе – Голодомор. Определился с национальными героями –  казачество, ОУН – УПА, диссиденты первой волны. Обозначил врагов нации – советское прошлое и российский государственный шовинизм. Начал дорисовывать и раскрашивать забытое героическое прошлое – студенческую трагедию возле с. Круты и сомнительную победу украинского войска возле Батурина. Сделал реверанс в модерность – «Мыстецький Арсенал» и прочие праздничные колокольни за огромные деньги. И снова на выходе – ноль..."

Полностью тут: http://blogs.korrespondent.net/journalists/mah78/6968

[wolf]

И снова на выходе – ноль..."

Ну, вот вы, грамотный и образованный человек, можете хотя бы сформулировать ответ на вопрос: почему так?

[8888]

можете хотя бы сформулировать ответ на вопрос: почему так?

Да именно потому, что страну делает ВЕСЬ народ, а не только президент или политики.

А мы все привыкли валить на начальство. Сначала молимся на него (начальство) как на Бога, а потом в грязь втаптываем с не меньшим рвением.

[SidorOV]

И что? Тут то как раз я с ним согласен.

А я наразі згоден з Riverом: НАТО і голодомор - зовсім не є причинами для такого низького рейтингу. Ці теми були й раніше. Їхні прихильники теж були раніше, вони є зараз, і їхня кількість не змінилася. А рейтинг упав нижче плінтуса зовсім за інші дії. Але він за них мовчить. І сам себе так заспокоює.

[River Horse]

А то пока что этот разговор мне "Хронику Черного меча" Муркока напоминает.

Это че такое?

Есть такой писатель Майкл Муркок. Фэнтези пишет.
Есть у него цикл "Элрик из Мельнибонэ". Там эти, которые жили в Мельнибонэ - оч-чень своеобразный народ был. Рассказывает там главный герой одному человеку, как один из его пра-пра-прапредков казнил (очень долго казнил, кстати) девушку, которая (как ему показалось) ему изменила. А потом узнал, что она невиновна. Главгероя спрашивают: "И что?". Тот отвечает: "Он познал угрызения совести". Т.е., вообще для того народа нечто несвойственное. Почему-то мы так и о политиках говорим: "Ну, они же не такие как все люди... Совесть погрызет - уже хорошо".
Это обычного человека посадят, если украдет, или прощелкает казенные деньги. А политика - никогда.

И что? Тут то как раз я с ним согласен.

Ты тоже вопросы не читал? Там, между прочим, ему пеняют не за тему Голодомора, как таковую, а за перебор. Это ведь оттуда: "Почему столь значительные средства потраченные на строительство мемориала "голодомору" в Укрине не были потрачены на живих людей, например на детей больных онкологическими заболеваниями или на борьбу со СПИДом."
Я не знаю, ен интересовался, стоит ли та "часовенка" 750 млн.грн., но ведь всё это - деньги из бюджета. И Батурин, кстати - тоже.
Ничего не имею против. Абсолютно. Но память тогда хороша, когда она не тоько о мертвых, а еще и о живых.

Я вообще говорю не о его ошибках или победах. Я говорю о наших взаимоотношениях с властью. До тех пор, пока нам удобней будет сваливать всю ответственность на одного, снимая ее с других, а уж с себя то в первую очередь, демократией здесь не будет даже пахнуть.

Мне что теперь, вину пополам с Лазаренко делить?

[wolf]

можете хотя бы сформулировать ответ на вопрос: почему так?

Да именно потому, что страну делает ВЕСЬ народ, а не только президент или политики.

А мы все привыкли валить на начальство. Сначала молимся на него (начальство) как на Бога, а потом в грязь втаптываем с не меньшим рвением.

В блоге речь идет об отсутствии национальной идеи. Я спрашивал именно об этом: почему ее нет? И возможна ли она у нас вообще?

Скажем, вы можете с уверенностью заявить, что наши солдаты, в случае чего, будут сражаться за Родину, не щадя живота своего? А не скажут в ответ: "Т-а-а, была халва-а-а-а...."

[8888]

Есть такой писатель Майкл Муркок. Фэнтези пишет.
Есть у него цикл "Элрик из Мельнибонэ". Там эти, которые жили в Мельнибонэ - оч-чень своеобразный народ был. Рассказывает там главный герой одному человеку, как один из его пра-пра-прапредков казнил (очень долго казнил, кстати) девушку, которая (как ему показалось) ему изменила. А потом узнал, что она невиновна. Главгероя спрашивают: "И что?". Тот отвечает: "Он познал угрызения совести". Т.е., вообще для того народа нечто несвойственное. Почему-то мы так и о политиках говорим: "Ну, они же не такие как все люди... Совесть погрызет - уже хорошо".
Это обычного человека посадят, если украдет, или прощелкает казенные деньги. А политика - никогда.
 

Даже близко ничего подобного я не говорил.

Мне что теперь, вину пополам с Лазаренко делить?

Не пополам, но свою одну сорока восьми миллионную долю взять надо.