Форум Краматорська
Краматорськ та світ навколо нас => Общество, политика, экономика => Тема розпочата: AntZ від 10 Липень 2007, 19:05:21
-
Ну, батенька, если вы компьютер, то действительно пох., какую программу заложил, такую железяка и тянет.
Но на самом деле все гораздо сложнее. Язык, это не только средство общения, это еще и куча всяких подсознательных муток, своего рода код, который передается из поколения в поколение. И в этом коде содержится много-чего, накопленного за тысячелетия, что бы и вам не помешало знать. Когда человек перестает разговаривать на языке предков, он теряет идентичность со своей нацией. В его подсознании заложен один код, а сознание продуцирует другой. В конечном итоге это заканчивается плохо, психические срывы, неврозы и т.д.
http://forum.for-ua.com/read.php?1,2009952,2011416,page=3#msg-2011416
якшо кому лінь читати по сцилці, то то було звернення до "руськоязичних"....
-
якшо кому лінь читати по сцилці, то то було звернення до "руськоязичних"....
Так никто ж не спорит. А если предки говорили на русском языке?
-
А если предки говорили на русском языке?
так питання, в якому поколінні....
приїхавши з села "в город" не считаються....
я, наприклад, одного свого діда не застав =(, ще один (світла пам*ять!) розмовляв українською, польською, чеською та російською
єдна бабця (не менш світла пам*ять!) чесала на суржику, але українською володіла "в совєршенствє"
ще єдна (слава богу, ЖИВА!) - чеше взагалі на всьому, шо читає, а читає в свої 97 більше, ніж я
батьки, звісно, 40-х років народження, закінчили українські школи, але спілкуються російською...
такі часи....
-
Так никто ж не спорит. А если предки говорили на русском языке?
Самое интересное, что AntZу абсолютно фиолетово, на каком языке говорили твои предки. Да и все остальные - тоже.
-
Так никто ж не спорит. А если предки говорили на русском языке?
Самое интересное, что AntZу абсолютно фиолетово, на каком языке говорили твои предки. Да и все остальные - тоже.
це Ви, шановний, вибачте, з яких таких дєлов такий висновок зробили?
Я вів мову виключно про "русіфіцированих" - "руськоязичних" в першому (другому) поколінні... Вибачте, але я вже, здається, казав, шо я НЕ МАЮ ВІРИ людям з фамілієй на "-енко", що вони є 100% "русскіє"....
ну не віру, і всьо....
будемо сперечатись? +)))
-
AntZ, а каким еще фамилиям ты не веришь? :)
-
AntZ, ви вискочили на слизьке, прізвища передаються, як правило, по лінії батька, в той час, як "код" в основному зберегає і передає мати. У всьому іншому з вами можно погодитись.
Ваша суперечка досить цікава, проте я, за браком вільного часу, давно махнув рукою на мутантів, їх не переконаєш, бо сперечаючись, вони переконують себе. Якщо всі такі певні своєї правоти, звідки такий страх до відродження української? Уявляєте, прямо фільм жахів, і топили і замуровували і спалювали, а він живий! Залишається оголосити "свідомитами", бо вигадали собі незрозумілу калічну мову і намагаються нею спілкуватись. Я, якось, одного мутантика, що допитувався якою мовою спілкувалися мої батьки, спитав, невже він серйозно вважає, ніби я, сиджу денно і нощно над словниками, зазубрюючи українські слова та звороти? Бідолага впав у ступор.
Насправді не так важливо якою мовою розмовляв дід чи прадід, важливо чи відчуваєш ти з ними спільність буття. Незнаю як це назвати простіше. Майже всі мої діди і прадіди або важко працювали, або воювали, або і те і інше разом. Не до "виховання патріотизму та любові до рідного краю" їм було. А вже про "виховання національного самоусвідомлення" мовчу, це для них багатоповерховий мат. Тому що такі речі не виховуються. Про такі речі не згадують. У справжніх чоловіків це є. А ті у кого нема, ті швидко втрачають до себе повагу. Закони виживання у дикому полі. Держави, фактично, не існує, а от свої і не свої є. І важливо не знищити всіх "не своїх", а вижити своїм. От приблизно таким чином і формувався національний тип Українця. Свідомита.
А не "свідомит" то та продажна курва, для якої "родіна там гдє тєбє харашо", а рівень патріотизму вимірюється "свирепостью самодержца".
Мовою можно деякий час не користуватись, важливо її не забувати, інакше ваші діти або онуки не матимуть того захисного "коду". І тоді алкоголізм, трамадол, і що там ще вигадають.
Загадка природи, діди і пили не мало і курили без вугільного фільтру, і у гиблі місця потрапляли, а своєю смертью вмирали глибокими старцями.
Ще одна загадка, украінофоби, в основному мають українські корені.
Не витрачайте час на мутантів, вони і так вимруть.
-
А не "свідомит" то та продажна курва, для якої "родіна там гдє тєбє харашо", а рівень патріотизму вимірюється "свирепостью самодержца".
о, теперь я знаю, я продажная курва.
моя родина там где мне хорошо. и если бы можно было сменить страну проживания, то я это с радостью бы сделала это.
у меня куча претензий к своей национальности. я украинка. и считаю что мне не повезло. как и моим прадедушкам, прабабушкам и всем остальным предкам, которые, как вы уже сказали, всю жизнь воевали или вкалывали, а нихера хорошего на этой земле не видели. наверное мы че-то не то творили в прошлых жизнях и в наказание родились на этой земле, красивой, любимой, но непригодной к проживанию, к рождению и воспитанию детей.
я не хочу тут жить. но по-видимому придется до конца.
и мне нечего тут любить, вот такая я продажная курва, я люблю когда меня любят, а безответные чувства не для меня.
поэтому я с радостью полюбила бы и назвала бы своей страну с более вменяемым отношением к ее гражданам.
Загадка природи, діди і пили не мало і курили без вугільного фільтру, і у гиблі місця потрапляли, а своєю смертью вмирали глибокими старцями.
эту загадку отгадать просто, она называется Чернобыль.
Не витрачайте час на мутантів, вони і так вимруть.
да-да, не тратьте на меня ваше драгоценное время.
-
Та витрачу ще трохи.
І ви вже знайшли ту землю обетованную? Вас туди просто недопускають?
>и мне нечего тут любить, вот такая я продажная курва, я люблю когда меня любят, а безответные чувства не для меня.
А ви любите землю на якій живете? Можете назвати її рідною?
Тут є гілка про Китай, думаєте там земля більш придатна " проживанию, к рождению и воспитанию детей" ?
Тільки все вами сказане не щире, будь ласка, хто хотів , по справжньому, давно виїхав. Дехто вже і громадянство отримав.
знайдіть книжку, або фільм : " Бегство мистера Маккинли" , якраз ваш випадок. Там головний герой з непридатної для життя сучасності ( все не так і держава погана ) тікає до світлого майбуття.
Хто вам сказав, що люди народжуються лише кайф ловити. Скоріш за все ви вже щасливіші за всіх своїх бабок і дідів разом узятих, бо татарин ваших дітей ослоном об стіну не давив, взимку без хлібу ви жодного разу не залишались.. та багато чого ще не з такої вже сивої давнини з вами ніколи не траплялось і не трапиться. Ви навіть погано уявляєте як можно жити без світла, водопостачання каналізації, медицини.
Нещасна українка. А от у руанді.... так там у них краще.
Ви і уявити собі не можете наскільки ви щасливіші за декого з земляків. Один мій колега мав спадкову хворобу, троє його дітей, один за одним, доживали до 9 - 15 років і вмирали, але була ймовірність що дефектний ген не успадкується і ніразу щасливий квиток не випав. Тепер він виховує прийомну дитину. жодного разу не чув щоб він нарікав на життя, кляв долю або владу.
Отправленный на: Июля 10, 2007, 23:50:58
Ага, пару слів про Чорнобиль, якось читав біографію однієї відомої за радянських часів актриси, зараз не згадаю кого саме, так от, ту дамочку репресували, і два роки вона відпрацювала під землею на свинцевому рудніку, де завагітніла, і вона залишилась живою і дитина як не дивно на родилась здоровою.
Чорнобиль багато напаскудив, та чи не забагато вже на чорнобиль списано? Є люди, що і досі живуть у зоні і на здоров'я не скаржаться.
Отправленный на: Июля 11, 2007, 00:04:42
P.S.
Аривидерчи, саму себе курвою називати не слід, слово виникло як викривлене запозичення французького "куртізанка", під час наполеоновського походу поляки які брали в ньому участь так називали представниць першої найдавнішої.
Все буде добре, настане наш час. (с) ОЕ.
-
Хто вам сказав, що люди народжуються лише кайф ловити.
Андрей, патриотизм и всё такое -- это хорошо, однако, перманентное состояние "вся жизнь -- борьба" как бы не всех радует. Скажем, я вряд ли бы смог безмятежно лежать на печи, однако это не означает, что мне хочется всю жизнь заниматься решением кучи банальных бытовых проблем в том числе, которые в Украине возникают буквально каждый день.
Скоріш за все ви вже щасливіші за всіх своїх бабок і дідів разом узятих, бо татарин ваших дітей ослоном об стіну не давив, взимку без хлібу ви жодного разу не залишались.. та багато чого ще не з такої вже сивої давнини з вами ніколи не траплялось і не трапиться. Ви навіть погано уявляєте як можно жити без світла, водопостачання каналізації, медицини.
Нещасна українка. А от у руанді.... так там у них краще.
Понятное дело, что всё познаётся в сравнении, но опять же это не значит, что мысли о дедах, прабабках и Руанде должны своим теплом заменить, скажем, отсутствие горячей воды.
И, заметьте, я пока только о бытовых проблемах говорю. А если копнуть глубже -- проблемы, простите мой французский, ментальности или бескультурья...
То, что человек родился по стечению обстоятельств в определённом месте Земли, не может да и не должно означать, что он обязан там жить всю жизнь или любить всё, что происходит в этом определённом месте.
Я понимаю, что всё это весьма спорные тезисы, но я, например, вполне себе понимаю чувства и желания Ари. Я желаю Украине добиться в конце концов процветания, однако у меня есть и личные желания планы, которые ближе к телу. Патриот-эгоист, если хотите.
-
ИМХо - патриотизм хорош на расстоянии... или когда получаешь от РОДИНЫ хотя бы минимум внимания ... ;) В противном случае задаешься вопросом - а нужна ли тебе такая Родина ... ;)
-
Не спрашивайте что Америка сделала для вас! Спрашивайте что вы сделали для Америки! (с) ))
-
ИМХо - патриотизм хорош на расстоянии... или когда получаешь от РОДИНЫ хотя бы минимум внимания ... ;) В противном случае задаешься вопросом - а нужна ли тебе такая Родина ... ;)
Куда вы едите кому вы там нужны - а здесь кому а я вам тоже не отвечу .
Те кто задавал такие вопросы уже давно в америеке ,европе . А вам смелости и духу не хватило поискать себе родину получше ? Или уже пишете издалека ?
-
Та витрачу ще трохи.
І ви вже знайшли ту землю обетованную? Вас туди просто недопускають?
А ви любите землю на якій живете? Можете назвати її рідною?
Тут є гілка про Китай, думаєте там земля більш придатна " проживанию, к рождению и воспитанию детей" ?
Тільки все вами сказане не щире, будь ласка, хто хотів , по справжньому, давно виїхав. Дехто вже і громадянство отримав.
знайдіть книжку, або фільм : " Бегство мистера Маккинли" , якраз ваш випадок. Там головний герой з непридатної для життя сучасності ( все не так і держава погана ) тікає до світлого майбуття.
Хто вам сказав, що люди народжуються лише кайф ловити. Скоріш за все ви вже щасливіші за всіх своїх бабок і дідів разом узятих, бо татарин ваших дітей ослоном об стіну не давив, взимку без хлібу ви жодного разу не залишались.. та багато чого ще не з такої вже сивої давнини з вами ніколи не траплялось і не трапиться. Ви навіть погано уявляєте як можно жити без світла, водопостачання каналізації, медицини.
Нещасна українка. А от у руанді.... так там у них краще.
Ви і уявити собі не можете наскільки ви щасливіші за декого з земляків. Один мій колега мав спадкову хворобу, троє його дітей, один за одним, доживали до 9 - 15 років і вмирали, але була ймовірність що дефектний ген не успадкується і ніразу щасливий квиток не випав. Тепер він виховує прийомну дитину. жодного разу не чув щоб він нарікав на життя, кляв долю або владу.
Отправленный на: Июля 10, 2007, 23:50:58
Ага, пару слів про Чорнобиль, якось читав біографію однієї відомої за радянських часів актриси, зараз не згадаю кого саме, так от, ту дамочку репресували, і два роки вона відпрацювала під землею на свинцевому рудніку, де завагітніла, і вона залишилась живою і дитина як не дивно на родилась здоровою.
Чорнобиль багато напаскудив, та чи не забагато вже на чорнобиль списано? Є люди, що і досі живуть у зоні і на здоров'я не скаржаться.
Отправленный на: Июля 11, 2007, 00:04:42
P.S.
Аривидерчи, саму себе курвою називати не слід, слово виникло як викривлене запозичення французького "куртізанка", під час наполеоновського походу поляки які брали в ньому участь так називали представниць першої найдавнішої.
Все буде добре, настане наш час. (с) ОЕ.
уважаемый Андрей. ваши познания во французском демонстрируйте в другом месте, тут идиотов мало.
так вот, вам нравится когда вас бесплатно имеет - кто против. а мне не нравится. так что в каком-то смысле да, я продажная.
люблю ли я Украину - это как? я люблю свой дом, свой город, ну еще несколько городов. но не меньше я смогла бы любить париж или рим. : ) ну вот такая я. это мое личное дело в конце концов, какую страну любить, правда? я же вас не переубеждаю в ваших чувствах к Украине.
насчет того что я живу и горя не знаю по сравнению с жителями руанды, да мне фиолетово как они там живут, у меня есть моя жизнь, и видела я в ней достаточно для того чтобы проникнуться отвращением ко многим аспектам нашей украинской действительности. а что - не ваше дело.
а язык - какая разница на каком языке будут говорить мои внуки, (надеюсь что не на украинском и не на русском : ))) лишь бы они были счастливы.
не надо мне рассказывать что я ничего не сделала для это й страны а хочу что-то иметь взамен - это будет неправдой. я не считаю достойной себя жизнь направленную целиком на борьбу за выживание моей семьи. так шо не надо тут. а ждать лет 200 - сорри, у меня гораздо меньше времени на этой прекрасной планете, и я предпочла бы заниматься более интересными вещами, чем проживание на этой территории, которое даже не дает мне возможности увидеть и полюбить что-то вне ее границ.
-
простите-простите... че-то я тут не совсем поняла... вот это что? :
"В его подсознании заложен один код" (с)
а если оба родителя разных национальностей?
по-моему, это полная чушь... ))) если бы природа давала ребенку всю наследственность от одного родителя, то мы, наверное, размножались бы почкованием.... отпала бы необходимость в смешении хромосом и остального генетического наследия....
и еще: "В конечном итоге это заканчивается плохо, психические срывы, неврозы" (с)
ага! все эмигранты плохо кончили! )))))))
думаю, теория высосана из пальца... и "куча всяких подсознательных муток" выдумана на почве национализма...
-
> jimbobimbo, ви найшли спосіб для самореалізації , я добре розумію позоцію - тут це покищо неможливо, тому я змушений шукати щастя "там" де мені створюють менше проблем, але, здається, вам, всеж, прикро, що для реалізації своїх особистих планів довелось виїхати з України.
Мені набагато важче зрозуміти людей яким "тут" погано, до пошуків "кращого" вони не вдаються, а в усіх бідах клянуть невдале місце народження, національність, мову, державу.
>Ари... уважаемый Андрей. ваши познания во французском демонстрируйте в другом месте, тут идиотов мало.
А навіщо принижувати саму себе в кожній фразі? Я погано розумію такий сарказм.
>Ари... я предпочла бы заниматься более интересными вещами, чем проживание на этой территории, которое даже не дает мне возможности увидеть и полюбить что-то вне ее границ.
Про смак ананасів, мають сперечатися ті, хто ці анааси їв:
http://www.dt.ua/3000/3050/52941/
Ми з дружиною повернулися в Україну понад рік тому. Головною зовнішньою причиною повернення є батьки. Я тягнув їх у Канаду — вони відмовились. І правильно зробили, адже немолоді дерева не пересаджують. Важливим фактором повернення були також канадські проблеми, які, на щастя, ще не є українськими, але за рівнем шкідливості цілком із ними порівнянні. Жорсткий клімат: різкий перепад температур, часті урагани, навіть смерчі і т. ін. Проблема одностатевих стосунків. Наприклад, від знайомого білоруса дружина пішла до жінки, полишивши дітей на нього. А до дев’ятирічного сина мого товариша у школі підійшов учитель і сказав: «Я бачу, ти більше тримаєшся хлопців, приходь після уроків у наш клуб (гей-), ми допоможемо тобі». І приятель (православний) миттєво перевів дитину в католицьку школу (православної не було).
Модифіковані продукти харчування, які спричиняють надмірну вагу, — теж проблема. Одне з перших моїх досягнень після повернення з Канади — це втрата 15 кг ваги за три місяці без істотної зміни способу життя та кулінарних уподобань. Цей список можна продовжувати. Але не це є метою статті.
****
Рішення про повернення все ж таки внутрішнє. Ми з дружиною пройшли в Канаді школу життя. Там нас учили жити й думати по-канадському. Нас учили, як треба правильно подати себе на інтерв’ю при прийомі на роботу. Нас учили, що відповісти на запитання «Чому ви поїхали зі своєї країни?» словами «Тому що там погано» – рівнозначне провалові інтерв’ю. Як ти можеш бути хорошим, коли твоя країна погана! Нас учили відповідати правильно: «На моїй батьківщині зараз тимчасові труднощі». Це зрозуміло, оскільки у всіх вони є. Нас учили пишатися Канадою і всім канадським. Як, наприклад, у рекламі пива під час останнього фіналу кубка Стенлі, в якій молодий хлопець каже: «Ви знаєте, чому я не ношу італійського одягу, не користуюся нічим американським і т.д., і чому я п’ю канадське пиво? — Тому що я канадець» (от якби в нас Кличко чи Шевченко так сказали в рекламі українського пива). Але цю канадську науку ми вивчали, стоячи на українському корінні. Мої батьки – не канадці, дітей у Канаді я не мав і добре пам’ятаю, з чого починається Моя Вітчизна.
Я спостерігав, як дехто змінював прізвища та імена на канадські, намагався говорити рідною мовою з канадським акцентом. Я відмовився від цього, хоча мій працедавець запрошував до мене в офіс викладача англійської, аби той виправив мій акцент. Я старанно вчився, але вдома з акцентом не розмовляв. Багато різних людей називали мене Террі, і я їх виправляв: моє ім’я Тарас. Бо чоловік, який був Тарасом, а став Террі, має відмовитися від свого минулого, пов’язаного з Тарасом, і скласти легенду про Террі. Мене багато разів називали росіянином, але я говорив: «Ні. Я українець». Мені відказували, що росіяни й українці — одне й те ж саме. А я, наприклад, французу відповідав: «Точнісінько так, як французи й англійці – одне й те саме».
Я бачив, яку зневагу викликають в іноземців люди, котрі не поважають власний народ або своє ім’я. І в свідомості вибудовувався послідовний ланцюг: запит навколишнього середовища — відповідь власному ЕГО, якому не відповісти неможливо, яке обдурити не можна і задовольнити також. Так я підійшов до питання: чому ти не вдома, не на Батьківщині?! Через такий психологічний ланцюг рано чи пізно проходять усі іммігранти. Відмова відповідати власному ЕГО закінчується самонавіюванням, пошуком та читанням негативної інформації про Україну, підбором друзів за принципом «ми поїхали з України, тому що там погано, і не жалкуємо, бо зараз там ще гірше». Інакше буде депресія, замучить ностальгія — чи не так, товариші іммігранти? Ми, наприклад, в Україну літали двічі на рік, замість Гаваїв та Мексики.
З другого боку, ми з дружиною досягли певної вершини у своєму житті. Вона працювала мікробіологом в Envirotest Laboratories (приватній компанії, яка займається тестуванням води, їжі; по-нашому – санепідемстанція), отримала вищу кваліфікацію, і її там поважали. Я досяг межі кар’єри у своїй компанії — MacMor Industries — начальник комп’ютерного відділу. Далі нам треба було йти навчатися або шукати місця менеджерів у більших компаніях. Крім того, я почав власну справу.
В лютому ми повернулися на Батьківщину…
Між двома світами
Минув рік. Зараз уже якось пристосувався жити й працювати в умовах постсовєтизму: навчився кланятися клеркам, казати «здрастє» та «дякую», не сподіваючись на відповідь. Порівнюючи два світи, я зробив для себе такий висновок: Україна 70 років була в совєтській зоні, отож усі правила й норми життя тут розроблені людьми, які в ній виросли. Злочинців у нашому суспільстві близько відсотка. Відповідно, 99 відсотків — законослухняні люди. Тоді чому в нас норми життя розраховані переважно на злочинців? Поясню, чому я так вважаю, на прикладах.
Тут на кожну людину дивляться як на потенційного злочинця: довідку треба брати на довідку. В Канаді я не бачив нотаріуса — людям там довіряють. Тут без нього не дихнеш. У Канаді немає МРЕО. Довіреність на керування автомобілем там не потрібна. Реєстрацією транспортних засобів, як і видачею номерів, займаються страхові компанії. Оформлення купівлі-продажу забирає десять хвилин, враховуючи чергу. Обов’язкового технічного огляду не існує, тобто й талони техогляду непотрібні. Кожна людина, котра має право керувати автомобілем, може без будь-якого державного контролю дати своє авто іншій людині й відповідає за технічну безпеку своєї машини сама. Малий та середній бізнес не користується печатками, він базується на слові. Дав його — дотримуйся, а ні – йди геть із бізнесу. Так, «кидали» цим користуються, але канадське суспільство не бажає через це жити в тюрмі. Якщо ваш бізнес в Україні «кинули» на 100 доларів, чи будете ви судитися з «кидалою»? Ви просто постараєтеся забути про це і занесете шахрая з його фірмою до чорного списку, поділившись інформацією з іншими. Так само роблять канадці. Легальний механізм повернення грошей там існує, але при шкоді до 1000 доларів вдаватися до нього невигідно.
Щоб відкрити бізнес-рахунок в українському банку, я витратив п’ять годин (поки зібрав усі «довідки, відбитки пальців та аналізи», завірені нотаріусами). В Канаді — 15 хвилин. У магазинах там крадуть речей не менше, ніж у нас, бо людина що там, що тут — однаково грішна. Але там у магазинах (і не лише) всі службовці до тебе всміхаються, вітають тебе. Для нас це дико? В Україні за президентство, місця в парламенті та місцевих радах борються колишні зеки. Там це виключено.
У Канаді податки збирає тільки податкова. Перших три роки бізнес може бути неприбутковим.
*****
Мене дивує мовне питання в Україні. Для освіченої людини — це не проблема. Я, наприклад, більш-менш володію чотирма мовами. Це проблема для тих, хто не здатен вивчити українську мову, для справжніх двієчників. Давайте проведемо дослідження в школах — чи бажають діти вчити хімію або фізику. Я думаю, не менше 60% скажуть – «не бажаємо». Тоді, керуючись логікою дорослих двієчників, треба провести референдум у школах і за прогнозованими результатами скасувати в них обов’язкове вивчення фізики та хімії. Бо справді, навіщо дітям хімія або фізика на базарах? Це шлях на пальму.
І останнє здивування. Нещодавно був в одному з центрів зайнятості і прочитав оголошення роботодавців: «Найму людину з бажанням працювати». Як це актуально в Україні, і як незрозуміло в Канаді! На мою думку, продуктивність праці в Україні разів у вісім нижча, ніж там. Причина не лише в сучасному обладнанні. До речі, в Києві держустанови або підприємства обладнані не гірше за канадські. І, мабуть, не в зарплаті проблема, зважаючи на кількість нових авто в Києві. І люди недурні й неледачі. Але чогось бракує. Тут буде доречним приклад. У Торонто реєстрацію на посадку 500 пасажирів у літак проводять два службовці й роблять це за 40 хвилин. У франкфуртському аеропорту ту ж саму роботу виконують п‘ять службовців за півтори години. Чому? Тому що німці працюють із клавіатурою двома пальцями, дивлячись на клавіатуру, а канадці — десятьма, на клавіатуру не дивлячись. До речі, в Канаді всі, чия праця пов’язана з клавіатурою (чи то продавець, чи то міністр), так роблять. Думаю, дуже часто наші люди, в тому числі керівники, просто не знають, як працювати продуктивно і як заробляти багато (ще більше).
Напевно, в наших проблемах винне радянське минуле: тоталітарний режим, голодомори. Люди виживали в тюремних умовах і якщо викарабкувались, то не разом, а поодинці. Таким чином ми, українці, перестали бачити одне в одному людину й поважати її. Це простежується в нашому повсякденні від самого низу до самої верхівки.
***
І все ж таки я не жалкую, що повернувся. В результаті революції, на мій погляд, українці розмотали у своїй свідомості ще 20 років тієї тюрми. Ми почали поважати себе і собі подібних. У державі потроху створюється громадянське суспільство — основа некорупційної (не гнилої) влади. Українська економіка перетворюється на ринкову. Взимку 2005 року я витратив 100 годин на реєстрацію юрособи, а влітку на це пішло вже лише 10 (принцип єдиного вікна). У Канаді це забирало годину. Дуже багато зроблено впродовж останнього року. Але хочеться більше, хочеться сьогодні, хочеться як у кращих країнах світу. Та все ж таки не варто забувати, що те, чого Канада досягла за сотню з гаком років, ми робимо за десятки.
В Україні дуже цікаво. Мене, як і багатьох інших, більше турбують внутрішні питання, аніж світові. Років сім тому, по-моєму, було навпаки — ми жили московськими проблемами. Телебачення тут строкатіше, ніж американське, канадське або російське. Тут новини щодня. Тут хохмачі-політики давно перевершили жванецьких та хазанових. Тут найгарніші дівчата у світі. Чи потрібні ще чинники, аби повертатися? Тут батьки, тут пуп закопаний…
> esse
деякі сполучення хромосом призводять до народження безплідних "мулів"
ніякого націоналізму, швидше інтернаціоналізм, якщо мама і тато різних націй хай і близьких, дитина має знати і поважати в рівній мірі обидві мови і культури, не віддаючи перевагу жодній.
В іншому разі можливе винекнення мутацій :)
-
це Ви, шановний, вибачте, з яких таких дєлов такий висновок зробили?
Ну, ты ж не шовинист? :D
Для меня аблосютно равнобедренно, какой национальности человек, на каком языке говорит, какая у него мобила и пр. И уж тем более мне все равно, на каком языке говорили его предки. Главное - что из себя представляет этот конкретный человек.
А лепить ярлыки... Пусть этим загнимается тот, кому больше делать нехрен.
-
Для меня аблосютно равнобедренно, какой национальности человек, на каком языке говорит, какая у него мобила и пр. И уж тем более мне все равно, на каком языке говорили его предки. Главное - что из себя представляет этот конкретный человек.
Вроде да, но тут есть разночтения в понятии представляет...
То шо должен быть рубаха-парень это точно... но на мой взгляд носителем определенной наследственной культуры, частью коей есть и язык он тоже должен быть.. причем слово должен здесь как выбор по желанию... но если такой выбор сделан то ему большой плюс...
Вавилонское "наказание" было сделано людям за их неуемную гордыню и самолюбование... что присутсвуют в любой современной национальной идее...
Но, хранение национальных наследственных культурных признаков очень необходимо хотябы для того чтобы объеденить их в некую универсальную человеческую культуру будущего, которая как хочется надеяться будет...
-
То шо должен быть рубаха-парень это точно...
Необязательно. Это может быть платье-девушка :D
...но на мой взгляд носителем определенной наследственной культуры, частью коей есть и язык он тоже должен быть..
Человек не рождается носителем культуры. Таковым его воспитывают.
Впрочем, извини, но на эту тему уже столько говорилось, что я просто не в состоянии повторять все это еще раз.
-
> esse
деякі сполучення хромосом призводять до народження безплідних "мулів"
ніякого націоналізму, швидше інтернаціоналізм, якщо мама і тато різних націй хай і близьких, дитина має знати і поважати в рівній мірі обидві мови і культури, не віддаючи перевагу жодній.
В іншому разі можливе винекнення мутацій :)
класс. у меня предки, имеется в виду не далекие, а те которые на моей памяти, шести национальностей, причем не очень близких, а очень даже неблизких : )
то есть я с одной стороны должна по-вашему любить Украину, и знать шесть различных культур не отдавая преимущества ни одной из них... ага.
по-моему надо жить там где считаешь нужным и любить то что считаешь нужным.
-
Необязательно. Это может быть платье-девушка :D
Обязательно может, но лучше без платья...
Человек не рождается носителем культуры. Таковым его воспитывают.
Впрочем, извини, но на эту тему уже столько говорилось, что я просто не в состоянии повторять все это еще раз.
Я же и говорил, что это по выбору... или родителей или по собственному...
-
...якщо мама і тато різних націй хай і близьких, дитина має знати і поважати в рівній мірі обидві мови і культури, не віддаючи перевагу жодній.
Любой человек обязан уважать все языки и культуры. Без исключения. А вот знать - дело другое.
Язык, на котором говорит человек, в первую очередь определяется средой обитания.
-
http://www.dt.ua/3000/3050/52941/
Очень интресная статья. Познавательная.
А ещё интереснее было бы почитать автора спустя год, в 2007.
-
и мне нечего тут любить, вот такая я продажная курва, я люблю когда меня любят, а безответные чувства не для меня.
поэтому я с радостью полюбила бы и назвала бы своей страну с более вменяемым отношением к ее гражданам.
[ари]
,хорошо не там,где нас нет,но небыло ,нет и никогда не будет
-
"ніякого націоналізму, швидше інтернаціоналізм, якщо мама і тато різних націй хай і близьких, дитина має знати і поважати в рівній мірі обидві мови і культури, не віддаючи перевагу жодній" (с)
а не следует ли отсюда вывод, что смешение наций постепенно приведет к их обезличиванию?
если я - гибрид двух наций (русской и украинской), как вы мне посоветуете НЕ предпочитать ни одну из них?
по вашему наш донбасский суржик - идеальный вариант НЕпредпочтения... )))
по-моему, ты все-таки утрируешь, любитель мутантов... )))
-
Вавилонское "наказание" было сделано людям за их неуемную гордыню и самолюбование... что присутсвуют в любой современной национальной идее...
а я чего-то думал, что вавилон - безнациональное явление. :)
Но, хранение национальных наследственных культурных признаков очень необходимо хотябы для того чтобы объеденить их в некую универсальную человеческую культуру будущего, которая как хочется надеяться будет...
Шкафф, сорри, но с этим не соглашусь. "универсальная человеческая культура будущего" - это конец. Без дуализма как минимум, а еще лучше - многообразия, познание останавливается. Это конец.
Отправленный на: Июля 11, 2007, 17:15:46
ари
,хорошо не там,где нас нет,но небыло и никогда не будет
откуда это? :)
-
Nyarlathotep
Цитата: evgeny от Сегодня в 13:36:51
ари
,хорошо не там,где нас нет,но небыло и никогда не будет
откуда это? Smile
из жизни.
-
класс. у меня предки, имеется в виду не далекие, а те которые на моей памяти, шести национальностей, причем не очень близких, а очень даже неблизких : )
то есть я с одной стороны должна по-вашему любить Украину, и знать шесть различных культур не отдавая преимущества ни одной из них... ага.
по-моему надо жить там где считаешь нужным и любить то что считаешь нужным.
та будьласка, ніхто ж не проти. А бути носієм шести культур не така вже й важка справа, зрештою кожна освічена людина хоч раз читала Омар Хаяма, тисячу і одну ніч, дехто, навіть, східними танцями займається, ось вам і знайомство з перською культурою, але поверхневе, як гостя. Щоб ця культура стала рідною, Хаяма вам мав читати дідусь, в оригіналі (здається на фарсі) , а тисячу і одну ніч розповідала б бабуся, і танцям вона б вчила. Ви мали б ту фактично саму інформацію, але більш яскраву і персоналізовану. А оскільки моя, ще прабабця, розповідала мені трохи інші казки, від курочки ряби, котигорошка до язикатої хвеськи і маловідомих нині не зовсім дитячих оповідок (ех записав би хто тоді), а мій батько замість Хаяма декламував на пам'ять Котляревського та Шевченка, то відповідно... підсвідомість там і таке інше.
Загалом мене останнім часом розважає намагання багатьох людей проникнутись іншою культурою. Ну почитав я про фен - шуй, цікаво, але все одно малозрозуміло і якось мертво. А знайома хіба що ще пластикою розріз очей не змінила, а так повна тобі хохлочайна. :) Чому як вишитий рушник на стіні одразу - тю ти що щирий? свідомит? А дзвіночок з червоними стрічечками над дверима в туалет, ієрогліфи по стінах, статуетки позолочених жабок то все іс гут? людина нормальна, ба, навіть інтелігентна.
А любити Україну ніхто не "должен" бо це не обов'язок, а право. Мені від нашої дійсності так само вити інколи хочеться, та люблять не "за", а незважаючи "на" .
О блін, прям Ненці освічився в коханні, сам з себе тащуся, який я серйозний та високопарний.
А з іншого боку, у профеншуїній кухні чомусь на лізла в глотку ні горілка, ні сало, "код" однозначно! :)
-
у меня вопрос ко всем.
а как вы поддеживаете культуру предков?окромя балаканья на рiднiй мовi.
какие то культурные традиции вы выполняете или придерживаете?кроме ношения вишиванкi,поедания сала и пития самогона.,та врэнэкiв з сиром,та вишнями.
это не стеб.
ANTZ
кроме пития пива есть еще что-то. :lol:
-
По поводу вышиванки. На Корреспондент-е был опрос "Есть ли в Вашем гардеробе вышиванка?". Так вот - 26.70% собираются купить себе таковую :) Кстати, стоит она не дешево :( По крайней мере в том магазине, где я видел.
-
По поводу вышиванки. На Корреспондент-е был опрос "Есть ли в Вашем гардеробе вышиванка?". Так вот - 26.70% собираются купить себе таковую :) Кстати, стоит она не дешево :( По крайней мере в том магазине, где я видел.
то есть есть вышивнка и уже100% украинец?так шоли?
-
Дрез-код :)
-
у меня вопрос ко всем.
а как вы поддеживаете культуру предков?окромя балаканья на рiднiй мовi.
какие то культурные традиции вы выполняете или придерживаете?кроме ношения вишиванкi,поедания сала и пития самогона.,та врэнэкiв з сиром,та вишнями.
это не стеб.
ANTZ
кроме пития пива есть еще что-то. :lol:
запитання клас! особливо вражає кількість відгуків :)
Повірте, evgeny, в деяких питаннях щиро заздрю євреям, так переплести історію народу, релігію, питання духовного виховання і просто звичаї.
Зовсім недавно ще співали застольних пісень, і якою б не була якість того співу, між іншим досить пристойна, це зближувало людей. Зараз це чомусь вважається "неудобним".
Був чудовий звичай щедрувати і колядувати. Ні не те вициганювання "дядьку дайте ковбаси, а не даси...", спрвжня, " добрий вечір тобі пане - господарю..." то ціле дійство, де всі грають свої ролі. Останні два роки на різдвяні свята запрошую свого друга з синами , молодці , коли моя теща вперше почула їх колядки та щедрівки - просльозилася, востаннє так колядували ще за її дитинства.
Тут комуністи добре приложилися, щоб по максимуму знищити звичай.
Було ще одне свято, обжинки, але після того як його спочатку знищили, а потім, у роки застою "відродили", шансів на повноцінне існування в нього вже нема.
Основне, на мою думку, не в святах і звичаях.
Де б ми не жили, мої батьки завжди знаходили якийсь клапоть землі, і там все просто буяло, квіточка до квіточки, кущик до кущика, причому, зараз я переконаний, для них важливий не результат,а сам процес. Щоб самим зробити так, аби цей городик кожного вечора око радував. Блін, я за собою помічаю туж таки слабкість. Ой, не лише заради "пожрать" люди загинаються на виноградниках.
Економічної доцільності в тому ніколи не було. Хто хотів заробити вирощував, або "кулубнику", або тільки квіти.
Тут ще один нюансик виходить на перший план - цей "клапоть землі" має бути власним, інакше небуде того відчуття, заради якого люди після роботи копирсаються в землі. Кажу так тому, що мені те почуття знайоме.
Його навіть комуністи не спромоглись знищити.
Цілком можливо це і є те "щось ще " окрім сала, вареників, п'янки та вишиванки. Доречі, от вишиванки в мене ніколи й не було. І навряд чи коли буде, занадто все це картинно, до пошлості.
А з "балаканням" рідною мовою останнім часом напряг, потроху вимирають люди, що тільки її і знали. А певна кількість ще недавно добре розумівших обидві, різко "пересталі понімать". Політіка однако.
-
Еще когда-то смотрел интервью с Розенбаумом. Ему задали вопрос "Чем украинец отличается от русского?"
Он ответил "У украинца к бутылке на стол всегда есть что-нибудь с огорода, а пить с одной ириской, как русские, украинец никогда не станет".
-
Еще когда-то смотрел интервью с Розенбаумом. Ему задали вопрос "Чем украинец отличается от русского?"
Он ответил "У украинца к бутылке на стол всегда есть что-нибудь с огорода, а пить с одной ириской, как русские, украинец никогда не станет".
Ты уверен, что это был Розенбаум?
Дело в том, что человек, слова которого ты приводишь, явно судит по себе. А за Розенбаумом я такой склонности не замечал.
-
Ты уверен, что это был Розенбаум?
Дело в том, что человек, слова которого ты приводишь, явно судит по себе. А за Розенбаумом я такой склонности не замечал.
Т.е. ты хочешь сказать что все в точности наоборот? :yahoo:
-
Т.е. ты хочешь сказать что все в точности наоборот? :yahoo:
Я хочу сказать, что водку с одной ириской могут пить и русские и украинцы, и англичане, и немцы (сам видел).
Культура пития либо есть либо нет. Это может быть у самых разных людей.
А обощать что-то по национальному признаку в данном случае - тупость несусветная.
-
Я хочу сказать, что водку с одной ириской могут пить и русские и украинцы, и англичане, и немцы (сам видел).
Понятно что могут. Имелось в виду то как это делает подавляющее большинство.
-
Понятно что могут. Имелось в виду то как это делает подавляющее большинство.
Где-то в разделе о радио был разговор о микрофонах. Там тоже кто-то утверждал, что на большинстве радиостанций стоят "вот такие вот микрофоны". Когда человека спросили насчет того, сам ли он обходил все эти радиостанции и проверял, какие у них микрофоны - вопрос снялся.
Догадывешься, к чему я? :)
-
andrey
и ветаки согласись,что традиции которые привиты в семье из поколения в поколение имеют большое значение.
я тут в израиле знаю людей которые невписываются сюда.
ерейская семья выходцы из западенщины ,от ивано-франковка и западнее,где-то так,говорят дома на щiрiй украiньскiй мовi,западенська.и есть семья он молдованин,но на идиш и иврите говорит лучше чем многие местные,но есть фокус в том.что его семья жила в окружении еврейских семей.он знает и соблюдает много традиций.
как это тогда?
-
Язык, песни, вышиванки и прочее можно привить и перепривить. Правда с возрастом многие люди просто не смогут изменить свои привычки.
Как по мне на "генетическом" уровне передается душа нации - стремления, желания, страхи и самое главное - смысл жизни. Как только нация теряет смысл своего существования - она умирает. Украина всегда была многоликой, но люди жили одной душой.
Можно говорить на чужих языках, одеваться в непривычную одежду, но если душа нации с тобой, то своего ты не забудешь. Посмотрите на диаспоры в Канаде, Аргентине, Бразилии и т.д. Это была старая волна, но даже сейчас их внуки считают себя Украинцами.
Так что, engeny, лучше поставить вопрос так - не продали ли вы свою душу?
-
Nyarlathotep
Так что, engeny, лучше поставить вопрос так - не продали ли вы свою душу?
я тут каким боком?га?
во вреена союа ве были атеистами,особенно босы,а теперь все церков ходят,набожные стали,противно.
так и с этими делами.одни всэ життя балакали та спiвали пiснi,а iншi тiки зараз.
в это все дело.все передается из поколения в поколение.
-
во вреена союа ве были атеистами,особенно босы,а теперь все церков ходят,набожные стали,противно.
так и с этими делами.одни всэ життя балакали та спiвали пiснi,а iншi тiки зараз.
Есть хорошая поговорка: "Лучше поздно, чем никогда".
-
Nyarlathotep
Так что, engeny, лучше поставить вопрос так - не продали ли вы свою душу?
я тут каким боком?га?
Упс! :) Никаким. Я лишь предлагаю вопрос изменить.
во вреена союа ве были атеистами,особенно босы,а теперь все церков ходят,набожные стали,противно.
так и с этими делами.одни всэ життя балакали та спiвали пiснi,а iншi тiки зараз.
в это все дело.все передается из поколения в поколение.
Та да... Как вижу Я. в церкви, так и не знаю - смеяться или плакать. Особенно когда он донецкому храму подогнал конкреткую такую икону неизвестного мастера. :shock: В общем боссов - нах.
Об атеистах - не все ими при союзе были. Очень много простых людей продолжали ходить в церковь.
Отправленный на: Июля 13, 2007, 18:50:02
Есть хорошая поговорка: "Лучше поздно, чем никогда".
Вот, кстати, интересное интервью в тему. :)
Олег Скрипка: Україномовність – як трава, що проростає крізь асфальт (https://www.kramatorsk.info/talk/go.php?url=http%3A%2F%2Fskrynia.com%2F%3Fp%3D83)
Олегу, поділіться, будь ласка, своїми враженнями від чергового фестивалю «Країна мрій»…
Знаєте, я помітив таку статистику: набагато більша кількість людей порівняно з минулим роком мені особисто сказали: “Дякую, нам дуже сподобалося». На жаль, набагато менше було людей в етнічному одязі. Я маю щодо цього свою версію – ми мали гарну рекламу, і завдяки їй на наш фестиваль зазирнула публіка, яка не дуже в курсі справи, ці люди не знають, який стрій потрібно одягати. Таких відвідувачів можна назвати неофітами «Країни мрій», “абітурою”.
...
Пане Олегу, як Ви сформулюєте Ваше ставлення до української мови – як до бізнесу, чи Ви стали щирим носієм мови?
Я б назвав україномовність – свою чи інших людей, наприклад, киян, які все більше починають розмовляти або співати українською мовою, – натуральним процесом, що відбувається в Україні. На жаль, науково цей процес я пояснити не можу. Це – як трава, що проростає крізь асфальт… Тобто проростає традиція, свідомість людей.
...
Цікаво, а чому організатори не додумались продавати етнічний одяг усім бажаючим? Неофіти купували б з задоволенням.
-
во вреена союа ве были атеистами,особенно босы,а теперь все церков ходят,набожные стали,противно.
так и с этими делами.одни всэ життя балакали та спiвали пiснi,а iншi тiки зараз.
Есть хорошая поговорка: "Лучше поздно, чем никогда".
если прозрение пришло,таки да.
но впо большому сету популизм.
-
andrey
и ветаки согласись,что традиции которые привиты в семье из поколения в поколение имеют большое значение.
я тут в израиле знаю людей которые невписываются сюда.
ерейская семья выходцы из западенщины ,от ивано-франковка и западнее,где-то так,говорят дома на щiрiй украiньскiй мовi,западенська.и есть семья он молдованин,но на идиш и иврите говорит лучше чем многие местные,но есть фокус в том.что его семья жила в окружении еврейских семей.он знает и соблюдает много традиций.
как это тогда?
evgeny, я не бачу протирічча. Людина росла і з мовою і зі звичаями, мабуть можливо бути одночасно і молдованином і євреем (якщо так життя складається). Ми всі тут певною мірою "совки", бо всі виховувались під впливом тих відносин, це завжди слід враховувати. В тому нема ні нашої вини ні нашої заслуги, просто так склалося, однак культивувати й надалі в собі це я не бажаю. Доводиться вертатись до того, що приховано під тим "совковим" шаром, сподіваюсь ви мене зрозуміли.
Моя бабуся завжди читала молитву перед сном, у піонерському віці я навіть провадив з нею бесіди з атеїзму. Згадати і смішно і соромно. Але, як не дивно, я завжди знав на пам'ять "отче наш" знав як поводитись в храмі, але щиро вірити я ніколи не зможу. А вдавати з себе віруючого не хочу. От така ось "мутація".
>так и с этими делами.одни всэ життя балакали та спiвали пiснi,а iншi тiки зараз.
в это все дело.все передается из поколения в поколение.
Поправте мене якщо я помиляюсь, на час утворення держави Ізраіль івріт був майже забутою мовою, в основному спілкувались на ідіш. Але ж ви відродили давню мову? Чому? Далеко не всі з репатріантів були обізнані у звичаях і традиціях, і їх готували ще до відїзду, я не помиляюсь? І зараз існують єврейські культурні центри, я не маю нічого проти, але, evgeny, туди приходять, наскільки я розумію, люди щоб познайомитись зі звичаями предків, ті, для кого "пресеклась ніть". Сам з цікавості слухав деякі програми голосу Ізраеля.
Справа не в тому, що починають "балакати", справа в тому, що українська - то трохи інший асоціативний ланцюжок, спосіб мислення (не смійтесь, кожна мова відображає сітогляд свого народу, тому те, що в одній мові не має назви в іншій має декілька) а проста заміна російських слів украйнськими звучить штучно, а ще як починають наслідувати російськомовні способи словотворення...
Але було б бажання.
Розмова починалась із "коду" так, я гадаю, євреї свій "код" зберегли законсервованим завдяки торі, а коли прийшов час, замінили деформований сторіччами поневірянь "код" ідішу, на той, що ніс в собі іврит. Розумію всю неоднозначність висловленої мною думки.
-
andrey
я згоден. :lol:
-
Ну нету у меня вышиванки ,могу говорить по украински но нужно 1-2 дня адаптация . Ненавижу народные танцы хоть гопак ,хоть рассейские ,хоть негритянские . Хотя считаю себя патриотом = надо както подумать что это значит . Но здается мне что вы все както упрощаете .... наверно это все както сложнее .
Читал на днях чтото типа мол америкнцы любят свою стану и мол не дай бог кто будет против , а хохлы ненавидят свою страну и не дай бог какаято тварь будет с ними согласна . Конечно все слижком упрощено = но нам ,тем кто любит Украину это можно , а всяким другим = пусть только твари попробуют :D
Может я сильно упростил = увы не могу пока точнее .
-
Читал на днях чтото типа мол америкнцы любят свою стану и мол не дай бог кто будет против , а хохлы ненавидят свою страну и не дай бог какаято тварь будет с ними согласна.
Не читайте перед сном каменты с Кареспандента! :D
Конечно все слижком упрощено = но нам ,тем кто любит Украину это можно , а всяким другим = пусть только твари попробуют :D
Может я сильно упростил = увы не могу пока точнее .
Нехай навіть і не мріють! Китайці колись катували м'ясом. А я от знаю, що гірше за таке катування є тільки зомбування по-українськи. Це коли людину 7 діб годують тільки салом, цибулею та горілкою. Застарілі кацапизми вмирають та людина перероджується на зомбованого свідомита. Потім цього зомбі можно повернути до суспільства, але час від часу він йому буде потрібен шмат сала для підтримки високого рівня свідомості та сили в руках.
Подальша активація свідомого россіяніна проводить дуже легко. Достатньо сказати йому під час телефонноі розмови - "Дружищщє, бистро єдь к нам! Ми на ... Ничєго нє бєрі, у нас усьо єсть - горілка, пЫво, закусь та спеціяльно для тєбя - 3 кг сала по сєкєртному рєцепту."
Середньостатистичний москаль добирається до Украіни за 8-12 годин. Якшо процесс ініціювання було проведено без помилок, то можливе прибуття освідомленного москаля за 2-3 години літаком. Після прибуття необхідно провести контрольне зомбування, після якого очищену свідомість можно направляти на всілякі добрі справи.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ! Москалі мають декілька методів для знищення свідомості у мозку зомбі. Це, наприклад, петросянц, частушкі, прянікі. Але найєфективнішими є - балалайка (культ вуду), на ЩІ (щось подібне до пургену). Тому якщо під час телефонного ініціювання свого зомбі ви зрозуміли, що його було перезомбовано, застосовуйте шокову терапію. Наприкад, заманюйте його салом в шоколаді (ефективність - 99%).
ЗИ - нехать тільки спробують! :)