Форум Краматорська

  • 28 Квітень 2024, 21:03:06
  • Ласкаво Просимо, Гість
Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь.

Увійти

Новини:

Автор Тема: Ви розумієте, а нам начальник сказав...  (Прочитано 28677 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

10 Червень 2015, 11:52:03
Відповідь #30
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Питеркам.

Обратились ко мне из Питера с сожалением, что пишу только по украински вот пишу немного комментария по-русски к украинскому тексту.

Я на украинском пишу, чтобы русские сейчас, прочитав, умом не повредились. Запустить Украинский сценарий на просторах России я как то опасаюсь. Хотя после Украины это конечно ждет и Россию.

Для большего понимания о ком идет речь в предыдущих текстах и последующих.

Прокурор у нас такая страшилка, которая должна иметь что-то железное, но не только в виде пистолета. Но предыдущий естественный отбор сделал это несколько проблематичным.

Губернатор у нас - это человек Президента в области, с которым не хочет работать правительство. Это удобно многим, можно делать то, что хочется, а не то, что нужно. И ничего тебе за это не будет.

Военные у нас - это дядьки с автоматом, у которых раньше ничего кроме копейки-жигулей не было. А теперь им дали автомат и возможность проявить уверенность в своих силах. Некоторые и после этого чувствуют себя еще больше неуверенными и решают погибнуть в бою.

Милиция - это такие мужики и бабы, которые раньше неплохо жили, но вдруг после майдана поняли, что такая жизнь скоро кончится, и они пошли на упреждение, решили взорвать все. Главный символ "Беркут".

После взрыва появились ополченцы - это те, кто работал раньше на милицию, торговал наркотой, контрабандой, работал в подпольных казино. Вкусив жизни с автоматом, ополченцы начали теснить милицию и вообще всех, у кого есть что-то больше, чем ничего.

Сама должна понимать кто решил, что в боях суперактивный элемент выгорит и ситуация как-то успокоится. Но не выгорело, а даже наоборот. Возможен большой бада-бум. Как в Чернобыле.

Москаль - это фамилия Луганского губернатора. Он публично в грубой форме предлагает поить мочой население, которое не желает ему подчиняться. Зачем это делается сказать сложно. В соседней области такой же губернатор с ним не согласен.

Порошенко или Президент - это такой человек на вертолете с конфетами, от которого ждут, что он таки поделится конфетами, а он не делится, у него большая семья, самому не хватает :)

Аваков - это такой старший милиционер. Он, по словам губернатора, подарил России Крым, а бандитам Донбасс. Когда он дарил, то надеялся, что Россия попользуется и отдаст. Но чтобы никто не предъявил ему по этому поводу претензию, он все время кричит «Держи вора!» и вовсю пытается что-нибуть отобрать у всех, у кого нет автомата. Автоматы теперь есть у многих и Аваков нервничает, поэтому старается тушить пожары и жалуется народу через своих подчиненных, что суд не отдает ему отобраное, а поэтому суд неправ и выполнять решения суда он не будет.

Полторак – это, якобы, старший над военными. Но войны у нас нет и поэтому эта фигура неопределенная. Там, где надо что-то отжать - у него война, а там, где нужно за что-то платить - войны нет. А вообще он качественно плачет, что ему не дают американцы оружия. Это должно объяснить, куда делась та военная помощь, которую уже получили и продали россиянам и раздали всем, кто хотел.

Волонтеры — это дядьки и тетки собирают денежку у населения потом с ней лезут к военным, к ополченцам, к добровольцам. Иногда попадают в плен и потом меняются на всякие нужные вещи. Иногда очень страдают. Часто пишут в фейсбук.

Переселенцы — это люди жилье которых оказалось на территории где идет игра в войну. Они не хотят стать случайными жертвами игры и поэтому перебрались в места где игроков в войну меньше. Ждут когда игроки кончатся или устанут. Очень удобный предмет для административных услуг органам которые собираются сокращать.

ОБСЕ — дядьки на больших белых машинах которые следят как расходуются выделенные деньги на войну. Когда эти дядьки находят перерасход, про них в прессе начинают писать, что они создают очередь в ресторане.

Люди — реально попавшие в очень непростую ситуацию остановить заигравшихся в войну пьяных с автоматом сложновато. Приходится ждать когда протрезвеют. Изыскивают разные новые возможности.

Вата — мифическая особь с георгиевской ленточкой мешающая бандеровцу получить статус выше чем СССР.

Бандеровец — мифическая особь с трезубцем мешающая вате вернуться в СССР.

Правый сектор, Ярош и визитка Яроша — все что связано с борьбой против геев, и одновременно с борьбой против ваты. Не брит. Воодушевляет молодежь на решительные действия. Украинскую бороться за Украину, российскую бороться против Украины. Готовится принять участие и возглавить бадабум в случае его наступления.

Донецкий аэропорт — место колоссального воровства денег. Почти ликвидирован в результате появления Киборгов. Вернуть деньги и жизни киборгов невозможно. Будет возведен в национальный символ как оборона Сталинграда, Ленинграда и других геройских мест, что позволит дать в зубы тем кто будет задавать вопросы куда делись деньги. Подвиг киборгов священен. Это подтверждается Моторолой и Гиви.

Моторола — не телефон, в прошлом заправщик на автозаправке. Житель Ростовской области второй раз женившийся на девушке из Украинского Славянска. Имеет детей, дарит жене отжатые у хахлов машины, живет в Донецке с семьей в квартире евреев выехавших в Израиль. Воюет с Киборгами, фошистами, правым сектором. Регулярно дает интервью. Арестовал первого лидера.

Гиви — не грузин, в прошлом строитель. Воюет с киборгами, фошистами, правым сектором. Очень крутой, регулярно берет в плен киборгов. О чем регулярно дает интервью.

Российские добровольцы - это такие дядьки и иногда тетки, которые ездят от Вас к нам пострелять хахлов, фошистов и хунту. Встречаются иногда и борцы за русский мир и из других стран. У российской армии много танков и всякой другой военной техники. Девать ее некуда, на рынке вооружений переизбыток. Та же самая проблема и у армии США. Утилизация стоит денег. Сейчас начинают осваивать денежку на новые танки, а поэтому старье нужно куда-то девать и освобождать места под новые. Старые привозят к нам и тут такое движение - с ними воюют ополченцы, военные и российские добровольцы и само собой киборги, правый сектор. В результате танки перерабатываются и все получают то, чего хотели. Кто выживает, тот даже рассчитывает на денюжку. Выживают не все.

Наливайченко - это глава того, что у Вас называется ФСБ, а раньше называлось КГБ. Он как бы ловит всяких террористов, сепаратистов и отвечает за образ врага. Короче, руководит нашими аналогами Вашего Киселева. Борется с Хабар. Про Хабар есть два мнения, что с одной стороны это вредное послание пророка из Азии, а другие говорят, что это незаконная попытка, что то сделать там где трудиться можно только некоторым.

Путин - это у Вас президент, а у нас - исчадие ада, похуже Гитлера - для одних и не оправдавшаяся надежда на тройную зарплату у милиции - для других. Очень удобная во всех отношениях многоликая причина всех мерзостей и зла этого мира. Статус высшее зло.

Обама - черная надежда для одних и хитрый подлый прохиндей для других, на российском компьютерном экране так и вообще - мировое зло противостоящее встающему с колен Путину.

Американские податели печенек - не помню уже кто, но это не важно, главное – это соблазнители Украины. Обвиняются в подстрекательстве майдана против беркута. Недавно заявили, что печенек давали всем и вообще были не печеньки, а гамбургеры.

Жидобандеровец - это такой хитрый еврей из Днепропетровска с тремя паспортами, с пышной седой прической, в очках, по легендам, обещал платить денег за пойманных москалей. Многие купились, но товар оказался неходовой. За нарушение правил рекламы уволен с губернаторов, чтобы не составлял конкуренцию кондитеру. Вернулся на пост олигарха в опале.

Саакашвили - представитель мирового капитализма, который будет делать витрину в Одессе. Его предыдущая история обещает интересный сюжет для всех заинтересованных сторон.

Желаю Вам не болеть и скорее выздоравливать :)

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


Форум Краматорська

Re: Ви розумієте, а нам начальник сказав...
« Відповідь #30 : 10 Червень 2015, 11:52:03 »

12 Червень 2015, 20:54:36
Відповідь #31
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
   Знято з контролю

   Прийшов до мене на комп'ютер лист з ДОДА: "04120 зняти з контролю". Підозрюю, мені повідомляють, що публічний лист до звільненого губернатора, вже не актуальний.

   Якщо ніхто не проти, вважаємо, що через зміну начальника над Донецькими начальниками треба трохи почекати як покаже себе нове начальство.

  А поки наступне. Зателефонує начальниця музею міста Краматорська та і питає: «Дмитре Вікторовичу, підкажіть, будь ласка, ім'я льотчика, який врятував місто у квітні 2014 року.»
«Ви знаєте, хоч подвиг був здійснений на моїх очах, я, на жаль, так і не зміг взнати ім'я людини, яка його здійснила. А відомий мені Герой, який його пораненого вивозив з міста, теж його ім'я не знає.»
Це питання підштовхнуло мене згадати тих людей, які вберегли Україну у квітні 2014 року від падіння у прірву.

  Також мушу Вам сказати, був у мене один знайомий районний начальник Канна, так він так любив нагороди, що навіть згодився відсидіти кілька років у в'язниці аби не віддати дурно отриману  попівську медальку. На днях символу всесвітнього зла дали теж медальку і я трохи засумнівався, а чи слід вимагати публічної нагороди для людей, які вчинили приємні для нас подвиги?

  Наприклад, я знаю, що мої два брати вбиті саме за те, що допомогли Українській армії розпочати виконувати свою місію по захисту країни. Але батько вбитих на весь світ заперечує, що таке було. Я думаю, що то був подвиг їхати до мене і до оточеної бандитами армії. А за нього говорять, що вбили нізащо.  Просто випадково загинули від абстрактного зла, яке ходить світом і забирає свою регулярну частку.

  Про всяк випадок я зателефонував справжній людині, Сущенко Віталію який в минулому році, витягнувши чеку з гранати, поставив своє життя проти життя зрадників та  виконав свій військовий обов'язок, довів танки до нас. На відміну від інших телепнів, які свої танки здали бандитам. Мене тоді просили дати його телефон людині Коломойського, щоб його нагородили. Філатов пообіцяв розібратись і, як зараз виявляється, заглох, а я це питання на контроль тоді не поставив. Так ось, служить ця людина і досить. І ніяка падлюка і досі не сказала йому спасибі. А може воно і добре. Чи треба отримувати спасибі від падлюки, бо це вже буде і не падлюка зовсім?

  Є в мене давня жінка, яка живе у російському місті Пітер. Прізвище її Годес, а прізвище її Матері Булат. Так ось, вчора її завчасно почали поздоровляти з днем народження, вона запросила купу гостей, а потім взяла і захворіла.
Каже: «Не ходіть до мене гості, я хворію, бо мій день народження припадає на день Росії з 1991 року.»
Я, щоб якось її підбадьорити, пишу їй: «Ти знаєш, я дослідив трохи твоє ім'я. Воно значить, що ти є каменем, який затуляє вхід до пекла або до аду. А друге значення - то такий ріжок з запахом гвоздики, що мусить нагадувати щосуботи про той самий ад. Але нещодавно мені плодовита євреєчка з Ізраїлю (плодивита тому що в неї народилося за раз п'ять діточок, так вона ще шостого завела) Естер Сегаль переконливо пояснила, що єврейського аду в принципі бути не може, бо це суперечить самій концепції єврейського світу. Так що не хворій у день народження і я дарю тобі сьогодні день без аду.»
На що вона мені відповідає: «При чому тут ад, якщо його не існує? І взагалі, в мене висока температура і я можу не доганяти на законних підставах.»

  Сьогодні скінчився термін, до якого Донецькі могли користуватися приміщенням моєї американської дружини. Виселяючись, вони мене запитали: «А чи то правда, що Ви родичі з паном Пашинським? Нам треба з ним деякі питання порішати.»
«Та, - кажу, - з чого ви взяли?»
«Та люди кажуть.»
«Ні, ви знаєте, родичі ми чи ні тільки з часом можна взнати буде, а поки його племінник до моєї доньки залицяється, так що про це зарано щось говорити, дуже малі вони.»
«А Ви можете нам допомогти з паном Пашинським питання порішати?» - а сам яйця чуха.
«Та, - кажу, - якщо на користь держави потрібно, то, звичайно, зроблю все, що зможу.»
Кажуть, що виключно тільки в інтересах держави.

14 Червень 2015, 08:05:42
Відповідь #32
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Гумова жінка

   Нещодавно маріупольські менти, які здавали бандитам місто, оговталися від сорому за свою зраду та на службу повернулися. Перше що зробили піймали українських партизанів Равликів які за Україну боролися, та на ахметівське господарство за бандитами прийшли. Помстилися Равликам за свій сором, взяли їх у полон . Піднявся у пресі ґвалт і суспільство, реагуючи, трохи напружилося. Напружився і мій краматорський знайомий, який теж був замічений у гру “служба порятунку”. Телефонує він мені і скаржиться: «Відбувається, щось не те, на що можна було би очікувати. Чи можна зустрітися?»
«Та, - кажу, - буду у місті - зустрінемось.» І оце я сиджу у місті, перебираю у телефоні номери і згадую про його прохання. Телефоную.
Він піднімає трубку і вітається: «Доброго дня, Ваша сяюча величність.» То він так шуткує.
Кажу: «Я поруч. Можеш підійти? Поговоримо.»
«Та ні, - каже,- я зараз зайнятий, можу тільки хвилин через 40.»
«А чим зайнятий?»
«Гумову жінку надуваю. Може підкажеш як з нею краще впоратися?»
«А навіщо тобі гумова жінка?»
«Та нам слідчий експеримент треба робити.»
Посміялися.

   Пригадав я, як запросив його допомогти скинути у місті Леніна. Спочатку я думав, що ідоляку Леніна треба прибрати тихо і зробити його парковою фігурою, щоб не збурювати народ та зберегти те, що можна. Але коли зрадливі чиновники почали повертатися, народ став втрачати віру у майбутнє і мені здалося, що Леніна слід завалити гучно і при великій кількості людей. Міліцейський губернатор з цим був незгоден, мовляв, це збурить населення. А мені здавалося, що навпаки принесе людям полегшення. Тоді я звернувся до буддиста і попросив допомогти.
Буддист відмовився: «Я по іншій частині, з пам’ятниками не воюю. Але ось тобі людина, яка проявила звитяжність, захищаючи місто до останнього, і зараз збирається очолити захист міста.»
Зв'язуюсь я з тією людиною і прошу допомогти. 
Він говорить: «Ви знаєте, то не на часі, але я знаю іншу людину, яка захищала місто дійсно до останнього. Ось він може Вам допоможе».
Куди не ткни, якісь надувні герої попадаються. Не став я далі зв'язуватися.

   Колись, коли я навчався у “Екополісі світу” та очолював його, завітав до нас буддійський лама Оле Нідал. Ми, як і всім, надали йому можливість розповісти нашим гостям своє бачення світу. Дали невеличку кімнату у школі, в яку набилося сімдесят гостей, яких він почав вчити. Я ще з малечку не люблю сидіти годинами у тісних приміщеннях, де повно людей і мало повітря, то і залишився у своїй кімнаті. Сів на піч під стелю, поставив піалу з водою на голову, узяв до рук глиняні чотки і спробував зосередитися на якійсь думці. Коли це забігає товариш з страшними очима і схвильованим голосом говорить: «Дмитре, злазь, пішли швидше, зараз дають, а потім більше давати не будуть».
Що дають та чого не будуть я не став уточнювати та і подався за ним. Приводить він мене до кімнати, де сидить Оле Нідал, а кімната вся заповнена щільно один до одного сидячими на підлозі людьми, ніде скраю сісти і мені люди, трохи відхилившись, звільняють прохід тільки, щоб пройти до самого Нідала. Оле сидить на помості, весь сяє, у його ніг дружинна Ханна розминає йому п'ятки. А перед ними сидять п'ять людей і я серед них. Оле Нідал починає щось там англійською розповідати, у бронзовий дзвоник дзвеніти у велику раковину дудіти та людей рисом посипати. Посипав, а потім - шась і з потилиці кілька волосин у кожного вирізав. Перукар такий собі. Подивився так на кожного, записав щось у жовту картку з махакалою і кожному свою вручив. Отак я отримав буддійське ім'я.

   Я не зрозумів зразу, що воно відбулося, то тільки на наступний день звертаюся до Оле через перекладача і кажу: «Слухайте, я хочу повернути Вам Ваш папірець, бо сталася помилка. Я у Вас не навчався, Вашої віри не знаю, то може давайте Ви мені моє волосся віддасте і ми розійдемося?» Оле з Ханною як і перекладач роблять здивований вигляд, наче не розуміють, що я хочу. Або може то перекладач такий був. Тільки Оле відповідає зі сміхом вказуючи на вікно: «Всьо, тю-тю, Ваше волосся вже у горах Тибету.» З тих пір мені інколи попадаються  буддисти і все, що з ними пов'язане. З тих пір я завжди коли репетують, хапайте речі вокзал відходить стараюсь роздивитись куди той вокзал суне. А товариш той погано закінчив, побував і буддистом і православним і багато чим ще поки з глузду не з'їхав та не вдавився.

   Минув час. Я вже про тих буддистів і забувати став, коли мені привели людину і кажуть: «Оце буддист-каратист. За образу вбив голою рукою нахабного коханця дружини, за що був засуджений, але самим Кучмою достроково звільнений. За його волю потурбувався мандруючий лама Терасава Сан. Просить в тебе місце в аеропорту для тренувань.»
«Та,- кажу,- для гарної справи можу дати місце.»
Трохи з часом приводить той буддист хлопчака з яструбом та і каже: «Купіть в нас яструба, випав з гнізда. Не купите – загине, в нас нічим його годувати.»
«Та Ви знаєте, навіщо мені ваш яструб?»
«Ну купіть. Нам гроші дуже треба.»
«Ні,- кажу,- купувати яструба у Вас я не буду, а грошей можу дати у борг.»
«Так, а яструба візьміть.»
«Та давайте поки що його мені, а як гроші не повернете, то я його відпущу, але борг вам не прощу.»

   Так завівся в мене яструб і я трохи навчився розуміти всяких соколів та беркутів. Минув час, багато всього сталося. Перед тим, як до мого аеропорту у квітні 2014 року прибули бандити та військові, на тому самому місці, де я колись дав дозвіл вбивці тренуватися, зустрічаю я знову буддиста у компанії російських журналістів шпигунів з потужною оптикою. А мені ці люди на моїй землі чемності не додають. То я і почав їх гнати, почувши акцент загарбників, бо запхалися вони до мене без мого дозволу. Коли це бачу, суне до мене здоровкатися озброєний буддист, який їх привів. «Та ні,- кажу,- я з тими, хто до мого подвір'я без дозволу пхається, не здоровкаюся. Йдіть геть з моєї землі.» Ось зчепилися ми з ним та при свідках. Він мене матами, а я його усім своїм незадоволенням. Посварилися, але він з моєї землі свою ватагу тоді негайно вивів.

   Сиджу я останній день у в'язниці і чую за дверима голос того самого буддиста, якого я зі свого подвір'я прогнав. О, думаю, так оце він мене сюди запхав. От падлюка, щоб тобі пусто було. Коли це двері відчиняються і той, кого я прийняв за буддиста питає в мене, чого я тут сиджу? Я оторопів, думаю, якби він не відкрив двері, то я би у суді довіку свідчив, що це мене тут буддист тримає. А виходить, що переді мною інша людина. «Та,- кажу,- не знаю, чого тут вже більше 55 діб сиджу, але їсти хочу. Може дасте хліба?» Дає він мені півбуханки хліба і каже: «Я вам мівіни зараз принесу.» Мівіни не приніс.

   Менти і всякі силовики, вони часто брешуть, мабуть через спілкування з гумовою жінкою. Оце міркую, новий генерал-губернатор він мєнт, прокурор чи фармацевт. Пишуть, що перші дві його ініціативи це вилучення міфічної вати з мозків і амністія зрадникам та злочинцям які мозки ватою забили. Цікаво, чого наші президенти весь час ментів на начальників ставить, вжеж зрозуміло, що ніякого сенсу з них у начальниках немає, вони ж до людей як до гуми. Робота така.


   PS. Манекен буває потрібен для відтворення обставин злочину на місці злочину.

15 Червень 2015, 15:23:35
Відповідь #33
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Начальники і гєї

   Оце на просторах Інтернету зустрів одного міліцейського обласного начальника, який палко взявся боротися з геями замість бандитів. Я то розраховував, що він буде боротися з бандитами, злочинцями, а він взявся боротися з гєями.  І я досі не можу повернутися у свою хату, бо замість служби вони зайняті боротьбою з гєями.

   Хто такі є гєї в Україні? Це такі дивні особливі люди, які ходять вулицями Києва з прапорами веселки під наглядом міліції і дратують правий сектор. Правий сектор дуже злий на них, бо тільки він розраховує, що міліція буде водити його по місту під охороною, а тут якісь конкуренти. Бюджет не гумовий. Тут правому сектору не вистачає супроводу, а з'явились якісь геї. Хто їх просив?

   Зазвичай, коли якогось начальника збираються звільнити, то він про те дуже швидко взнає і починає суспільству демонструвати всю свою палку боротьбу з якимось злом, яке до того його не дуже турбувало, хоч він і повинен був з ним боротися. Є велика підозра, що щось у пана Ківи пішло не так і він дуже став опікуватись боротьбою з гєями. У себе у фейсбуці 7 червня у час трицять ночі надрукував навіть: “Библия . Левит 19/22 : не ложись с мужчиной как с женщиной - это мерзость для Бога ...» і зі всією релігійною відданістю заходився боротися з гєями в себе у фейсбуці.

   Нам краще думати, що пан Ківа турбувався тільки питаннями власної кар'єри і бюджетом правого сектору. Ну не могли ж дійсно його турбувати гєї! Хоча час, коли він надрукував текст, трохи насторожує. І ось чому. Справа в тому, що єврейські релігійні тексти - це така хитра штука, що з нею треба дуже обережно. За їх переконаннями, там у кожному слові є більше семидесяти значень і ті значення відкриваються в залежності від того, на що у людській душі є відгук. От прочитав Ківа “Не лягай з чоловіком, як з жінкою — бо це мерзотно для Бога” і відкрилось йому тільки те, що все це про злих розпутних гєєв, які хочуть насолод, недоступних для нього, і приревнував Ківа. А другому відкрилося, що не слід любити чоловіка як жінку, бо від того затримується вічність і нічого нового живого не народжується. А єврейський Бог, то такий, що, примножуючи, примножує і мерзотно йому все, що примноження зупиняє. Тому в нього перший заповіт - плодіться та розмножуйтесь, а все інше потім.

   Колись один єврей гуляв по біля озера та взяв і щось сказав свиням. Свині, не сіло, не впало, з усієї дурі шубусь у воду та потопилися. Деякі єврейські мудреці того вчинку не схвалюють. Кажуть, що недобре так з худобою обходитися. Шкідливо для екології, втрати добра, і свині ні в чому не винні, так сказано, що свиняче м'ясо не кошерне, але не сказано, що за то їх слід топити. Отого хто свиней довів до самогубства покарали, але з часом схаменулись, та стали думати, що всеж свинячий оргазм то щось недобре сусідам заважає відпочивати.

   Нещодавно моя пітерська жінка на весь світ у фейсбуці заявила, що, мовляв, вона мусить когось любити, бо такі правила. Але от вуха у Обами їй не подобаються, Путін - не герой, Че - воняє, Меркель — баба, що її любити, всякі гітлери, наполеони - теж не варіант, малі і миршаві, їй до плеча не дістають.  А так хочеться палкого і довгого кохання. Буду, каже, любити принца з острова. А принц на острові вже зайнятий. Тут набігло претендентів на кохання пруд пруди і давай всякі еротичні пози зображати. Спочатку слухала вона їх слухала, а потім і каже, Та вгамуйтесь, все у мене з сім'єю нормально.

   Моя Віра почитала цей текст та і каже, тема повинна бути розкрита ширше, деякі персонажі не зовсім зрозумілі. Але я зараз часу не маю на розкриття, давай я пізніше розкрию. Треба Кіма з Захарченком вмовити вивісити Українські прапори.

16 Червень 2015, 19:51:04
Відповідь #34
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Масаж тіла

   Сиджу вчора, пишу тексти. Коли це дзвінок.
   “Доброго дня, Дмитре Вікторовичу. Я Єремєєв Михайло. Пригадуєте такого?”
   “Та як же не пригадати, Ви з моєю жінкою у одній партії були “Наша Україна”.
   “Та я до Вас не по партійній лінії. Партію я давно облишив, політику покинув, з Костянтинівки  до Києва ще два роки тому переїхав. Зайнявся масажем. Я зараз у Краматорську, чи не хочете, щоб я  Вам масаж зробив?”
   Отакої. Не очікував. Якось незручно. В мене є свій хіропракт. Колись, коли Ваш Костянтинівський олігарх в мене бізнес зруйнував, то я поїхав точку закривати, незручно злазив та руку пошкодив. Приїхав у травматологію, подивились, грошей взяли, сказали, що дурниця, через три дні пройде. Минуло два місяці, а воно все болить та не проходе. Поїхав у Донецьк. Там просвітили і сказали, що в мене перелом та вивих, який видно тільки у особливій проекції. От той хіропракт мені кістки назад вставив і все минуло.

   А було ще після того, як мене у полоні потримали, то в мене нирки почали боліти. Біль скажена. Подався я до Києва до лікарняних світил. З мене купу грошей злупили, лікували-лікували, каміння всяке розбивали, а воно болить. Знову поїхав я до того хіропракта. Він живіт пом'яв та й каже, що то не всякий лікар може побачити, що то не каміння у мене, а спазм. Так що досить придурюватись - не хворійте. І дійсно, тільки він пом'яв, я навіть почув, як у животі все запрацювало. І хворобу як рукою зняло. Пізніше взнав, що нирки, буває, хворіють від того, що тіло чогось боїться, і від того спазм буває.

   “Ти краще, Михайле, скажи мені, як мені бути. Ось звернувся я до Близнюка. У Інтернеті пишуть, що в нього все погано. Я його питаю, а чи правда то так.”
   А він каже: “Брешуть і у мене все добре, водичку лікувальну п'ю, здоров'ячко поправляю.”
   “А як це Вам вдається?”
   “Та в мене гарні юристи.”
   “Ой,- кажу,- а в мене проблема, якраз юридична допомога потрібна. Може дасте своїх юристів?”
   “Ні,- каже,- вони дорогі.”
   “Добре, тоді може дасте грошей на юристів?”
   А він мені: “А що мені з того?”
   І оце я думаю, а що мені з того?

   “Так, Михайле, що мені порадиш? Може в тебе юрист є? Ось військові мені пропонують укласти договір позички, а мені він не подобається.”
   “Правильно він Вам не подобається. То у злочинців такий спосіб захоплення чужого майна. Як укладете договір, так вони будуть законно у вас перебувати, а у суді будуть три роки вас туди сюди посилати. Поки, або Ви не помрете, або ваша фірма.”
   “О, дякую тобі, Михайло, за роз'яснення. За те я дам тобі рекламу на твої послуги.”
   Що я оце тут і роблю.
   Думав не йти до нового губернатора поки він входить у справи. Коли це бачу біля нього Сливка розігрує операцію “Діти лейтенанта Шмідта”. Зібрав якихось буйних з області і грає картинку, мовляв, гляньте, який у нас народ навіжений. Це Вам навіть присутній психіатр підтвердить. До вечора навіть декого у кабінет завели. 
   Отож почекавши один день, поки новий губернатор освоїться, вирішив не баритися, а звернутися до нього, щоб народна кров припинила литися. Телефоную знайомому чиновнику. Диктую листа.
   Питаю: “Що порадиш?”
   “Та,- каже.- краще приходь з тим листом через два тижні. Поки губернатор свою команду набере, поки її у Києві затвердять. Ніяких реальних справ він зробити не зможе.”
   “Та ні,- кажу.- я краще зараз подам листа, а потім через два тижні ще.”
   
   Можна було би прислухатися до “розумної” поради, посидіти та ще трохи почекати поки більше крові проллється. Бо є думка, що для організму інколи корисно кров пустити. Але сучасні медики кажуть, що то середньовічні забобони - кров пускати. І таки подався я знову до обласного начальства.

   Прийшов до губернатора. Все та сама секретарка склянки протирає. Військовий з автоматом сидить шию чухає.
   Питаю: “А чи можу я з новим губернатором зустрітися? Минулий мені сказав прийти на цьому тижні, ось я і прийшов.”
   “Ні,- каже.- не можна. Він приймає поважних осіб, а ви не поважна особа. Здавайте свого листа до канцелярії.”
   “Так я вже здавав. Може Ви всеж-таки хоч слово йому про мене скажете.”
   “Ні, - каже.- не порядок, не скажу.”

   Пішов я тоді до людини, якій одній тільки новий губернатор довіряє.
   “Оце сказали мені, що тільки Вам губернатор довіряє. А чи можна Вами листа губернатору передати?”
   “Ні, - каже.- не можна.”
   “Ну Ви тоді хоч прочитайте мого листа, тут коротенько, три абзаци.”
   Показав їй свого листа, каже: “Добре, залишайте.”
   “Але я ж ще його зареєструю.”
   “Так-так.”
   Пішов реєструвати. Добрі люди мені підказали, що для того, щоб лист розглянули швидше, треба зробити його як публічне звернення. От я і зробив його як публічне звернення. В канцелярії мені сказали, що публічні звернення приймаються тільки від громадян, а від організацій таке не передбачено. А у Вас лист на бланку підприємства.
   “Ви знаєте, - кажу.- я і є громадянин, бо хоч підприємство і моє, але я на ньому не робітник і зарплатню не отримую. В мене тільки дивіденди і нікого в тому підприємстві, окрім мене і жінки не має.  Так що приймайте як від громадянина.”
   “Тоді йдіть на перший поверх, там приймуть.”

   На першому поверсі сидять донецькі. Сказали, що люди погано розуміють, що таке публічний запит. На Вашого листа буде відповідь, що треба звертатися тільки про ту інформацію, яка вже є, а тієї інформації, якої ще немає, Вам не скажуть. А якщо вона секретна, так і взагалі говорити буде нічого. Оце поговорили, з'ясували, що у приймах воно хоч і непогано, але у своєму будинку краще, бо тут грошей немає і фікус не росте. Я погодився. Кажу: “Дійсно, мені у приймах не живеться, хочеться до своєї хати А хату російські терористи попсували, а потім беззаконники окупували. Всеж-таки з офіційною медициною щось не так, як і з офіційними органами. Якісь вони середньовічні.

   Переглянув я свої попередні описи походів до начальства і зрозумів, що вся моя попередня писанина ллє воду на млин електронного уряду. Того самого уряду, який зараз активно впроваджують. До кінця року обіцяють прибрати з адміністративних офісів 25% всіх їх робітників за непотрібності. І Ви не повірите, мені їх трохи жаль стало. Великий будинок набитий вгодованими, доглянутими, гарно одягнутими людьми спорожніє і всі ці секретарі і секретарки стануть безробітні. І я подумав, що так, звичайно, вони дуже неприємні, а чи будуть гарнішими ті, хто зараз робить той самий електронний уряд? Невідомо. Я то зараз хоч і непрямо, але якось з людьми поговорив, і якби то дуже припекло, то всі би питання порішав. А потім з ким розмовляти, з комп'ютером?

   Ви звичайно можете сказати: не роби з себе дурня, якщо тобі щось треба, візьми і зроби і не люби нам мізки. І будете праві. Як робляться діти я знаю, їх у мене четверо. Як робляться гроші і справи я теж знаю, бо я офіційний мільйонер, а не громадська скарга. Але так не хочеться відтворювати оту дурну послідовність, час якої вже минув. А може всеж-таки плюнути та оживити дохлу конячку?

17 Червень 2015, 09:37:14
Відповідь #35
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Жебрівський - Тралялинський

   Коли пан Сливка вирішив довести новому начальникові свою крайню необхідність, нічого нового він не вигадав, як привести до кабінету губернатора борців за проукраїнських чиновників. На його думку, громадськість повинна розуміти, що є проукраїнські, а є не проукраїнські чиновники. А так, як він себе відносив до проукраїнських, то безумовно і всі повинні розуміти, що вибору немає - тільки проукраїнський Сливка!

   Пан Жебрівський Сливкиних рознахунків якось не зрозумів і публічно проявив повну необізнаність. Каже: “Я щось не розумію, що це за термін такий - проукраїнські чиновники? Як Ви їх визначаєте? Це оті, що у вишиванках ходять, Слава Україні кричать і укроп у великій кількості вживають, салом не гребують та від горілки з перцем не відмовляються? Так я Вам скажу, що то і всякий кацап так себе поводити буде, якщо йому грошей дати. Давайте я Вам розкажу старий анекдот про колгоспи та євреїв. Приходить до Єврейської області з Москви телеграма: терміново утворити колгоспи. Дуже швидко назад їде відповідь: колгоспи утворені, висилайте колгоспників”.

   Зажурився Сливка - треба шукати нову вишиванку.

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


17 Червень 2015, 10:03:50
Відповідь #36
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Промосковські чиновники

   Як я не кричи — Україна, все ж від руського прізвища Подушкін не дітися. Тому підозра - “а чи не кацап бува?” - завжди залишається. Так і у Донецького хитрого Захарченко, як він не демонструй Москві, що він прагне у її обійми, а прізвище його будь-якого переконаного москаля насторожить. То він відчуваючи, що скоро москалі з ним вчинять як і з його попередниками, став на публіці пересуватися з милицями. Є підозра що він так присипає пильність, мовляв, нікуди тікати я не збираюся, а якщо побіжу, то швидко доженете. Така військова тактика. Як у моєї бабки Марії Юхимівни, що розповіла мені мовляв, зовсім ми не Подушкіни, бо раніше ми були Подушко. А потім наші прадіди розсварилися і, щоб одне від одного відрізнятися, наш поміняв прізвище з Подушко на Подушкін. Гарна історія для Захарченко, скоро йому треба буде міняти прізвище на Захар.

Але і тоді український присмак залишиться.

17 Червень 2015, 20:46:20
Відповідь #37
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
   Шоу двох акторів

   Оприлюднив я думку, що Сливка перед обладміністрацією шоу влаштовував, щоб його Жебрівський на місці як проукраїнського чиновника залишив, а мені сьогодні досвідчені люди говорять, що можливо я помилився. Кажуть більше схоже на то, що це Сливка місцевим сигнал на сходах давав. Не хвилюйтеся все як і раніше. Виж бачите я на місці зі своїм цирком. Жебрівський приїхав до нас без команди, уже сфотографувався самі знаєте з ким, так що початок всьому зачаток, то всьо буде як по нотах. Я з вами як і раніше з усіма попередніми губернаторами. Вже пообіцяв, що не буде колгоспників завозити.

18 Червень 2015, 02:05:17
Відповідь #38
Offline

Василий Иванович


Offline Василий Иванович

  • Обычный
  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 18638
  • Країна: al
  • Карма: +1058/-8
  • Дякую
  • Сказав: 240
  • Отримав: 1892
    • Чоловіча
    • Перегляд профілю
Пан Подушкин, кругом все плохо. Вы красиво обозначили проблему. Читать Вас легко и приятно. Однозначно у Вас присутствует талант фельетониста. И таки да, я это подтверждаю, черт меня побери. Возникает сам собой закономерный вопрос -- а что делать? Лекарство есть?
Каждый мужчина и каждая женщина — это звезда. (с) Алистер Кроули

18 Червень 2015, 09:20:27
Відповідь #39
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю

18 Червень 2015, 18:28:01
Відповідь #40
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Нові герої

   Заходився я згадувати героїв Краматорська, бо начальникам на них якось начхати. Думаю, допомогли вони Україні, то може і мені допоможуть. Та і негоже забувати людей, що твоє майно та життя врятували. Одного згадав, іншого і став виходити на того пілота, що врятував мою хату і все місто Краматорськ. Ну про нього казати поки не можна, але несподівано я взнав, через що пан Путін Надію Савченко за гратами мордує і по всякому те у телевізорі показує. Бо, за словами її мами, вона причетна до першого ляпаса по путінській пиці у Краматорську.

   Є балувані діти, які весь час хочуть уваги. Ну, як Ви знаєте, діти вони є діти, кожен по своєму цицьку просе. Одні матері з дітьми колихаються, інші, навпаки, тільки по ділу - погодувала за розкладом і все. З того є різні характери та вдачі. Так як у мене діти від різних жінок, то я Вам скажу: і той, і той варіант має свої переваги та недоліки. Так про що це я?

   Захотілося Обамі стати володарем всесвіту, а не тільки двічі Президентом США. Подивився він американське кіно про зброяра, який торгував зброєю по всьому світу. Чи то приревнував кіношників за великі касові збори, чи ще що, але вирішив він показати світові, що бореться зі злом і, незважаючи на світову домовленість за кордоном чужих громадян не хапати, схопив та кинув за грати Бута — Путінського торговця зброєю, який мешкав у Саудівській Аравії. Путін по всякому став вмовляти Обаму, щоб той не порушував світової конвенції як у “дітей лейтенанта Шмідта”. Мовляв всі торгують як можуть. Чого одним можна, а іншим ні? Припини. Обама на те ніяк не реагував. Тоді Путін, як мала дитина, заходився мститися та звертати увагу всього світу на те, що його образили і не реагують.

   Перше, що він зробив, то захопив частку України, яка і так була наповнена його наймитами і переконаними служаками Путина. Також заходився робити боляче українцям та росіянам, показуючи всьому світові, що він теж володарювати, як Обама, може. Обама посміявся і каже: “Дурниці все це, “Помилка Путіна”. Я то знаю, що воно і так під твоїм контролем”. Тут Українцям стало боляче і вони стали відбиватися та у Обами зброї просити. А Обама до свого президентства бував у наших краях і бачив, що у нас тієї зброї на півсвіту вистачить. Каже: “Ні, не дамо ми зброї. Це все не війна, а путінська істерика. Він втомиться і засне.”

   Коли Путін грався у зелених чоловічків, все йшло як іграшка, поки в Краматорську Ялишев не дав у пику прибічникам руського світу і не припинив гру у здавання військових частин України за папірці і обіцянки. А тут ще Надіни вертолітники себе проявили, стали над містом якісь провокаційні листівки розкидати та місто рятувати. Путін тоді порахував, що це наймити Обами, бо розвідка донесла, що у аеропорту повно не тільки американського печива, а і гори американської їжі. От тоді Путін розлютився не на жарт і велів захопити невинну українку Надю, бо страждання чоловіка за ґратами, на його думку, на Обаму ніякого впливу не здійснять.

   Тільки прорахувався Путін. Страждання білої українки для Обами не цікаве. От якби Путін схопив, скажімо його єдиновірця Ахметова або Кадирова, то Обама, можливо, би тоді щось і подумав. Може би навіть Україні зброю нову дав або Бута відпустив. А так все це для Обами тільки дитяча істерика, бо його мабуть мамка у дитинстві привчила на істерику не реагувати. Інакше як би він став президентом. Не Саудівська ж Аравія його профінансувала.

   Пане Путін, зрозуміло, що Обама Вам печива не дає і через те Вас дратує. Але прошу Вас, припиніть мордувати наших і ваших жінок. На них вже дивитись боляче, так Ви їх заганяли. Воно, канєшно, Ваші унікальні стосунки з Дмитром Медвєдєвим дозволяють Вам і без жінок обходитися, але Ви ж повинні розуміти, що тільки жінки можуть нам дітей народжувати. Віддайте мамі Надію Савченко, візьміть нашого Ахметова. Янукович у Вас вже є. До речі, попросіть у нього оті три мільярди, що Ви нам через нього, буцім-то, передавали. Він нам їх не доніс...

19 Червень 2015, 12:28:14
Відповідь #41
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
   Пускають не пускають

   Якщо про себе сказати у житті я з малечку мріяв про яхту, тепле море, зелені пальми і далекі мандри у теплі краї. Ще мріяв про польоти на літакові та далекий космос але спробував на параплані сподобалось більше, летиш собі в небі і така краса і воля навколо. Тут мені зробили комплімент кажуть у мене талант на фейлетони. Дякую вам за визнання, але то побічний продукт. Виник він після того як дядько з автоматом, гнилими зубами та перегаром з рота не пустив мене до власної хати. Але, якщо бути зовсім точним, він не те що не пустив, а сказав “Хочеш додому, лізь під хвіртку у тузикову дірку”. І зробив то він так навмисне, з точним розрахунком, у його начальників зуби гарні, а в нього ні, от він бачить, що у мене зуби титанові то і хоче нацькувати на власного начальника. Знає, що я тих начальників гризти вмію і під хвіртку у тузикову дірку додому не полізу. Каже я служу, служи і ти, бо бачиш яке в нас начальство, про нас не піклується тільки про себе. Не сиди дарма, допомагай нам, бо вбивають нас нізащо ні про що.

   Та і жінка моя теж каже, оце віддала я через твою патріотичність власну хату військовим і тепер сиджу як на розірваній вулиці, ніякого життя, давай не сиди без діла, пиши книжку, тиж обіцяв. Що я дарма до Скударя зі ступою за п'ятьма копійками жебраком ходила? Цеж на твою книжку було. Бери  пиши, дітей треба вчити і їсти їм давати. Я жінок люблю і діти мені не чужі та і дядько з автоматом не так щоб вже чужий зовсім, треба допомогти.

   Оце у інтернеті одна квіточка отаке написала
Проезжая мимо Славянвска, найдите пару минут на пацанов, что полегли за вашу никчёмную жизнь.
Не зажмите гривен на цветы, или хоть сигарету положите у надгробия...
Мои друзья там собираются памятник нормальный поставить ребятам. И проект даже есть. Нужно говорят всего две машины бетона. Кто в состоянии привлечься - пишите.
Они ж не зря погибли, верно? Не забыли?.. 
На що я йому чи їй відповідаю Якби наше життя було нікчемним то не лягали би. Не плюйте на могили і на вашу не плюнуть. Він мені “Зроблю вигляд, що цього не читав”. Я йому Сподіваюсь вони і за мене полягли, а я вам скажу ніякий я не нікчема. І багато інших знаю теж не нікчемних. Так що ціна заплачена не дарма. Може і Ви то зрозумієте. Коли ще раз свій допис перечитаєте. Він мені. Якщо вважаєш себе не нікчемою, то чому не служиш? Та кажу ось трохи почитайте. Він мені "Бла-бла-бла..." Годі вже Всього вам і так далі за текстом.

   От скажу я вам так, війна то не іграшка, а серйозне діло. Аби як людей вбивати і на бойню від дітей тікати то нерозумно, ми ж то воюємо не з людьми, а зі злом яке через них та нас діє. Спочатку треба знати з ким, за що і як воювати. Що після війни повинно з'явитися і що в результаті війни повинно зникнути. До якої межі війні бути, а після якої мир потрібен. І пам'ятник цеж не дві машини бетону, а щось більше, що повинно працювати і працювати, ще багато років за ту людину, що життя своє дочасно поклала. Треба ж щоб там не бетон був, а щось те, що не дасть очам мимо пройти, захопить увагу, нагадає про щось, і людина не просто далі мимо побіжить, а вже буде знати куди їй слід йти. Комусь щоб це місто оминути, а комусь навпаки щоб до нього прийти.

   І ще що можу повідомити. Може то Жебрівський так вплинув зі своїм закликом до закону та порядку, але мені вчора Сливка перший з начальників нарешті відповів на мого листа. Саме цікаве не те що він у листі написав, там як завжди звичайна бюрократична багатозначна відписка. Головне, що я вперше отримав з офіційної інстанції офіційний електронний лист на мій запит. Тепер мені не треба на пошту йти і з поштарками воювати. І вони мені не будуть розповідати який у них поганий начальник. Добре було би щоб ще й секретаркою не зустрічатись.

   Зрадівши першій офіційній електронній відповіді звернувся тут же я до дільничного. Як там справа з моєю заявою, та каже всьо, ми на неї вже відповіли. Лежить у канцелярії можете прийти забрати і йти до суду. О думаю так може і СБУ там якусь відповідь вже зробило. Телефоную слідчим, один зник з телефону і не відповідає, а другий говорить, що ніякої відповіді вони не можуть давати. Ми каже тільки опрацьовуємо матеріали і передаємо їх угору, а там вже вирішують реагувати чи ні. Тоді я вже вирішив зовсім поцікавитися у того хто хотів речові докази злочину Гіркіна з мого двору прибрати. Як там справи. Та каже ваші літаки нам вже не потрібні раз їх до музею можуть відправити. Для музею вони і так підійдуть. Поговорили про те про се. Питаю, а за що зняли Наливайченка. Не знаю за що, але знаю що тепер у його кума Яроша будуть проблеми, ось бачите як на “Торнадо” насіли. А я оце тепер зрозумів у чому сила візитки Яроша була. Цеж її у нас під Слов'янськом вперше знайшли. Звернувся ще й до Товариства сприяння оборони України, що там з нашим листом за літаками. Та кажуть ви попали у саму хвилю, ваш лист привів до того, що тепер всі літаки по Україні готують до передачі. Цікаво, а чого вони до сіх пір не сприяли обороні України, коли війна вже рік йде?

22 Червень 2015, 12:01:55
Відповідь #42
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю

   Пастка вольфсангеля

   З чого у місті Краматорськ почалася зрада... Громадяни були незадоволенні хижою та нерозумною владою не безпідставно як на заході, так і на сході, то і начепили на себе стрічки війни. А російські та магометанські диверсанти, цим скориставшись, теж причепили такі самі стрічки та заходилися суверенітет, владу та збройні сили України руйнувати. Одні у гніві, бо хочуть зберегти, а інші, бо хочуть зжерти.

   Мало громадян, знаходячись у гніві, ясно усвідомлювало, що їх гнівом користуються загарбники, але начальство те мусило знати і свідомо загарбникам перешкоджати. Але ні. Останнім сигналом до зради Краматорська став вихід міського голови Костюкова на 9 травня 2014 року з символом, який використовували загарбники. От, на мою думку, це була не помилка - це був злочин. Це була зрада. Після цієї зради люди в місті втратили розуміння, як вони мусять чинити з іноземними бандитами - протистояти їм чи переходити на їхній бік.

   Правда, на мою думку, про Костюковську зраду знайшлися заперечення. Кажуть, Костюков, коли приїхала в місто Альфа, сприймав їх не як українських вояків, а як приїзд цирку на виїзді, щодо зустрічі якого у нього вже був відомий йому сценарій. Він розраховував, що голова цирку, як і в минулому, приїде до нього, як до господаря міста, та почне укладати договір. А голова цирку чомусь розташувався у Аеропорту Краматорськ, у якого був свій господар. З того і виникла образа і непорозуміння.

   Коли мене захопили у полон як представника цирку з розрахунком на переговори, я був певен, що то сталося з відома міського голови. І, як свідчать обставини, він ще 10 днів ходив до виконкому зі своїм заступником Борсуком. Коли місто захопили загарбники, що мусить робити міська влада? Вона мусить захищати країну і ні в якому разі не сприяти окупантам. Що зробив наш секретар ради? Він сидів при окупантах у кабінеті і скаржився, що повсталі городяни насмітили у виконкомівській їдальні, а ось прибулі російські вояки навели порядок. Борсук вправний чиновник, але його вчинок схожий на зраду і підбурювання до співробітництва з окупантами. Це якщо не враховувати версію приїзду циркової трупи.

   Може хто книжок не читав, то зараз прочитайте. Батько всіх євреїв коли помирав, то кожному сину і його коліну дав символ. Веніаміну він дав символ вовка і сказав, що хижий вовк з ранку буде їсти здобич і з вечора буде ділити здобич. Вольфсангель - це символ нападу та пастки на коліно Веніамінове, символ пастки для євреїв. Коли євреї поміж собою розбираються, то це їхня родинна справа. А ось коли українці у їхню родинну справу лізуть, то це те саме, як москалі в Україні починають розповідати як їм між собою спілкуватися. Азовські вояки - вони звитяжні і пошана їхнім перемогам, але символ їх - це провокування інших євреїв світу до нападу на українців як таких, що нападають на їх одноплемінників. Свідомо це чи ні, але символ батальйону Азов це є фактор, який не сприяє перемозі українців. Може досить нам двоголових хижих сусідів, щоб ще і з жидобандерівцями воювати?

   Як стало відомо з Інтернету, при звільненні Маріуполя Азовці зайшли у місто спочатку у помаранчево-чорних стрічках. Тобто Азов вчинив те саме, що і москалі вчинили з українцями. Вони використали, як комахи, оманливий камуфляж. Військова хитрість допустима проти загарбників та окупантів, але неприпустима проти власного народу, бо провокування до злочину - це злочин. Наша війна - це війна за правду, проти брехні і ми боремося не тільки проти зовнішнього зла, а більше проти внутрішнього, яке роз'їдає і ослаблює Україну. Російське КДБ знищило мільйони Українців. Воно брехало і підступно вбивало нас, провокуючи один на одного. СБУ, як нащадок КДБ, і досі грається у таємниці і підлі прийоми, даючи змогу злочинцям вештатися поміж нас, одягаючи то одну, то іншу личину. Це є зло і його треба викорінити, якщо ми прагнемо, щоб Україна досягла миру та перемоги.

   Не впадайте в оману символів, не втрачайте розуму та здорового глузду, бо хижаки, шахраї і злочинці через них знайдуть ключик до Вас і заведуть Вас і Ваших дітей у пастку.

Ілюстрація:
публічне фото Костюкова на пам'ять на 9 травня 2014 року з групою товаришів, серед яких один з товаришів без воєнної стрічки дивиться здивовано на дурний вчинок начальника.
Публічне свідчення, що міський голова працював ще 10 днів у захопленому місті.
Публічне свідчення, що секретар ради Борсук працював у будинку, захопленому загарбниками.
Вольфсангель на шевронах Азову.
Цитата з тексту Біблії про Веніаміна у Вікіпедії.
Стаття про подвиги Азову у Маріуполі, де розповідається як їх командири з георгіївськими стрічками по місту ходили.

А в цей час:
Жебрівський публічно хоче для нас закону та порядку, сильнішого ніж для Киян, ходить у Ахметівському капелюху, і не виконує закон про публічний запит, який гарантує нам можливість отримати відповідь за 5 робочих днів.

26 Червень 2015, 16:02:18
Відповідь #43
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
   Начальник по корупції

   Пройшовся я по Краматорських та Донецьких начальниках, прийшов час і Київських відвідати. Призначили мені прийом з заступником міністра оборони Гусєвим Юрієм Веніаміновичем. Інтернет свідчить, що цей шановний добродій - начальник у військових, що забезпечує їх всякими потрібними речами. Але мене більше зацікавило те, що у нього спільне благодійне товариство з кумом дружини Порошенко Юрієм Стецем. Дай, думаю, поспілкуюсь та може на міністра інформаційної політики вийду та про наших героїв поради спитаю.

   При зустрічі з Веніаміновичем пригадалася мені ситуація  Зранку вони попросилися  пустити їх у будинок, бо спати ніде та від дощу не сховаєшся. А ввечері, коли обжилися, то стали майно ділити і господаря на вулицю викинули. А щоб це якось обставити культурно, папірцем про оренду за 1 гривню прикрилися. І наче пограбували, а наче і сам дозвіл дав - поділились. Так сталося і на цей раз. Веніамінович при всьому народові після трьох разів попередження, що договір за 1 гривню, то є фіктивна угода, особливо якщо він укладений під впливом автомату, безвихідного становища та безальтернативного наполягання представника збройних сил, все ж і далі продовжив наполягати на угоді оренди за 1 гривню. Може він щось більше мене про закони знає. Подивимось. Пишуть, що колись за насилля ціле коліно було майже винищено, та чи хто це читає.

   Правда, на цей раз мені пообіцяли, що дадуть правильну довідку від органу влади про форс-мажор, за якою я не буду винен ДТЕК за електроенергію на 688 тисяч. Також пообіцяли, що дадуть правову допомогу аби порушити справу проти терориста Гіркіна та Російської Федерації за ту шкоду, яку він мені зробив на три мільйони гривень 25 квітня 2014 року. І ще дечого пообіцяли. Подивимось, що напишуть. А нижче на фото - це те, що написано на вході до будинку офіцерів.

         Приймали нас у будинку офіцерів, це навпроти Маріїнського парку. Будинок прикрашений головами червоноармійців, яким з будьонівок зірки познімали. Пишуть, що будьонівки без зірок - це пам'ять про російські  царські плани завоювати Європу. Російський цар нашив тих будьонівок, щоб по Європі пройтись, а вони, бач, більше по Росії прокотились. От не рий другому яму, сам в неї не попадеш. Правда, кажуть, то вигадка. Це, мовляв, Троцький хотів зробити світову революцію і замовив у Васнєцова ескіз.
Всередині, коли ми прийшли на зустріч, заходився я вивчати стенди з таємною вечерію та правилами звернення громадян. Побачили то клерки та швиденько потягнули нас подалі від тих стендів. Але я дещо встиг побачити: звертатися громадяни можуть тільки з питань про події, яким не більше місяця. Добре, що я не став сидіти і чекати з моря погоди, а одразу після того, як мене нагнали від власної домівки, заходився шукати правди.

   Поки чекали прийому до заступника міністра, всадили нас сімох у кімнату за круглий стіл. Розпочали вчити, як з начальником спілкуватися. Пояснили, що кажіть коротше і тільки про те, що хочете отримати. Про попередню свою історію не кажіть, дарма начальника не турбуйте. Поки нам розповідали як ми мусимо себе вести, прибігли якісь менші начальники і забрали частку відвідувачів, щоб порішати їх питання до зустрічі. Порішали.

   Поки сиділи, прийшла якась панянка. Я в офіційному місці стараюсь українською, а вона все російською. Поговорили.
Питаю: “Хто така?”
А вона мені: “Я - відповідальна за корупцію.”
Перепитую: “Як це Ви — начальник за корупцію? Ви що, її очолюєте?”
“Та ні, - каже,- я за нею наглядаю і з нею борюся. Ось було недавно прийшла до одного начальника, а він мене викинув за двері. Я йому і побажала, щоб його за двері через два дні викинули. Приходжу через два дні у ту саму контору, а того начальника виводять під рученьки за хабар. Понабирали недолугих начальників тут, як і по всій Україні.”
“Так отож то і воно, що начальники як по всій Україні. А самі то Ви звідки? - питаю.
Відповідає: “На Київській окружній мешкаю.” А потім і додає: “Якось їду з водієм по окружній, він показує на жінку, що машину на дорозі зупиняє і говорить, що то повія. Я у нього питаю, а звідки ж він те взяв. Відповів, що знає. А я: ти що, з нею спав? Та ні, каже, але знаю.”
Коли це перервав нас якийсь молодий чоловік, йому ця жіночка  якісь папірці приготувала, вже порішані. Так він в неї ще й файлик попросив.

   Начальник приймав нас у величезному кабінеті, довгий стіл на всю кімнату. За столом сидять всякі військові начальники. По під стіною - секретарка з кореспондентом. Сам начальник - за столом головує. В Інтернеті на фото він невдало вийшов, а у житті він краще виглядає. Заходився я йому розповідати. Розповів,  як військові до мене у хату попросилися, як мої ліжка та їжу попросили, як весь час скиглили, що, мовляв, не можуть воювати проти злочинців, бо тільки якщо будуть заручники, то тільки тоді вони зможуть діяти. Розказав, як підло вони втекли вночі і кинули мене з сім'єю напризволяще. Як мене у полон взяли за те, що їх до дому прийняв та не вигнав. Як чекав у полоні, що вони мене визволять, бо обіцяли, та марно. Як братів терористи вбили і через той дурний вчинок до Донецька втекли. Як звільнили мене без військових. Як знову військові до мого дому попросилися і житло в оренду взяли. Як дядько з автоматом мене з дому прогнав як блохастого цуцика, бо так начальник сказав. Поки розповідав, покликали начальника до адміністрації президента. Так він сказав. Поки він ходив 5 хвилин, Віра налила мені їхньої газованої водички і я перейшов до питань. Пообіцяли дати відповідь протягом двох тижнів. Що цікаво, жодна камуфльована особа не перебила і не стала свого розуму проявляти. Тільки Віра весь час у бок тицяла, мовляв, дуже ж ти хвилюєшся, тихше, тихше.

   Наприкінці начальник дає мені свій номер телефону.
“Та Ви знаєте, - кажу,-  краще було б, якби Ви мене познайомили з міністром Юрієм Стецем, він за інформаційну політику відповідає.”
Каже: “Так, ми з ним знайомі, але я Вас з ним не познайомлю.”
Доведеться з ним самому знайомитись.

   Що цікаво у фойє будинку офіцерів стоїть фотовиставка з військовими героями. І от не побачив я на тій виставці героїв, яких я знаю та про яких чув. Не побачив я там і антигероїв, які з зеленим прапором на Черевковці у нас сиділи та “Аллах Акбар” кричали і на наших людей нападали. Але навпроти будинку офіцерів побачив дивину дивну. Мусульманам Коран кажуть забороняє робити зображення, а тут цілий чеченський та дагестанський імам Шаміль на стіні як живий. Пишуть, що він тут сусідом колись був. Також пишуть, що російський цар після того як його полонив поцілував його та подарував йому шаблюку. Може то хтось хоче, щоб наші військові повз Шаміля ходили та російських царських поцілунків чекали. А може просто так збіглося.

Посилання:
Як з Шаміля монаха робили. http://xfilespress.com/shamil-imam.aspx
А це вже Путін кримчан цілує

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10203082384980503&set=pcb.10203082388580593&type=1&theater

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


28 Червень 2015, 13:53:16
Відповідь #44
Offline

Подушкін Д.В.


Offline Подушкін Д.В.

  • **
  • Завсегдатай
  • Повідомлень: 308
  • Країна: ua
  • Карма: +23/-5
  • Дякую
  • Сказав: 16
  • Отримав: 88
    • Перегляд профілю
Піклування про терористів

   Сходив я оце з донькою Артою до будинку офіцерів на день Конституції, щоб сфотографувати скульптуру Шаміля і ще деякі деталі. Зайшов до Маріїнського парку, погуляв і згадав свою домівку. Схожий парк біля власного дому такий же, як і в моєму житлі, видно далекий обрій і вид на вертолітний майданчик. Зустрів таку саму конячку як і в мене була і місце для шашличків, і дитячі гойдалки. І в мене виникло запитання: а чого це я втратив свій сад, своє житло і те, що мав, і чого це ті, хто повинен був мене захищати, тільки роблять вигляд, що захищають?

   От цікаво. На мене напав російський терорист і зруйнував мою хату. А наша соціальна і правова держава в особі міністра оборони замість того, щоб захистити мене і мої права, говорить мені: “Дайте нам безоплатно все, ми будемо у війну гратися. А щоб терористові зручніше було, дайте нам ваше майно за 1 гривню. Бо як ми його зловимо, то йому платити нічим буде, а гривню з нього ми завжди злупимо і буде в нас Перемога! Ви ж хочете, щоб ми Перемогли? Ви повинні цього хотіти! А якщо програємо, борг наш буде не більше гривні.”
   Вони для чого війну роблять? Аби одне одного вбивати чи для захисту громадян та через вірність службовим обов'язкам? На власних дверях начепили статті з конституції, а самі їх мабуть навіть не читали.

   Я, наприклад, людина мирна і вбивати нікого не маю бажання. Звичайно, якщо не змусять. І мені війна заради війни не має ніякого сенсу. Я до Жириновського в утилізатори російських виродків не наймався. І якщо вже так станеться, то мені за то медальки і статуси інваліда або якісь пільги не цікаві. Мені поверніть моє мирне надбання і відшкодуйте завдані збитки і ваша російська духовитість мене не стосується. Та і російські виродки, якщо заздрять та хочуть мого саду та дому, хай платять вірну ціну.   Є багато вільних планет на світі, я ні за що не чіпляюсь. Зараз світ відкритий, маєш кошти, то як вільна людина у будь-якій вільній країні влаштуєшся.

   Я так сподіваюсь, що і міліція наша, і прокуратура, і суд, і збройні сили, і сам президент те повинні розуміти і права громадян захищати. Але щось в українській державі не так. Якісь дивні очманілі борці об стіну. В чому суть! Війною я відстоюю конкретні речі. На мене напали громадяни іншої держави і люди, які зрадили мою країну. Вони і країна, яка їх виростила, пригріла, озброїла і направила до моєї хати, скоїли злочин і мусять мені відшкодувати завдану шкоду. Не я, не мої діти, не моя сім'я, не вояки і не міліціонери, а конкретні особи і конкретна держава. Чому ця проста думка не вміщується у голові українських чиновників? Вони не вірять у силу закону та права, бо щодня попирають його? Вони збираються програти війну? Вони взагалі на своїх місцях? Вони турбуються за платоспроможність терористів? Вони працюють на терористів та країну, яка мусить відповідати за вчинені злочини та терор?!

Ілюстрація:
Жиріновський пояснює навіщо потрібна війна у Донбасі http://ukrnovyny.blogspot.com/2015/06/blog-post_814.html
16.04.2014 Я закликав допомагати тільки тим військовим які зберігають відданість службовим зобов'язанням. https://www.kramatorsk.info/talk/index.php?topic=38044.0

Фото Шаміля імама Дагестану і Чечні біля будинку офіцерів

Форум Краматорська

Re: Ви розумієте, а нам начальник сказав...
« Відповідь #44 : 28 Червень 2015, 13:53:16 »