0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.
Наприкінці дев’ятнадцятого століття ці групи проголосили так звану двокрокову стратегію: спершу здобути владу всередині державної структури; потім змінити світ. Це стосувалося як соціальних, так і національних рухів.
Соціалістичні рухи часто включали до своїх аргументів націоналістичну риторику, а націоналістичний дискурс часто мав соціальну складову. ...По-перше, процес мобілізації змусив обидві групи намагатися залучити до своїх таборів усе ширші верстви населення, й розширення риторики дуже в цьому допомагало. Але по-друге, лідери обох рухів підсвідомо розуміли, що вони мали в існуючій системі спільного ворога – і що, таким чином, вони мали один з одним більше спільного, ніж моли собі дозволити визнати в публічних промовах.
гладіолусшо "помєдлєннєє"?
нє, все набагато прощеМіхоелз постійний читач Едічки Лімонова