Панночка Неизбежность!
Ваше ставлення до мовного питання Ви, гадаю, вже висловили однозначно, а от давайте тепер спробуємо подивится на ситуацію з іншого, нашого - українського боку.
Існує країна Україна, котра визнана іншими державами і міжнародними спільнотами.
Існує український народ - громадяни цієї самої України.
Існує загальнодержавний закон - Конституція України, яка чітко і однозначно вказує, що у державі є одна єдина державна мова - українська.
Згодьтесь, я перераховую зараз лише факти, котрі не потребують аргументів?
А тепер далі. Є немала кількість населення, котра відчуває себе частиною украннського народу, незалежно від того, хто є за етнічним походженням. Серед них більшість - таки етнічні українці, далі - росіяни, кримські татари, євреї, поляки, армяни, чехи, німці, греки, цигани и т.д.
Проголошуючи державний статус української мови, Конституція гарантує право кожній нац.меншині вивчати та розвивати свою національну культуру. Наголошую, надаэ право, а не бере на себе зобов'язання.
І, до речі, навіть у нашому провінційному місці таких культурних осередків немало: тут Вам і Сохнут, і товариство польської культури, і товариство арабської культури і т.д. А у великих містах їх ще більше. Вони постійно проводять свої внутрішні акції, безкоштовно надають можливість вивчати їхню нац.мову, підтримують контакти з історичною Батьківщиною. І при цьому ніхто ніколи не вимагає до себе якогось особливого ставлення і надання виключного статусу.
При цьому громадяни України, котрі вважають себе росіянами, маючи можливість навчати своїх дітей у російськомовних класах, а далі у російськомовних ВНЗ-ах, читаючи російськомовну пресу, спілкуючись на своїй мові практично скрізь, постійно галасують про "ущемление прав". Пробачте, де тут логіка?
Держава вже друге десятиріччя використовує бюджетні кошти на надання їм навіть більших можливостей, ніж на те слід було б очікувати (зарплатня вчителям, дотування ЗМІ і т.д.), але замість вдячності отримує лише сепаратистські заклики та зневажливо-бридливе ставлення до державної мови та нац.символіки.
Поясніть мені, українці, чому Ви, "русская в семи поколениях" на теренах моєї Батьківщини вимагаєте собі щось за рахунок інтересів мого народу і моєї держави? Пробачте, носієм якої надраси Ви є у такому випадку? І чому у такому разі я не маю права назвати Вас шовініскою//українофобкою//фашисткою?
Я, наприклад, хочу, щоб мій син мав можливість скрізь, а не тільки вдома, говорити українською, щоб мультики були продубльовані його рідною мовою, і щоб у суспільних місцях він чув рідну солов'їну, а не "фєню" та великоруський мат. Невже я хочу так багато у державі Україні?
Ви, і такі як Ви, вимагаєте поваги до себе і своєї мови - то гарна справа, але, може, спочатку слід було б навчитися поважати ту країну, громадянами котрої вони стали через якісь свої сімейні обставини? А далі, повірте, і Вас стануть сприймати адекватно і шанобливо.
Ви тут дуже спритно чіпляли міточки - той нерозумний, цей середній, а той недопатріот, так чому, пробачте, мають розводити з Вами церемонії?
Можна і я у такому разі кілька прикладів наведу?
1. Конференція у КМА, доповідачі не тільки з України, а й з Польші, Угорщини, Словаччини та Чехії. Всі вони без виключення читали доповіді українською, і лише братні росіяни та донбасько-слобожанські українці - російською. Гарна повага до країни і колег з науки?
2. Зав.кафедрою мистецтвознавства Рибалко С.Б. - етнічна росіянка, з Пітеру, ще її бабуся навчалася у Смольному і вінчалася у Ісакієвському соборі, свідомо вивчила українську з нуля, а її діти, народжені в Україні, чудово володіють мовою і люблять її.
3. Осіпян О.Л. - чоловік неповних 40-ка років, викладач КЕГІ, пише докторську дисертацію, армянин за походженням. Вивчає історію армян в Україні, дисципліни котрі викладає у інституті - історія України, українська історіографія та історія українських міст. Не слабо?
І прикладів таких можу навести - тьму. Невже ці знані науковці, НЕ українці за походженням, вивчивши і пропагандуючи українську, дурніші за Вас - першокурсницю-"русскую в семи поколениях"?
