На мій погляд, вислів відомого російського барда Олександра Розенбаума «Я родину свою люблю, а государство ненавижу», як найкраще відповідає настрою українського суспільства, і вказує шлях в якому треба працювати, для того щоб відбулися зміни. Відсутність відчуття захищеності, безправність, пригноблене положення більшої частини людей ставить під сумнів саму наявність існування української держави, бо виходячи з юридичного тлумачення цього поняття, держава - є головний інститут політичного суспільства, який сприяє і організовує спільну діяльність людей, захищає права та інтереси. Якщо коротко сформулювати мою думку одним висловом, то вона буде мати такий вигляд: «Держава - для українця, українець – для держави». Рівновагу між цими двома категоріями треба шукати у повазі і любові один до одного, і підкріплювати демократичними законами. Якщо прив язати її реалізацію до сьогодення, то ініціатива змін повинна прийти, нажаль, знизу через громадські об’єднання, профспілки, інші неурядові організації.
