Вперше питання віри для мене постало десь років у 9-ть. Прийшло просто і буденно: я поверталася зві школи, березень лише тільки починав заявляти про себе і у якийся момент виникла крамольна думка про те, чи я насправді йду вулицею, чи реальні люди навкруги і, взагалі, чи я дійсно існую. Так для мене почав стан переходу від ВІРЮ, до ВІДЧУВАЮ. Рецидивів було ще багато: наприклад, стояти літньої ночі перед безліччю зірок і відчувати свою самотність у надзвичайно великому світі або прийняти хрещення у одній з протестантських церков і свято вірити у цей крок.
В цілому ж, з часом дійшла до висновку, що віра не тільки абсурдна, але ще і небезпечна, тому у житті віддаю перевагу більш тонким нюансам: відчувати, бути впевненим, довіряти, вважати що, думати ніби-то... І далі за переліком.
