Не жонглюйте поняттями. Не народ, а населення. І так не раз. І що мені незрозуміло, чому кожного разу виконуючи одну й ту ж дію (чия казка краще - тому й кермо) очікує на інакший від попереднього результат? Ідіотизм, інфантилізм?
А майданы не похожие результаты дают?
В якому сенсі схожі? Ціль майданів - прибрати діючу владу не чекаючи доки сплине її термін. не більше. Бо якщо більше - то вже революція з усіма її красивостями - бандитизмом, розтрілами, і т.д.
Почему же до сих пор не ясно, что просто выйти, бузить, сместить - не выход?
І чому не ясно? Як раз ясно, що "выйти,
бузить, сместить" - вихід. а от давати індульгенцію на 5 років як раз і не вихід.
В стране, где коррупция выгодна всем участникам, победить ее сложно.
Корупцію взагалі перемогти неможливо ні в якій країни. Можна лише зменшити її.
А бузить - это не дело делать. Как делать, я не знаю. И те, кто выходит, не знает тоже?!
Ну якщо не знаєте ... А ті хто виходять - знають за що виходять. І їхнє "за що" не обов'язково вам повинно подобатись. Бо якщо не зробите ви, то зроблять за вас.
Населення жадає аби його уява про порядок реалізувалася сама собою. Що ж, прапор в руки, дерев'яний хрест на пузо.
Громадян не роблять, ними стають. Щось ви тут наплутали.
Платоспроможність підвищує лише одне - вимоги до влади/роботодавця/etc/, підтверджені діями. Але населення нездатне на дії, його хрест - робити те, що вкажуть та обурюватися на кухнях, чи отак на форумах.
Что-то в этом есть, конечно.
Но выход не найден, выходить - бесполезно.
В отношениях общества с государством есть более-менее два варианта:
1 западный. В приличных странах государство само держит в рамках своих худшие проявления и граждане воспрнинимают государство как что-то, частью чего являются, и ведут себя соответственно, отчего и государство обычно ведет себя лучше.
2 страны третьего мира и, о ужас, мы там. Тотальный цинизм. Государство воспринимается как комбинация стаи комаров (бизнесмены, сидящие на разнообразных монополиях, выбивающие себе выгодные тарифы и режимы налогообложения, чиновники, пилящие местные и не только бюджеты) и стаи волков, охраняющих этот порядок.
А простые люди - это те, кого кусают и кушают, и кто воспринимает это как естественную часть жизни... А тех, кто хочет это поменять, еще и в духе "ишь чего, хочет чтобы его комары не кусали как всех кусают, что он о себе вообще воображает".
И это можно понять.
Ужасаться этому можно только в подростковом возрасте - ах, полет над гнездом кукушки, о, дракон шварца.
Но потом...
Абсолютно не згоден по суті.
Держава ні в яких країнах себе не стримує.
Просто в пристойних країнах громадян набагато більше ніж населення і відповідно держава отримує по рукам, коли занадто заграється в бога. І стали вони пристойними не з моменту створення, а пройшли шлях бунтів, революцій, звірячого капіталізму,...
Бунт во имя бунта несет смерть, а не исцеление, и если это и называть освобождением, то да, можно петь гимны революциям.
Авжеж, бо бунт це істерика, викид підспудно накопиченого невдовольства. А революція - це кардинальна зміна чогось на щось, вдалий переворот.
Что делать, не знаю, естественно.
То який сенс "возмущаться"? Чі як казала моя бабця - Не знаю як, тільки не так.
