Визнати Постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» незаконною та нечинною з моменту її прийняття.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49988687ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 вересня 2015 року № 826/6876/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до 3-тя особа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2015 №220
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Позивач просить суд:
- Визнати такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинною з моменту прийняття) постанову НКРЕКП № 220 від 26.02.2015р. "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню".
- Визнати незаконною і нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП № 220 від 26.02.2015р. "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню".
- Задовольнити позовні вимоги частково.
- У разі задоволення позову - зобов'язати КМУ негайно (не пізніше ніж за 15 днів) після набрання постановою у справі законної сили опублікувати в газеті резолютивну частину постанови.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 05.08.2015 року судом залучено на боці позивача без самостійних вимог третю особу ОСОБА_2, представник якої позов підтримав.
В порядку ч.4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) було прийнято постанову від 26.02.2015 року № 220 про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню (далі - Постанова).
Позивач вважає Постанову незаконною та просить суд позов задовольнити, оскільки повноважень у відповідача на прийняття оскаржуваного рішення не було. Окрім того, було допущено інші порушення які позивач заважає другорядними, а саме не враховано п.7 ч.1. ст..30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскаржуваний акт підписано неналежною особою.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до положень статті 11 Закону України "Про природні монополії" (№ 1682-III від 20.04.2000, далі - Закон № 1682) національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону (ч.1. ст.. 4 Закону № 1682 ).
Законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про електроенергетику", "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання", інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій (стаття 3 Закону № 1682).
Як вбачається з частини 2 статті 12 Закону "Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 в редакції станом на 26.02.2015 року саме Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до покладених на неї завдань встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.
Як встановлено судом з відомостей загальнодоступної електронної версії Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (
https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЕНЕРГЕТИКИ(НКРЕ) (Ідентифікаційний код юридичної особи 38022261) є такою що віднесена до категорії органу державної влади, створена на підставі указу Президента України №1059/2011 від 23.11.2011, з 03.09.2014 знаходиться в стані в стані припинення.
Окрім того, встановлено також, що НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ (Ідентифікаційний код юридичної особи 39369133) віднесено до категорії органи державної влади, створена на підставі указу Президента України №694/2014 від 27.08.2014.
Згідно Указу Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" № 694/2014 від 27.08.2014 встановлено утворити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому будь-які положення щодо правонаступництва в указі відсутні.
У відповідності до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд з огляду на редакцію частини 2 статті 12 Закону "Про електроенергетику" та дату прийняття Постанови, дійшов висновку про її незаконність, оскільки станом на дату прийняття Постанови виключні повноваження щодо встановлення тарифів на електроенергію були лише у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).
При цьому такі повноваження були надані Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг лише Законом "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії" № 514-VIII від 04.06.2015, який набув юридичної сили 16.07.2015.
Також суд відзначить, що владні повноваження надані суб'єкту саме законом, можуть бути змінені в бік зменшення або можуть бути надані іншій особі лише законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Відтак оскаржувана постанова прийнята з перевищенням владних повноважень, встановлених законом, а саме: ч.2 ст. 12, "Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997, статті 3 Закону № 1682.
З огляду на вказане, позов підлягає задоволенню частково, оскільки заявлені позивачем два способи захисту порушеного права не можуть бути використані одночасно, а вимога щодо опублікування відомостей резолютивної частини рішення заявлена неналежній особі.
Оскільки вказане є достатнім для вирішення справи по суті, та враховуючи другорядний (згідно змісту заяви позивача) характер інших доводів, суд їх залишить поза увагою, оскільки останні, в даному випадку мають фактично не безпосередній, а додатковий характер.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Згідно підпункту 10.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" № 7 від 20.05.2013, ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов'язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати Постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» незаконною та нечинною з моменту її прийняття.
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити невідкладне (від дня набрання цією постановою законної сили) опублікування резолютивної частини цього судового рішення у виданні, в якому було офіційно оприлюднене оскаржуване рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк
