Пам'яті директорки краматорської школи Ганни Бородавкіної
У Краматорську 1 лютого вкотре армія рф обстріляла житловий сектор: ракета «Іскандер-К» влучила у багатоповерхівку.В ній загинула 47-річна Ганна Бородавкіна, її тіло вилучили з-під завалів рятувальники. Вона працювала директором місцевої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24, за фахом була вчителем української мови та літератури.
«До останньої хвилини ми молилися та вірили у те, що в момент влучання ворожої ракети у багатоквартирний будинок їй вдалося вціліти. 21 березня 2023 року Ганні Валеріївні мало виповнитися 48 років, але 1 лютого на 47-му році життя обірвали загарбники», - із сумом повідомили її колеги.
У школі, де працювала Ганна Валеріївна, її пригадують чуйною, справедливою, турботливою директоркою, яка любила дітей, шанобливо ставилася до учнів та бачила у кожному особистість.
Сама Ганна Валеріївна свого часу школу закінчила із золотою медаллю, а потім втілила свою мету – почала вчити дітей. Колишня її вчителька розповіла, що запам'ятала Ганну старанною ученицею та хорошою людиною: «Анічка, яку я навчала в п'ятій школі, - золота медалістка, розумниця, світла людина, жінка, мати. Потім я навчала її дітей, успішних, так само розумних, світлих».
Ганна Бородавкіна віддала освітянській праці понад чверть століття. Вона закінчила Слов’янський державний педінститут і у 1997-му почала працювати у Краматорську в школі № 24. Згодом отримала звання «Старший вчитель», її учні неодноразово вигравали на різноманітних конкурсах.
З 2010 року Ганна Валеріївна керувала міжшкільним факультативом з підготовки до ЗНО, а у 2011 - стала лауреаткою конкурсу «Учитель року» у номінації «Учитель української мови та літератури».
Вона була такою людиною, яка не лише вчила, а й продовжувала вчитися сама, вдосконалювати свої знання. Тому у 2013-му закінчила магістратуру Донбаського державного педагогічного університету за спеціальністю «керівник підприємства, установи та організації у сфері освіти та виробничого навчання».
Загалом гарну працю і досягнення цієї жінки відзначено грамотами та дипломами, вона була учасницею Міжнародної наукової конференції та отримала сертифікат на публікацію розроблених нею матеріалів відкритого урока з української літератури. Так, у каталозі «Відкритий урок: розробки, технології, досвід», є цікава розробка її заходу - «Материнські обереги» для учнів 5-8 класів. Тут вона прописала, що метою заходу є ознайомлення учнів з одвічними українськими символами – рушниками, поглиблення знання про використання народних оберегів в обрядах, звичаях України, виховування любові і поваги до давньої слов’янської святині, формування потреби берегти її як сімейний скарб та бажання вишити свій рушник.
Співробітники Ганни розповіли, що останнім часом вона з чоловіком жила у мами, але 1 лютого подружжя вирішило переночувати вдома. Наступного дня Ганна Валеріївна планувала їхати на семінар до іншого регіону. Але сталася страшна трагедія...
Її колежанка Наталія Мініна додала: «Я до сих пір не можу повірити. Це просто страшний сон. Який закінчиться, і я зможу зателефонувати Ганні...».
Прощання з директоркою Ганною Валеріївною відбулося 3 лютого біля школи №24, де вона працювала.
