В результаты маю наступну позовну заяву:
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
„02” січня 2010р. посадовою (службовою) особою відповідача – старшим лейтенантом Шевчуком Леонідом Васильовичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано порушив правила проїзду перехресть, виїхав на зустрічну смугу руху з чим я категорично незгідний. Рухаючись по вул. Мостовій і здійснюючи поворот наліво на вул.. Шевченка я не створив перешкод для руху на зустрічній смузі, оскільки проїхав на відстані понад 10м від краю цієї смуги; можливість здійснити поворот на більшій відстані була заблокована двома автомобілями працівників ДАІ, а також зупиненими ними грузовим автомобілем типу «бус» та двома легковими автомобілями, що розташувались в лінію вздовж проїжджої частини (про що я зазначив у протоколі). Окрім цих автомобілів на перехресті перебувало іще декілька авто, зупинених працівниками ДАІ, що обмежувало видимість і сам проїзд по перехрестю. Зауважу також про відсутність дорожньої розмітки на перехресті і складні погодні умови (проїжджа частина повністю вкрита снігом), які роблять поділ на смуги руху – умовними (вулиця Шевченка, на яку здійснювався поворот не є багатосмуговою для руху у будь-якому напрямі).
Окрім цього у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено свідка Кропиву Миколу Ігоревича с. Валер’янівка, який не міг бути свідком оскільки на момент здійснення маневру знаходився в автомобілі ДАІ і складав протокол про адміністративне правопорушення щодо іншого учасника руху.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:
Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про
адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган(вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15), з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно,повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних
представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП
( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло
клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у
тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених
останнім доводів.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
„___”__________ 20__р.
(Підпис)
Додатки:
1. Копія позовної заяви;
2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на ___ аркушах.
Пыдскажіть чи все вірно я оформив
