Дещо важливе про Майдан, про що я не можу промовчати
Ми обурювалися з „круглого столу” Януковича, з „тушкованих” представників студентства на тому заході, але чому б опозиційним політикам для початку не влаштувати відкритий круглий стіл з громадськими лідерами Майдану, зі справжніми студентськими представниками, з діячами науки та культури? Якщо ви не маєте уявлення, що робити (а саме на те скидається) – чи не краще порадитись з народом? Може, це звучатиме не так красиво, як промови з трибун і співи, але подібний захід вже назрів, він просто необхідний для виживання Майдану. Без відкритого та відвертого діалогу політиків (хоча б опозиційних, для початку) та громади Майдан має сумне майбутнє – навіть якщо якимось дивом переможе.
Можете десять разів називати мене провокатором, але я не вірю, що люди, які обмежують демократію на самому Майдані, зможуть побудувати демократію в країні, отримавши владу. А вірю я в те, що на Майдані стоять не випадкові люди. Це не стадо, як, здається, вважає дехто з опозиційних політиків. Навіть якщо до мікрофону дорветься якась неадекватна істота – така аудиторія її просто прожене, освиставши. Якщо людині є що сказати – Майдан має її вислухати. Навіть якщо це „титушок”, донбаський шахтер - чи навіть сам Клюєв. Дають же слово всяким горе-поетам – до речі, хай там як ведучий кричить „молодець”, цей клич Майдан не підхоплює, якщо оратор не заслужив - що свідчить про якість аудиторії. Хай замість ведучого і розваг мікрофон на сцені дадуть людям, яким є що сказати. Бо саме це - демократія.
http://dymmar.livejournal.com/60349.html