Форум Краматорська

Ковальсько-пресовий присмак (13)

Моєму татові присвячується...


Восени 1975 року в Мілані висадився “десант” НКМЗ. Інженери Абраменко, Попов, Мороз, Кононенко. Які повинні були приступити до штурму пресів 6300 для ACSA та Дальє. Чому не в Турині, а у Мілані? Бо було ухвалено рішення, що штаб-квартирою шеф-монтажу та місцем проживання радянських інженерів буде офіс та кампус для співробітників спільної радянсько-італійської фірми Stanitaliana s.p.a. Які знаходилися тоді у Мілані за адресою via Melchiorre Gioia, 55B.

Stanitaliana була однією з декількох тисяч таких самих контор по всьому світу. Через які радянський союз купував/продавав усе що завгодно. Налагоджував різноманітні каламутні схеми. Виводив валюту у західні банки. Фінансував корисні режиму партії та політиків. Підживлював терористичні організації. Забезпечував "дахи" для легальних розвідувальних резидентур. Ну і ще щось по дрібницях. Що стосується Stanitaliana, то вона була заснована у 1971 році. Засновниками виступили зовнішньоторговельне об'єднання “Станкоімпорт” (84% статутного капіталу), та нікому не відома італійська фірма FAMO (16% статутного капіталу). Основною декларованою господарською діяльністю фірми було просування радянського металорізального та ковальсько-пресового обладнання на італійський ринок та їх подальше гарантійне та сервісне обслуговування. Як би там не було, але у 1974 році було продано радянського обладнання на 6900000 доларів США.

Керівництво Stanitaliana у 1975 - 1978 роках здійснювалося “тріумвіратом”: Зав'ялов (генеральний директор), Пінський (фінансовий директор) та Аванян (технічний директор). Зав'ялов був такий кремезний дядько. З дуже кудлатою "рукою". І не в якомусь смердючому Станкоімпорті, а в міністерстві зовнішньої торгівлі. Доброзичливий, уважний. У совколонії його поважали. Персонаж вологих мрій нечисленних співробітниць. Яким ой як не хотілося повертатися у свої вологодські єбєня. Важко сказати про його якості керівника. Але судячи з доступної сьогодні інформації про динаміку продажів, фірма з кожним роком набирала обертів. Вочевидь був на своєму місці. Справно виконував директиви та усні вказівки центру. Тримав рот на замку. До справ секретних служб не ліз. Пінський був на вигляд типовий бухгалтер. Тільки нарукавників, як у бухгалтера Фантоцці, не вистачало. Небагатослівний педант. Нагадував чи то актора філозова, чи то “білястого офіцера” з якогось фільму. Технічний директор Аванян був таким же інженером, як із мене балерина. Принаймні навіть перезавантаження схеми керування електроприводом побутового ліфту для нього було непереборною перешкодою. Ходили чутки, що він із держбезпеки. Але швидше за все був просто "блатним" господарським чиновником із потрібними зв'язками. Таке тоді практикувалося.
     
У ті затерті часи існувало правило. Якщо радянський фахівець перебував у відрядженні за кордоном понад рік, то він міг викликати до себе свою сім'ю. Таким чином намагалися мінімізувати причини піти бездоріжжям. Зрозуміло, якщо були умови для проживання та навчання дітей. У Мілані такі умови були. І інженери Абраменко, Попов, Мороз та Кононенко влітку 1976 року такою можливістю скористалися на повну.

На світлинах: Колишні офіс і кампус Stanitaliana s.p.a. в Мілані. 2017 рік.

У кожного своя боротьба! 

Доколє!
Боярє нє тє, нісить інших! 
Хрючева вибрали хрючева щоб хрюкати нахрюками!

Цель войны захват и присоединение к россии территории и геноцид не лояльного москве населения. Точка. Кто утверждает иначе - враг или идиот.

Цитата: Balik68 від 22 Липень 2023, 21:33:50

Господя.... Да что вы к Киеву прицепились? Киев был бы просто бонусом.

Не достигнув желаемого, они сделали вид, что желали достигнутого.
Целью войны была денацификация и демилитаризация всей Украины.

Вата есть вата...

Просто обеспечить водой Донецк реальная проблема.
А выключенное уличное освещение, лифты и пиво прихоть
местных дегенератов. Возомнивший себя феодалами.

Мы же не жители оккупированного города.
А свободные люди, уже почти вступившие в ЕС и НАТО?
У нас же должно быть лучше, чисто теоретически?

Нет никакой проблемы обеспечить водой. Есть же Кальмиус.
Очищай воду и подавай. Тем более жителей в 2 раза меньше стало, шахты и предприятия стоят.
Значит потребление раз в 10 меньше. Только зачем? Выгоднее Украину обвинить в отсутствии воды.
И пообещать что как только Славянск захватим - тут же вода появится.

У нас лучше. Ты хотя бы можешь что-то требовать. А там тебя посадят на подвал за любой чих ))

В Донецке горит свет на улицах, работают лифты, продается бухло.
У нас в том году весело и задорно несколько месяцев включали газ.
Потом также включали отопление.
Сейчас ещё месяцы будут включат лифты. Или не будут?
Кого мы с такими дебилами и ( или ) вредителями собрались
победить?
Мы и есть маленькая раша. Где вырвались вперёд, где отстаём.
Но соревнование за победу в идиотизме идёт по всем фронтам.
С400 стреляют калибрами.
Пол миллиарда на музей голодомора.
Укрытия в городе где сирена через пару минут после взрыва.
И так везде и всюду.

Это жопа какая-то...
В чем проблема нажраться? Едешь себе в Лозовую и бухай сколько хочешь.
Лифты нужны? Так плати за них и будет лифт. Вчера сходил на квартиру, лифт работает с 7-20.
У нас лифт выключен, потому что в подъезде живёт человек 10 и в основном на нижних этажах.
О С300 нет никакой возможности оповестить. Ракету видно несколько секунд. Учите физику.
В Донецке 9 лет проблема с водой. Где-то включают по часу в день даже. Хочешь так же???
Террористы уничтожили все и теперь надеются на канал из рашки. Отличная перспектива.

Ковальсько-пресовий присмак (12)

Моєму татові присвячується...


Недаремно Віталій Абрамовський привозив до Гльзенкірхена італійського фірмача. Італійці рішуче були налаштовані на придбання преса 6300. І наприкінці 1974 року між станкоімпортом срср і туринською фірмою сеньйора Коррадо Дальє було укладено контракт на постачання преса КГШП-6300тс виробництва НКМЗ. Згідно з яким, до першої половини 1976 року його потрібно було ввести в експлуатацію.

І відразу, майже через декілька місяців, придбати такий самий прес виявила бажання інша італійська компанія ACSA Steel Forgings з Оджоно. Ось тут НКМЗ залихоманило. І справа тут зовсім була не в цих нещасних двох пресах.

Справа в тому, що наприкінці 1973 року до світових “пресових перегонів” вирішила приєднатися і Франція. Для французів це було в першу чергу не питання престижу, а гостра необхідність виробляти крила для Конкордів. Та не обісратися з задоволенням зростаючего попиту на продукцію концерну Airbus. Французи історично тяжіли до росіян. До того ж червоні мали змогу впоратися з таким завданням. Тому гідравлічний прес зусиллям 65000 тонн було замовлено в срср. То була вже не економіка. То була політика. Виготовлення такої потужної машини уряд доручив безумовно НКМЗ. Який мав досвід і вже готові інженерні та технологічні рішення. Тому всі виробничі потужності заводу були завантажені на повну. Це було завдання найвищого пріоритету. Замовник преса, французька металугічна компанія Aubert & Duval, спеціально під цей прес розпочала будівництво нового ковальсько-пресового підприємства Interforge в Ісуарі.

Ігор Абраменко дуже бажав взяти участь у цій програмі. І можливо прийняв би, якби не ці "італійські" преси 6300. Навіть зважився попрохати (він дуже не любив прохати) Абрамовського переключити його на "француза". Але Віталій Федорович відмовив. Хто “італійців” до пуття доводитиме? Але в Ісуарі Ігор згодом все ж таки побував.

Забігаючи наперед. 13 січня 1977 року президент Французької Республіки Жискар блядь д'Естен урочисто відкрив нове підприємство в Ісуарі. З радянської сторони була величезна делегація на чолі із заступником голови ради міністрів срср кириловим. Брежнєв був на той момент хворий, а то б точно приїхав. Я перепрошую своїх французьких друзів за ось це “блядь” стосовно їх колишнього президента. Справа в тому, що цей гівняний дідусь у 2014 році публічно схвалив та підтримав окупацію українського Криму військами лаптестану.

Сорок шість років у строю. Гідравлічний прес зусиллям 65000 тонн і сьогодні продовжує працювати на заводі Interforge компанії Aubert & Duval в Іссуарі. Саме його 65000 тонн зусилля стиснення, що відповідають вазі десяти Ейфелевих веж, у поєднанні з міліметровою точністю, дозволяють компанії досі брати участь у найпрестижніших світових промислових програмах. В основному в галузі аеронавтики. Завдяки можливості штампувати великогабаритні деталі для Airbus A350 та Boeing 787. На допомогу велетню, на початку ХХІ століття, Aubert & Duval залучив ще два суперважких преса зусиллям 20000 та 40000 тон. Але це були вже машини від американської SMS Group. Треба сказати, що французи тоді не відхиляли варіант участі НКМЗ. Але на жаль, навіть в теорії, НКМЗ з таким завданням вже не мав можливості впоратися. Навіть залучивши інжинірінг тих самих американців. 

Ну ви ж свідомо сами почали, що у цьому винен Пєтя, що Мікаел зараз виглядає нездорово.
Йому дали шанс.
Так що він зробив корисного?
Чи може йому заважали виїхати вчасно?
Пєтя-всемогутній знов насрав вам в душу...

До цивілізаційних норм треба дорости... спочатку хоча б стати цивілізацією

Гадаю, що у вас є одна відповідь. Не томіть

Ковальсько-пресовий присмак (11)

Моєму татові присвячується...


У першому наближенні, це звичайно була перемога. Але локального характеру. Контракт було виконано, термін витримано. Але глобально, німецький ринок ковальсько-пресового обладнання було втрачено. Зустрічають по одягу. Ще не почавши працювати, прес почав акумулювати негативну репутацію. Серійна машина, та такі проблеми зі старту. Якість механообробки надзвичайно низька. Гельбах, як і всі потенційні клієнти пана Гартнера, що бажали заощадити, все частіше почали дивитись у бік чеського Šmeral.

Як би там не було, а у вересні інженер Абраменко зазбирався додому. Втрутився випадок. А точніше "француз" 6300 з Ле Бурже. Французи пред'явили рекламацію заводу-виробнику. Прес почав уходити в аварійний режим. Прибув “червоний” інженер-механік. Зробив висновок, що якась проблема з електроприводом. Робити нема чого, необхідно направляти до французів профільного фахівця. Оформлення виїзних документів триватиме щонайменше чотири місяці. А тут якраз Абраменко у західній Німеччині бовтається вже без діла. Нехай він і займеться вирішенням цього питання. Від Кельна до Парижа там ФІГНЯ, а не відстань.

Ігор Абраменко прибув до торгового представництва срср у Парижі. Отримав кошти на відрядження та заробітню плату з розрахунку, що пробуде у Франції близько місяця. Готель, звичайно, ніхто не забронював. Не великий бос, сам ці питання вирішуй. І німецькою з французами ні в якому разі не спілкуйся, вони ще з війни дуже злі на “бошів”. Довелося шукати житло самостійно. А от як тут не використовувати німецьку, якщо це єдина іноземна мова, якою володієш? У підсумку знайшов недорогий готель на вулиці адмірала Гамелена. Це недалеко від Тріумфальної арки. Використовуя німецьку мову. Насправді парижанам пофігу німець ти чи ні.

Наступного дня інженер Абраменко вирушив до Ле Бурже. І там він побачив щось таке, чого ніколи в житті не бачив. Ніагарський водоспад з оливи. Весь прес у оливі. Навантажувачі не встигали підвозити бочки з оливою. Французи розповіли, що був "ваш" інженер. З таким смішним і таким що важко вимовляється прізвищем. Зи-ма. Так ось він казав, що це нормально. Що так прес може працювати до повного усунення проблем з електрикою. Лютий пиздець. Ігор закотив рукави сорочки і через спеціальні технологічні люки навпомацки дослідив бронзографітовий підшипник повзуна. Ага, ось воно, лопнув підшипник, повзун у задирах. Ось причина аварійного режиму. Потрібно зупиняти машину повністю, міняти підшипник, шабрити повзун... Французи замахали руками. Вони й чути не хочуть про зупинку пресу. Термінове відповідальне замовлення. Продовжуватимуть працювати як є. А ремонт виконають потім самотужки. Інженер Абраменко вважав свою місію виконаною і вирушив до торговельного представництва закривати відрядження. Передчуваючи дорогу додому.

Чиновник торговельного представництва СРСР у Франції був чомусь не в захваті від такого повороту подій. Виходить, що потрібно робити повернення невитрачених виплат на відрядження. Але не це турбувало чинушу, а те, що треба пояснювати, чому так вийшло. Виходить, що потреби в інженері-електрику і не було зовсім. А потрібний був інженер-механік. А хто наплутав? Французи? Французів сюди мабуть приплітати не варто. Чиновник несподівано став більш лагіднішим. Та розмова перейшла у неформальну площину. Слухай, Ігоре, ти колись був у Парижі? Думаю, що такий шанс випадає радянській людині раз у житті. Не будь бовдурем. Не втрачай свій шанс. Гуляй, відвідувай музеї. Раз на тиждень навідуйся до французів, тормоши їх там… Добре? Ну добре…

Це напевно той рідкісний випадок, коли вдавалося насунути радянську державу. Зазвичай завжди вона тебе насувала. Місяць у Франції. Свобода. Ніяких наглядачів. Лувр. Версаль. Будинок Інвалідів. Клошари. Платівка Висоцького. Марсель. Монпельє. Даліда. Шербурські парасольки Леграна. Як у казці.

Похоже, цирк закончился.

США выделят Украине 3млрд на попкорн

Цитата: NoOrYes від 21 Червень 2023, 22:14:21

Проблема не в алкоголизме. В праве. Почему-то все борцы с алкоголем к нему и тянуться. На его месте могли быть, к примеру, солнцезащитные очки. Приняли и нельзя.

Военное положение, не до демоктратии, военнные решили так уменьшить преступность и повысить порядок: не пьют военные, не пьёт полиция, не пьют пожарники, не пьют гражданские и.т.д. По факту все пьют как и пили, но я думаю всё таки намного меньше по количеству и людей и литров, ну и соответственно меньше проблем для прифронтового города. Убийства и аварии по пьяне что-то не редкость в последнее время. А наживаться на чём-либо, желающие были всегда и не обязательно в этом кто-то виноват, кроме самих людей. Их ловят, регулярно? Да. Так в чём проблема? Было бы наоборот плохо, если бы раз в неделю кого-то не ловили.

Естественно ловят. Мешают ведь "бизнес" вести. Ловят кого? Тетенек с "кравчучкой" пива из Близнецов/Лозовой да мужиков с "пакованом" водки в багажнике. А фуры полные бухла проходят беспрепятственно. Почему? Потому что эти фуры "уважаемых бизнесменов", которым мешают тетки/бабули с "кравчучками" пива.