Форум Краматорська

Рекомендую прочитать статью до конца
https://lb.ua/society/2024/03/14/603277_avdiivska_prizma_.html

Rheinmetall строит завод по производству боеприпасов для Украины


https://www.dialog.ua/world/289095_1706546925

Сидит такой кацапский генерал.
Шото скучно.
Щас позвоню агенту пусть снимет очередь за пиццей.
О ... большая .
И сразу ракета.

Несколькими днями позже убитая горем мать хоронила своих дочерей-близняшек.
Их убила Россия



З.Ы.

И почему бы не поехидничать по поводу их гибели?
Ну правда, почему?

Цікаво, а навіщо ці спогади, не пов'язані з топіком теми?
Ну 26 гастроном 'згадала' - він наделече від профілакторію, то є так.
Тощо 2 рази цілили по ньому та не попали - це факт.
Повернемось до самого першого питання, 'освіжітеля теми'.
Навіщо було те питання? Ти бот, під впн?

Та схаменіться! Зараз приємні спогади, ще трохи потім - й буде знов якесь ненав"язлве питаннячко, але воно вже не буде так критично прийняте, а тамотки ще якесь... ну на кшталт "а чи багацько ввечері відвідувачів у РІА Піцца, бо у черзі довго стояти не дуже до снаги" 

Нужно соблюдать все традиции.
Ёлка в центре площади.
Бухло, оливье и селёдка под шубой.
На новом годе экономить нельзя.

Скоро будет Рождество -
Гадкий праздник буржуазный,
Связан испокон веков
С ним обычай безобразный:
В лес придёт капиталист,
Косный, верный предрассудку,

Елку срубит топором,
Отпустивши злую шутку.
Тот, кто елочку срубил,
Тот вредней врага раз в десять:
Ведь на каждом деревце
Можно белого повесить

Опять мои любимые диспуты в духе Балаганова и Паниковского на тему "а ты кто такой" 
Каждый имеет свое мнение на текущие события - и почему бы ему его не выразить? Порти тот еще кадр - но в чем он НЕ прав? В том что по хз какой причине полтора года лифты не включали, хотя реально можно было и не выключать? Или в том что при официально сухом законе купить можно все, и пьяных на улицах не менее чем до сухого закона?

При чем здесь лифты или сухой закон? Это обычные житейские дела, кои можно обсуждать практически при любом политическом режиме невзирая на политические предпочтения.
Ну вот его последний высер:
"А в 2013-14 никаких нехороших предчувствий не было?..

Евромайдан, революция годности(  ) и все такое....

Агрессивное меньшинство начало указывать как назвать улицы..
Выдумало новейшую историю...
Валило памятники, переименовывали все и вся.."
То есть большевики которые переименовали после 17 года улицы и города, сносили памятники, придумали советскую историю, уничтожали украинских деятелей культуры за "национализм",  организовали голодомор и  просто убили массу людей и  после чего именами  палачей типо Белы Кун , Постышева, Косиора  называли улицы и города это хорошо и правильно. Хотя они при этом как раз и являлись агрессивным большинством .Вы уже человек немолодой- помните ли вы при СССР референдумы по переименованию улиц в Краматорске? Как решил горком партии, так и будет. И теперь этот совкодрочер не ясной национальности( хотя че там- хомо советикус ординарный) нам рассказывает. что нехорошо переименовывать улицы названные в честь палачей.
Этому читателю фсбшного канала в названии которого фигурирует  название Краматорск  не нравится все украинское- мова, культура,история  и прочая.

Ну и кто вернёт зарвавшихся чиновников идиотов в реальность?

Реальность — это галлюцинация, вызванная недостатком алкоголя в крови (с)

Меня больше новость о выселении семей с детьми напрягает.
И география этих населенных пунктов.
Я конечно не сильно надеялся на прямо очень успешное контрнаступление.
Но чтоб так совсем плохо даже не предполагал.

Киев, Краматорск и Винница стали лидерами в переименовании топонимов


....
278 Краматорск
277 Винница
...
Было бы смешно, если бы не было так грустно 

Все правильно делают, сейчас это происходит максимально быстро ,хотя со стороны  кажется и несвоевременно, а при мирной жизни возможно растянулось бы на годы.
Переименования это не для старших поколений , это для детворы, новые урбанимы для них будут данностью с младых лет,  связанной исключительно с Украиной. И это "выстрелит" через  лет 20-30, когда полностью исчезнет общее культурное пространство с оркостаном.

Конечно не такой. Вы представляли что будет Украина но как бы часть кацапии и два "брацких нрида". Это всё понятно. Совок неистребим. А зеля выиграл с лозунгами "долой Петю!" "конец эпохи бедности.", "мы закончим войну, т.к. она выгодна только Пете." "Долой Свинарчуков!" и т.д. Т.е. обычный набор для лохов, на который они радостно повелись. За Петей куча грехов, но он сделал для Украины как государства больше чем все предыдущие президенты вместе взятые. Но вкраїнчикам и совкам нужно было "как в кино". Поэтому, жрите, не обляпайтесь. Как в армии: "Не доходит через голову, дойдет через ноги." Хотя Портвейнам и это не поможет, если до сих пор не дошло. Еще раз... Совок неистребим.

Ти  бач вилiзло "какая разница на каком языке говорить лишь  была бы колбаса по 2-20 "

Ковальсько-пресовий присмак (11)

Моєму татові присвячується...


У першому наближенні, це звичайно була перемога. Але локального характеру. Контракт було виконано, термін витримано. Але глобально, німецький ринок ковальсько-пресового обладнання було втрачено. Зустрічають по одягу. Ще не почавши працювати, прес почав акумулювати негативну репутацію. Серійна машина, та такі проблеми зі старту. Якість механообробки надзвичайно низька. Гельбах, як і всі потенційні клієнти пана Гартнера, що бажали заощадити, все частіше почали дивитись у бік чеського Šmeral.

Як би там не було, а у вересні інженер Абраменко зазбирався додому. Втрутився випадок. А точніше "француз" 6300 з Ле Бурже. Французи пред'явили рекламацію заводу-виробнику. Прес почав уходити в аварійний режим. Прибув “червоний” інженер-механік. Зробив висновок, що якась проблема з електроприводом. Робити нема чого, необхідно направляти до французів профільного фахівця. Оформлення виїзних документів триватиме щонайменше чотири місяці. А тут якраз Абраменко у західній Німеччині бовтається вже без діла. Нехай він і займеться вирішенням цього питання. Від Кельна до Парижа там ФІГНЯ, а не відстань.

Ігор Абраменко прибув до торгового представництва срср у Парижі. Отримав кошти на відрядження та заробітню плату з розрахунку, що пробуде у Франції близько місяця. Готель, звичайно, ніхто не забронював. Не великий бос, сам ці питання вирішуй. І німецькою з французами ні в якому разі не спілкуйся, вони ще з війни дуже злі на “бошів”. Довелося шукати житло самостійно. А от як тут не використовувати німецьку, якщо це єдина іноземна мова, якою володієш? У підсумку знайшов недорогий готель на вулиці адмірала Гамелена. Це недалеко від Тріумфальної арки. Використовуя німецьку мову. Насправді парижанам пофігу німець ти чи ні.

Наступного дня інженер Абраменко вирушив до Ле Бурже. І там він побачив щось таке, чого ніколи в житті не бачив. Ніагарський водоспад з оливи. Весь прес у оливі. Навантажувачі не встигали підвозити бочки з оливою. Французи розповіли, що був "ваш" інженер. З таким смішним і таким що важко вимовляється прізвищем. Зи-ма. Так ось він казав, що це нормально. Що так прес може працювати до повного усунення проблем з електрикою. Лютий пиздець. Ігор закотив рукави сорочки і через спеціальні технологічні люки навпомацки дослідив бронзографітовий підшипник повзуна. Ага, ось воно, лопнув підшипник, повзун у задирах. Ось причина аварійного режиму. Потрібно зупиняти машину повністю, міняти підшипник, шабрити повзун... Французи замахали руками. Вони й чути не хочуть про зупинку пресу. Термінове відповідальне замовлення. Продовжуватимуть працювати як є. А ремонт виконають потім самотужки. Інженер Абраменко вважав свою місію виконаною і вирушив до торговельного представництва закривати відрядження. Передчуваючи дорогу додому.

Чиновник торговельного представництва СРСР у Франції був чомусь не в захваті від такого повороту подій. Виходить, що потрібно робити повернення невитрачених виплат на відрядження. Але не це турбувало чинушу, а те, що треба пояснювати, чому так вийшло. Виходить, що потреби в інженері-електрику і не було зовсім. А потрібний був інженер-механік. А хто наплутав? Французи? Французів сюди мабуть приплітати не варто. Чиновник несподівано став більш лагіднішим. Та розмова перейшла у неформальну площину. Слухай, Ігоре, ти колись був у Парижі? Думаю, що такий шанс випадає радянській людині раз у житті. Не будь бовдурем. Не втрачай свій шанс. Гуляй, відвідувай музеї. Раз на тиждень навідуйся до французів, тормоши їх там… Добре? Ну добре…

Це напевно той рідкісний випадок, коли вдавалося насунути радянську державу. Зазвичай завжди вона тебе насувала. Місяць у Франції. Свобода. Ніяких наглядачів. Лувр. Версаль. Будинок Інвалідів. Клошари. Платівка Висоцького. Марсель. Монпельє. Даліда. Шербурські парасольки Леграна. Як у казці.