Форум Краматорська

Це вступ до поеми "Мазепа". Ось повний текст.

Навколо  радощів  так  мало…
Який  у  чорта  “днів  бадьор”,
Коли  ми  крила  поламали
У  леті  марному  до  зорь.
І  гнів,  і  муку  неозору
Співаю  я  в  ці  дні  журби,
Коли  лакеї  йдуть  угору
Й  мовчать  раби…
Німій,  одуреній,  забитій,
Невже  не  встать  тобі  від  ран?
Москві  та  Жечі  Посполитій
Колись  жбурнув  тебе  Богдан.
А  потім  хтів  тобі  Мазепа
Від  серця  щирого  добра…
Його  ж  ти  зрадила  і  степом
Пішла  рабинею  Петра.
Хіба  не  жах:  своєї  зброї
Не  маєш  ти  в  ці  скорбні  дні…
У  тебе  так:  два-три  герої,
А  решта  —  велетні  дурні.
У  тебе  так:  все  безголов'я,
Що  на  багно  кричить:  “Блакить!”
Якби  я  міг,  якби  зумів  я
Тебе,  Вкраїно,  воскресить…
Твої  шляхи  —  відчай  і  камінь,
Така  прекрасна  й,  мов  на  гріх,
Ти  плодиш  землю  байстрюками  —
Багном  і  гноєм  —  для  других.
У  голові  твоїй  —  макуха!
Хіба  ж  ти  можеш  жить  сама,
Російсько-польська  потаскуха,
Малоросійськая  тюрма.
Веди  ж,  безумна,  до  загину
Мене  на  розстріли  і  жуть…
Ах,  я  люблю  тебе,  Вкраїно,
І  сам  не  знаю,  що  кажу.
Я  ж  син  твій,  син,  що  йшов  за  тебе
На  смерть  і  реготи  не  раз,
Той,  що  прокляв  і  Бога  й  небо,
Аби  тобі  був  слушний  час.
Я  йшов  кривавими  житами
І  знов  піду,  де  гул  і  мла,
Лиш  одного  я  хочу,  мати,
Щоб  ти  щасливою  була.