Форум Краматорська

У Краматорську попрощались з Героєм Олександром Ігнат'євим

В Краматорську попрощались з Героєм, який мав честь, мудрість, велике серце, його життєвий досвід мав стати у нагоді спадкоємцям, але його вбила рашиська сволота...

Спочивай з миром... Царство небесне... Вічна пам'ять...

Написала у Фейсбук Наталія Лімішенко.

У Краматорську попрощалися із військовим Олегом Глінниковим

Він воював у складі 3-ої штурмової бригади

У суботу, 19 листопада, на Алеї Слави у селищі Іванівка поховали воїна з Краматорська Олега Глінникова.

Провести в останню путь чоловіка прийшли його рідні, знайомі та бойові побратими.

У мирному житті Олег Глінніков навчався у школі № 16, де закінчив 9 класів. Згодом навчався у ВПУ № 14.

Військову службу проходив у академії Міністерства внутрішніх справ України в Донецьку.

До великої війни працював на заводах у Дніпрі та Краматорську.

Вже під час повномасштабної російсько-української війни Олега Глінникова призвали до лав Збройних Сил України. Свої бойові обов'язки він виконував у складі 3-ої штурмової бригади на Куп’янському напрямку.

Саме там отримав поранення, від яких так і не оговтався. Помер Олег Глінніков 14 листопада 2023 року у лікарні імені Мечникова в Дніпрі.

Рідні згадують загиблого воїна як доброго та веселого хлопця. Вони додають, що Олег дуже добре піклувався про них.

Загинув прикордонник із Краматорська Артем Товпига

Краматорськ знову втратив свого захисника.

13 листопада під час обстрілу під Курдюмівкою загинув 38-річний прикордонник Артем Товпига.

Артем навчався спочатку у 12-й, а старші класи закінчив у 22-й школі. Після продовжив навчання у 47-му училищі за спеціальністю "зварювальник".

Потім – армія, служба в ракетних військах. Демобілізувавшись, Артем Товпига працював за спеціальністю на НКМЗ та КЗМК. Одружився, у нього народилася дочка.

Шість років тому Артем вирішив круто змінити своє життя, вступивши за контрактом на службу до прикордонних військ. Працював у сфері логістики водієм-дизелістом, і у складі Краматорського прикордонного загону зустрів чорний ранок 24 лютого 2022 року.

Бійці Краматорського прикордонного загону, не шкодуючи себе, відбивають атаки російських окупантів на найскладніших напрямках. На жаль, зазнають втрат.

Сержант Артем Товпига загинув під час обстрілу під Курдюмівкою.

Вічна пам'ять Герою, дякуємо йому за все.

Про дату та місце похорону Артема буде повідомлено додатково.

У Краматорську поховали військовослужбовця Романа Бочарова

У нього залишилось троє дітей

У суботу, 11 листопада, на Алеї Слави у Краматорську поховали військовослужбовця 3-ї штурмової бригади Романа Бочарова. Попрощатися з ним прийшли його близькі, друзі та бойові побратими.

Роман Бочаров до великої війни працював газозварником на Старокраматорському машинобудівному заводі. У вільний від своєї роботи час чоловік захоплювався розкопкою артефактів часів Другої світової війни у селищі Довгеньке, що на межі Харківщини та Донеччини.

Після отримання повістки 15 лютого 2023 року Роман Бочаров пішов на службу до лав Збройних Сил України. Під час своєї армійської служби він був у складі 3-ї штурмової бригади, яка перебуває на Бахмутському напрямку.

Загинув Бочаров біля селища Кліщіївка Бахмутського району 3 вересня 2023 року.

У загиблого залишилися троє дітей.

У Краматорську поховали загиблих військовослужбовців Євгена Корнієнко та Кирила Васильєва

За останній місяць Краматорськ втратив 13 своїх воїнів.

Євген Корнієнко



У бою з російськими окупантами загинув прикордонник з Краматорська Євген Корнієнко. Це сталося 27 жовтня під час штурму ворожих позицій біля Бахмута, повідомив голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок.

"Захищав Україну з початку війни [тобто, з 2014 року], пішов добровольцем, служив у свободівському батальйоні "Січ". Згодом перейшов на службу у ДПСУ [Державну прикордонну службу України], захищав Київщину, Чернігівщину, Сумщину та Донеччину", - повідомив політик на своїй сторінці у Фейсбук.

Євген Корнієнко - син Сергія Корнієнка, багаторічного лідера краматорського осередку ВО "Свобода", який помер у 2021 році.

Як повідомиляє видання "Kramatorsk.Post", військовослужбовця поховали 2 листопада на кладовищі мікрорайону "Лазурний".

Кирило Васильєв



3-го листопада на Алеї Слави поховали ще одного краматорця, 26-річного Кирила Васильєвв із позивним "Снайпер". Молодий чоловік служив у 93-й бригаді "Холодний яр". Він пішов на підтримку до своїх товаришів, де вже йшов бій, після чого більше не повернувся.

До повномасштабної війни Кирило навчався у 10-й школі, а потім працював у роздрібній торгівлі. Як кажуть родичі та друзі, у нього до російської агресії не було бажання служити, але як почалося вторгнення, вирішив для себе, що потрібно захищати Батьківщину. У жовтні 2022 року пішов добровольцем та потрапив до складу 93-ї бригади.

“Ми навіть не знали, що він пішов, він від нас це приховав. Це було потрясіння. Якби знали, то, напевно, неможливо було відмовити. Якщо він ухвалив рішення, то він брав і робив”, - каже батько загиблого.

Кирило був патріотом своєї країни, вірним другом, завжди у важку хвилину приходив на допомогу. Його запам'ятали веселим та товариським.

У Краматорську поховали прикордонника Артема Турчіна

Він загинув за день до свого 40-річчя.

31 жовтня у Краматорську поховали прикордонника Артема Турчіна, який загинув біля Бахмута внаслідок російського артилерійського обстрілу за день до свого 40-річчя, - повідомляє видання "Kramatorsk.Post".

Артем Турчін народився у Краматорську, він був єдиною дитиною у сім'ї. Навчався у 12-й школі, потім опанував професію електрика у 123-му училищі. Після училища пішов в армію, служив у Бахмуті. Після армії познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною, якій на той час було 15 років.

"[Після армії] він працював охоронцем у Запоріжжі, а коли ми познайомились, і поки зустрічались, він переїхав назад до Краматорська, працював охоронцем на КЗТС, потім в охороні на НКМЗ", - розповідає Марина Турчіна.

У 2007-му році вони відгуляли весілля, а за два роки в них народився син. Артем продовжував працювати на Новокраматорському машинобудівному заводі, але перейшов на робочі спеціальності - зокрема, працював у кислородно-компресорному цеху. Потім деякий час працював у дорожній компанії, а у 2018 році вирішив вступити до лав новоствореної Патрульної поліції. Після навчання кілька місяців працював у Патрульній поліції Києва, а коли у Марини народилась друга дитина - дівчинка - то перевівся до патрульної поліції Краматорська і Словʼянська. У 2020 році Артем ще раз різко змінив своє життя і став служити у прикордонній службі.

"У нас двоє дітей. Він хотів звільнити весь Донбас, щоб ми просто більше не боялись", - каже Марина про мотивацію свого чоловіка піти в прикордонники.

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Артем наполіг, щоб дружина з дітьми виїхали до західної України, зрештою вони осіли на Київщині, де у Марини робота. А прикордонник продовжував служити - їхній підрозділ був у Святогірську, Чернігові, Чернівцях, Сумах, Чорнобилі, а в жовтні їх перевели на Донеччину, на позиції під Бахмутом.

"Вони вдруге мали заступити на позиції, ми з ним якраз у суботу [21-го жовтня] востаннє розмовляли, і він казав, що заступають на позиції і чотири дні не буде зв'язку. 25-го жовтня у нього день народження, мало бути 40 років, а 24-го він загинув…, - плаче Марина. - Мені сказали, що він почав витягувати хлопців, "двохсотих", і його накрило артилерією".

"Він був дуже люблячий батько і чоловік. Все намагався робити для дітей, як він казав: "Це - мої крила". Для друзів завжди віддавав усе і простягав руку допомоги. Як його побратими мені сказали: "Він був найкращий і ця клята війна забирає найкращих", - додає вона.

З Артемом Турчіним прийшли попрощатися його родичі, друзі, сусіди і побратими. Прикордонника поховали на кладовищі селища Біленьке...

У Краматорську попрощалися з військовослужбовцем Валерієм Кінденко

Прикордонник загинув 22 жовтня під ворожим обстрілом.

На Алеї Героїв у Краматорську стало ще однією могилою більше: 28 жовтня тут попрощалися з 49-річним військовим, прикордонником Валерієм Кінденком.

Валерій був приватним підприємцем, займався продуктами харчування. За кілька років до російського вторгнення, Валерій та його син Вадим зацікавилися діяльністю Міжнародної організації з гуманітарного розмінування HALO Trust. Пройшли там навчальні курси. І, вже маючи практичні навички, обидва уклали контракт із ЗСУ, потрапивши до Краматорського прикордонного загону.

Настане час – і назва цього військового підрозділу назавжди буде вписана золотими літерами в історію нашого міста, як символ військової мужності, честі та слави. З 24 лютого 2022 року і до цього дня краматорські прикордонники постійно перебувають на передньому краї боротьби з ворогом. Б'ються, як і личить захисникам Батьківщини. На жаль, зазнають втрат...

Сержант Валерій Кінденко загинув на позиції внаслідок ворожого обстрілу 22 жовтня.

Попрощатися із загиблим Героєм на Алею Слави прийшли городяни, бойові побратими прикордонника.

Вічна тобі пам'ять, Воїн. Дякуємо за все.

Загинув військовослужбовець із Краматорська Дмитро Шестаков

24 лютого 2022 року він достеменно знав, де його місце і що потрібно робити.

Краматорськ знову втратив свого захисника. 22 жовтня під час ворожого мінометного обстрілу загинув 30-річний Дмитро Шестаков.

Після закінчення 23-ї школи Дмитро вступив до ДДМА, потім, провчившись два курси, вирішив, що час розпочати роботу, і знайшов собі місце у фірмі "Комп'ютер Про". 2013-го був призваний на термінову службу до армії і тут пройшов сувору школу життя.

Підрозділ внутрішніх військ, в якому служив Дмитро, охороняв хімзавод в Рубіжному. У Києві кипів Майдан, бушували пристрасті в Донецькій та Луганській областях, а частина Дмитра, фактично заблокована на складській території, несла охоронну службу, маючи одне завдання: не допустити вивезення вибухівки. І – витримала випробування, незважаючи на напівголодний пайок та відсутність ротації. У результаті замість року Дмитро прослужив в армії два.

2015-го, демобілізувавшись, Дмитро знову повернувся до Краматорська, і почав працювати в комп'ютерній фірмі, одружився, у нього народився син.

Вранці 24 лютого 2022 року, почувши перші вибухи та дізнавшись про напад Росії, Дмитро точно знав, що треба робити. Відвіз сім'ю до передмістя Краматорська, а сам зібрав необхідні речі та прийшов у військкомат.

Його розподілили до Краматорського прикордонного загону. Військова частина пересувалася територією країни залежно від обстановки, що склалася, брала участь у боях.

Побратими Дмитра цінували його, як надійного товарища, друга, з яким можна було розділити і радість, і горе. "Таких світлих людей, як Дімка, не буває... Він найкращій з нас, недарма позивний його Святий".

22 жовтня Дмитро Шестаков загинув під час ворожого мінометного обстрілу. Його тіло вдалося вивезти з місця загибелі не одразу, але у результаті його бойові побратими зробили все, що змогли.

Про дату та місце похорону Дмитра Буде повідомлено додатково.

Вічна пам'ять тобі, солдате...