Alex Kampf
Мені випала честь додивитися останню частину перфоменсу. Замітаючи крихти і вимикаючи світло у редакції, можу сказати таке.
Ми були не праві, називаючи Зеленського поганим актором. Зеленський хороший актор. Можливо навіть геніальний, і я не здивуюся, якщо разом із дипломом від книги рекордів йому підженуть Оскара.
Зіграти тупого органічно дуже тяжко. Тяжче навіть ніж п’яного. І вже не важливо, чи ти сам розумний вдаєш тупого, який тупо грає тупого, чи ти тупий, і виступаєш у своєму рідному амплуа.
Для нас важливо розуміти, що Зеленський не є жертвою обставин, маріонеткою чи виконавцем чужої волі. Зеленський є повноцінним співучасником і співорганізатором злочинної схеми.
Він є частиною групи, яка швидко і технічно заблокувала усі важелі інституційного впливу на свою діяльність. Фактично, у державі більше немає легального механізму припинення корупційних діянь чи державної зради з боку найвищих посадових осіб.
Тому ті перли, якими щедро сипав Зеленський під час «марафону», слід сприймати виключно як димову завісу. Що саме ховається у диму? Що завгодно. Доки ми обговорюємо «привіт мертвим Бабиного Яру» чи «сир по 58 гривень», повз нашу увагу пройде мільярдна «компенсація» Коломойському за Приватбанк. Або виділення трьох мільярдів доларів на утримання «бюджетників» ордло. (До речі, ви в курсі, що саме таку суму росія щорічно виділяє на соціальну та бюджетну сферу Донбасу? Це не рахуючи прямих воєнних витрат, це тільки на чиновників).
Але ми відволіклися. Якщо вдати, що ми сприйняли сьогоднішнє дійство всерйоз, то слід виділити два аспекти.
По-перше, проведення такої тривалої прес-конференції є реакцією на акції протесту «Ні капітуляції» і спробою збити градус суспільної напруги. Наскільки це вийшло у Зеленського, побачимо у понеділок, 14 жовтня.
По-друге, глава держави власними руками і власним ротом поховав міжнародну коаліцію на підтримку України. Визнавши можливість втручання у американські вибори, він технічно перевів Україну у розряд кислотних, небезпечних і токсичних партнерів. Причому він це зробив свідомо, ретельно, повторивши кілька разів. Погодьтеся, є різниця між «я не можу сказати напевно, не знаю, може і втручалися» і «на мою думку, виходячи з наявної у мене інформації, такого втручання не було». У першому випадку – це визнання провини, у другому - реакція президента здорової людини на подібну ситуацію.
Не сумніваюся, що американські ЗМІ пережують і виплюнуть саме цей епізод «марафону». А завтра ми прокинемося у країні, яка буде відповідальною не тільки за збиття Боїнгу, але і за перемогу Трампа. А на відносно чистому клаптику нашої репутації висітиме табличка: «місце для навішування всіх собак.»
Просто пам’ятайте, що такі речі не робляться експромтом.
Мені випала честь додивитися останню частину перфоменсу. Замітаючи крихти і вимикаючи світло у редакції, можу сказати таке.
Ми були не праві, називаючи Зеленського поганим актором. Зеленський хороший актор. Можливо навіть геніальний, і я не здивуюся, якщо разом із дипломом від книги рекордів йому підженуть Оскара.
Зіграти тупого органічно дуже тяжко. Тяжче навіть ніж п’яного. І вже не важливо, чи ти сам розумний вдаєш тупого, який тупо грає тупого, чи ти тупий, і виступаєш у своєму рідному амплуа.
Для нас важливо розуміти, що Зеленський не є жертвою обставин, маріонеткою чи виконавцем чужої волі. Зеленський є повноцінним співучасником і співорганізатором злочинної схеми.
Він є частиною групи, яка швидко і технічно заблокувала усі важелі інституційного впливу на свою діяльність. Фактично, у державі більше немає легального механізму припинення корупційних діянь чи державної зради з боку найвищих посадових осіб.
Тому ті перли, якими щедро сипав Зеленський під час «марафону», слід сприймати виключно як димову завісу. Що саме ховається у диму? Що завгодно. Доки ми обговорюємо «привіт мертвим Бабиного Яру» чи «сир по 58 гривень», повз нашу увагу пройде мільярдна «компенсація» Коломойському за Приватбанк. Або виділення трьох мільярдів доларів на утримання «бюджетників» ордло. (До речі, ви в курсі, що саме таку суму росія щорічно виділяє на соціальну та бюджетну сферу Донбасу? Це не рахуючи прямих воєнних витрат, це тільки на чиновників).
Але ми відволіклися. Якщо вдати, що ми сприйняли сьогоднішнє дійство всерйоз, то слід виділити два аспекти.
По-перше, проведення такої тривалої прес-конференції є реакцією на акції протесту «Ні капітуляції» і спробою збити градус суспільної напруги. Наскільки це вийшло у Зеленського, побачимо у понеділок, 14 жовтня.
По-друге, глава держави власними руками і власним ротом поховав міжнародну коаліцію на підтримку України. Визнавши можливість втручання у американські вибори, він технічно перевів Україну у розряд кислотних, небезпечних і токсичних партнерів. Причому він це зробив свідомо, ретельно, повторивши кілька разів. Погодьтеся, є різниця між «я не можу сказати напевно, не знаю, може і втручалися» і «на мою думку, виходячи з наявної у мене інформації, такого втручання не було». У першому випадку – це визнання провини, у другому - реакція президента здорової людини на подібну ситуацію.
Не сумніваюся, що американські ЗМІ пережують і виплюнуть саме цей епізод «марафону». А завтра ми прокинемося у країні, яка буде відповідальною не тільки за збиття Боїнгу, але і за перемогу Трампа. А на відносно чистому клаптику нашої репутації висітиме табличка: «місце для навішування всіх собак.»
Просто пам’ятайте, що такі речі не робляться експромтом.
Записаний