20
« : 21 Вересень 2006, 12:28:44 »
А вот и то что они говорят о себе и своей пьесе.
Театр – дивовижне мистецтво, яке вабить і зачаровує, хвилює і провокує, примушує сміятись і плакати, співпереживати і вражатися... Це єдине місце на землі, про яке можна сказати, що це життя і не життя водночас. Якщо і вас не лишає байдужим магія театру, то сьогодні ви маєте шанс потрапити у цейдивовижний світ разом з театром – студією „МІСТ”. Бо сьогодні Молодіжний Інтерактивний Сучасний Театр запрошує всіх на нову прем’єру: „ТОЙ, ЩО ВІДЧИНЯЄ ДВЕРІ” за п’єсою Неди Нежданої у постановці Олександра Мірошниченка.
МІСТ асоціюється передусім із переходом – на інший берег, іншу територію, можливо, якісно інакшу, незнану, незвідану. Водночас це знак єднання – між митцями і публікою, режисерами і драматургами, всередині нації і між народами, між поколіннями...
Театр названий „сучасним” перш за все в європейському розумінні – як театр сучасної драматургії, української й іноземної. На жаль, новітня п’єса існує сьогодні в ситуації маргінесу у театральному процесі України, особливо національна. Натомість театри, що мають у своїх пріоритетах нову драму, успішно існують в інших країнах. Під „сучасною” драматургією МІСТ розуміє не просто і не стільки п’єси, які зображують сучасність, а, передусім, твори пошукові, адекватні подиху часу, тим змінам, які неминуче відбуваються у психології, у відчутті світу. МІСТ розуміє сучасний театр, як той, що відчуває з болем чи радістю свій час і свій народ. Тому невипадкова й назва „інтерактивний”, тобто такий, який існує із своєю публікою у взаємозалежному відкритому процесі спілкування..
МІСТ творить живий театр, який не боїться пошуку і відкритий до нової проблематики, до інакшої мови нової публіки. Але нова драматургія, новий театр потребує й інакшого способу діяння на сцені, інших підходів в розумінні театру. І розуміючи це театр звертається до молоді як такої, що найбільш відкрита до пошуку і експерименту. Саме тому театр називається ще й „молодіжним” і за віком акторів та режисерів, і за орієнтацією на публіку.
Тепер, коли перше знайомство відбулось, варто сказати , власне, про п’єсу «Той, що відчиняє двері». Ця п’єса є однією з найбільш популярних в Україні в останні роки і має більше десяти постановок, вона була перекладена російською (лауреат міжнародного Московського фестивалю сучасної драматургії „Любімовка”), польською (театральний журнал „Діалог”), англійською мовами, увійшла до каталогу кращих п’єс Європи 2004.
В сюжеті поєднуються реальні та фантастичні ситуації, відвертий фарс та душевні сповіді. Отже, дві жінки, замкнені в моргу і тероризовані дзвінками невідомих, трактують ситуацію надто кардинально – від потойбіччя до ядерної війни, від політичного путчу до нападу бандитів, пристосовуючись до всього легко і з гумором. Та у фіналі найстрашнішим виявляється зовсім інше...
І , мабуть картина була б не повною, якби ми не згадали тих, хто власне і дарує вам це чудо зустрічі із театром. А це молоді і талановиті актриси Валентина Чертовська та Анна Наві. Лише вдвох, на протязі майже двох годин, вони примушують зал плакати і сміятись, вони сумують і радіють разом із вами, розповідаючи цю фантастичну історію під назвою „ТОЙ, ЩО ВІДЧИНЯЄ ДВЕРІ”.
Перегляд повідомлень
бедные воспитатели.
. И весь этот маскарад был затеян лишь для того что бы пройтись по пещерам которые в тот день оказались закрыты Пришлось вести народ в пещеру монаха отшельника. А что не какой культуры и нормального отношения к людям у этих «козаков» нет.
