Ні один з народів у світі (хіба що окрім одного «богообраного», як стверджують деякі «вчені» мудрагелі нашого північного сусіда й колишнього «старшого брата») не називає себе... прикметником. Бо це справжній нонсенс! Українці, бельгійці, французи, фінни, шведи, німці, австрійці, іспанці, італійці, монголи, казахи, киргизи, узбеки, татари (кримські й казанські), гагаузи, угорці (мадяри), мордва, євреї й сотні інших народів іменують себе іменниковим терміном.
Але ж є таки на білім світі так звані... «русскіє»! Чому вони так називають себе в дивний спосіб? З якого часу вони з’явилися на історичній арені? І нарешті, хто вони — оці загадкові «русскіє»? А втім, був такий автохтонний народ ще за доби Київської Русі, тільки називався він дешо по-іншому — руським, а окремі його представники — росами, русами, русинами... І розселений він був між Дністром і Дніпром, тобто на древній українській землі. Пізніше частину цього древнього народу, яка підпала під Російську імперію, завдячуючи Богданові Хмельницькому, стали називати невдовзі малоросами, а інша частина продовжувала себе ототожнювати з русинами або самоназивалась галичанами тощо і була окупована іншими загарбниками — литовцями, поляками, австро-угорцями, румунами, чехо-словаками.
Врешті-решт у тривалій боротьбі цей древній народ отримав назву «український», його одвічна територія стала називатися Україною, а ми — українцями...
Натомість не це нас хвилює... Ми намагаємося докопатися до появи детективного терміну «русскіє». Я вже дещо торкався побіжно цього питання в попередніх нотатках, тож лише зазначу, що московити «позичили» в нас не питаючи термін «руський», тільки трішечки трансформувавши його в «русскій», а назву «Русь» замінили на «Россію» вже за царя-імператора Петра Першого...
Проте в знаменитому «Толковом словаре живаго великорускаго языка» мого земляка В. Даля ви ще не знайдете цього терміну і навіть відсутні такі терміни, як «великороси» чи «великоруси» (так називали колись народ, що входив у склад Російської імперії), хоча в побуті вони широко вживалися. Тож спробуємо скористатися «Словарем русского языка» С. Ожегова, де під терміном «русскіє» називають східнослов’янський народ, що складає переважну більшість населення Російської Федерації, а також представники якого мешкали й мешкають у інших республіках Совєтського Союзу. Цей термін, якщо я не помиляюся, трапляється і в чотиритомнику-словнику під редакцією Д. Ушакова, в якому також брав активну участь і знаний російський лексикограф С. Ожегов. Терміни «великороси», «великоруси», що випали з вжитку, але не випали з російських словників, там ототожнюються з терміном «русскіє».
Але чому такі авторитетні вчені лексикографи як Д. Ушаков, С. Обнорський, С. Ожегов, Г. Винокур, Н. Шведова, Л. Скворцов та інші пішли на грубе порушення лексичних канонів? Відповідь тут може бути тільки одна — на догоду владних та почасти власних імперських амбіцій. Яка тут може бути в біса наука, коли йдеться про обгрунтування панівної нації в совєтській імперії?..
Згідно останнього перепису населення Російської Федерації, що відбувся 2002 року, так званих «русскіх» майже 116 млн. На три мільйона менше, ніж у 1989 році. Загальна кількість населення — 142,4 млн. громадян, з них українців — 2 млн. 493 тис. Як не дивно, українців, що вважаються громадянами Росії, за короткий термін (у 1989 році їх налічувалось аж 4 млн. 363 тис. громадян!) скоротилося на 1 млн. 420 тис. громадян! Де вони поділися, не повідомляється. Випарувались у... повітря?
Щоправда, є одне завуальоване пояснення у звіті Федеральної служби, позичене мною в інтернеті: «За межпереписной период изменения в национальном составе обусловлены действием трех факторов. Первый фактор связан с различиями в естественном движении населения. Второй фактор - это процессы во внешней миграции, сложившиеся под влиянием распада СССР. Третий фактор связан с процессами смены этнического самосознания под влиянием смешанных браков и других явлений». Ось так: «и других явлений»! Ясно як Божий день...
А якщо відверто, темніше не буває. Так завжди було. І в старі царські часи, і в совєтські, і в новітні російсько-путінські, коли владі було вигідно ліпити з малих і не малих народів штучно або добровільно-примусово «вєлікорускій» чи «совєтскій» народ. Тільки за совєтської доби зникли цілі народи Крайньої Півночі!.. На щастя, цей «процес» загальмувався через розпад Совєтського Союзу.
Згадаймо, як на Кубані, на Північному Кавказі або на курських, бєлгородських, воронізьких, ростовських землях і навіть на Далекому Сході з наших земляків-українців ліпили «русскіх». Було це особливо «модно» після Голодомору тридцятих, коли українці заради самозбереження масово записувалися в «русскіє». Стверджую не голослівно, бо є ще очевидці тих страшних років. Стало це також «модним» і в брєжнєвські часи, коли з нас та інших робили «общность — єдіний совєтскій народ».
А масові переселення на українські землі, де вимерли цілі райони, тих самих «русскіх» з північної глибинки, чи навпаки, переселення під виглядом столипінської реформи, «комсомольскіх строєк вєка», освоєння цілини тощо українців до Далекого Сходу, Сибіру, Казахстану, в Заполяр’я?
А тут ще одна халепа: відтепер у наших українських паспортах відсутня графа «національність». З чого б це — не знаєте?
Насамкінець для прикладу наведу дані, що безпосередньо стосуються моєї сім’ї. Моя дружина народилася в Южно-Сахалінську і була записана як «русская», хоча вона насправді польсько-білоруського походження, адже її дід по батькові — російський дворянин і також польсько-білоруського походження. Мама ж її, а моя рідна теща, має шляхетні українсько-литовські корені. Ось такі вони метаморфози «по-русскі». Імперсько-шовіністичні.
А ви як, шановні читачі-форумчани, вважаєте?..
