Форум Краматорська

  • 29 Березень 2024, 17:55:06
  • Ласкаво Просимо, Гість
Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь.

Увійти

Новини:

Автор Тема: Усыновление!  (Прочитано 12411 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

21 Березень 2013, 14:39:57
Прочитано 12411 раз
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
 Моя история усыновления:

                                                                                       ПОДАРОК на КРЕЩЕНИЕ!!!
 Это был обычный день,я была на больничном дома,как всегда штудировала комп и вдруг звонок на мобильный!Смотрю на экран и ......глазам своим не верю - звонит моя опека!Говорит:есть мальчик,2.5 годика не хотите посмотреть! Я опешила! Я не верила! Я сказала - КОНЕЧНО ХОТИМ!!! Это было за несколько дней до крещения!А увидила я его ровно 19 января! В первы раз! Я шла длинным коридором в ДД, а няня его вела за ручку на встречу мне! Даже не сказали мне, что это ОН! Подымаемся по лестнице,они впереди,я следом. В руках держу оранжевый  большой трактор,малыш оглядывается на игрушку и на меня!Воспитатель не в состоянии больше его удержать(вертиться как юла на ступеньках)и говорит мне:НУ ДАЙТЕ ЕМУ МАШИНКУ,А ТО НЕ В ТЕРПЕЖ ЕМУ! А у меня глупый и тупой вопрос сразу:А ЧТО? ЭТО МОЙ?!!!! Она смееться,говорит:НУ ЕСЛИ ВЫ ПОДРУЖИТЕСЬ,ТО ВАШ!?)Говорю:не можем не подружиться!И мы пошли играть в муз.зал!Два часа пролетели не то,что быстро - МОЛНИЕНОСТНО!Но вот тех чувств(кольнуло,екнуло и т д)не произошло!Я не
 знала как с ним себя вести,что говорить,смотрела на него,как на МЕДАЛЬ!У него такая же петрушка,мы оба чувствовали себя не ловко!К шести приехал муж,увидав пацана сказал одну фразу: КЛАСС!НАШ ПАЦАН! Ну я все поняла без лишних слов!Потом почти месяц пролетел как во сне,дороги,дороги,бумажки,дороги,бумажки!И наконец СУД!15 02 2010г в 11 00 МЫ стали МАМОЙ и ПАПОЙ!Забрали ребенка в тот же день!Ой как тяжело пришлось всем первые 7-8 дней!Он оказывается:КУСАЕТСЯ,ГАВКАЕТ,ДЕРЕТСЯ,РЫЧИТ,БЪЕТСЯ,А КАК ГРОМКО ОН УМЕЕТ ТРЕБОВАТЬ! Вообщем свекруня еле выдержала 10 дней после суда,т к я еще работала,малой был у свекров в деревне! Теперь мы более менее прошли первичную адаптацию,есть успехи:УЗНАЛИ ЧТО ТАКОЕ ЗУБНАЯ ЩЕТКА,УМЕЕМ ОДЕВАТЬ ТАПОЧКИ НА ПРАВИЛЬНУЮ НОЖКУ,НЕ БОИМСЯ СОБАКИ ЭЛЬЗЫ И КОШКИ ДАШИ,ЗНАЕМ ЧТО ТАКОЕ РЕМЕНЬ,СПАТЬ ЛОЖИМСЯ УЖЕ БЕЗ ИСТЕРИК И СЛЕЗ,ПОЛЮБИЛИ РУЧКИ МЫТЬ И МЫЛО ПОПРОБОВАЛИ НА ВКУС,И ЕЩЕ МНОГО МНОГО ВСЕГО УМЕЕМ И ИЗУЧАЕМ!А сейчас сопит в носик сладко а я пишу лайф стори!
 Вот так!Думаю что я никогда не испытывала столько ласки,нежности и любви(муж не в счет)!!! Вот такая моя история! Теперь годик подожду,и будем ему сестричку искать!Готова ли я пройти все снова!!!??? КОНЕЧНО ДА!!!! Всем терпения и любви!

 Но к сожалению прошел год, два, третий пошел. Малыш стал взрослее и теперь ОЧЕНЬ просит сестричку. А у нас никак не получается, в пятницу получила уже третий пакет документов и высновок, что мы МОЖЕМ быть папой и мамой. Стала теперь активно искать второго ребенка, не могу больше ждать звонка от опек, что-то в послед время детей нет, куда же они все подевались!? Прошу помощи у вас, форумчане. Знаю про ваши детдома и приюты, может кто знает куда нужно приехать и найти свое счастье, второе счастье..Я как будто заново родилась,когда появился малой Димка,теперь ищу и очень хотим ДОЧЬ!!! Когда я в 8 лет одна из трех выжила после 18ти часовой операции на сердце, и когда в 20 мне сказали что самой рожать НЕЛЬЗЯ! Я конечно же не поверила, и пыталась сама в 23 года родить....чуть не обернулось все летальным исходом...Тогда пришли мысли об усыновлении,а теперь я поняла ПОЧЕМУ я выжила...Подарить любовь и тепло обездоленным деткам...Что с удовольствием и воплащаю в жизнь...
 
  Спасибо за то что "выслушали"...

Форум Краматорська

Усыновление!
« : 21 Березень 2013, 14:39:57 »

21 Березень 2013, 15:26:43
Відповідь #1
Offline

Мая


Offline Мая

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 17845
  • Країна: ua
  • Карма: +352/-85
  • Дякую
  • Сказав: 93
  • Отримав: 84
    • Жіноча
    • Перегляд профілю
у меня только один вопрос возник ко всему написанному

ЗНАЕМ ЧТО ТАКОЕ РЕМЕНЬ

Зачем ребенку это знать?
Всем мира и добра!

21 Березень 2013, 15:30:37
Відповідь #2
Offline

Saurus


Offline Saurus

  • Праведным тебе уж давно не стать,
  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 10408
  • Країна: 00
  • Карма: +308/-27
  • Дякую
  • Сказав: 5
  • Отримав: 51
  • Только в этот раз... Не убежать от Мадонны глаз...
    • Чоловіча
    • Перегляд профілю
у меня только один вопрос возник ко всему написанному

ЗНАЕМ ЧТО ТАКОЕ РЕМЕНЬ

Зачем ребенку это знать?

Штанишки подтягивать, Мая.
Воспитай человека без веры - и получишь умного еретика (с)

Император приведет тебя туда, где ты будешь нужен Ему (с) Имперские Истины

21 Березень 2013, 15:32:44
Відповідь #3
Offline

Мая


Offline Мая

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 17845
  • Країна: ua
  • Карма: +352/-85
  • Дякую
  • Сказав: 93
  • Отримав: 84
    • Жіноча
    • Перегляд профілю
Точно для этого? потому что там так смутно написано про ремень.
Всем мира и добра!

21 Березень 2013, 15:41:14
Відповідь #4
Offline

Enakievo


Offline Enakievo

  • ****
  • Старожил
  • Повідомлень: 2858
  • Країна: so
  • Карма: +159/-3
  • Дякую
  • Сказав: 218
  • Отримав: 585
    • Чоловіча
    • Перегляд профілю
Точно для этого? потому что там так смутно написано про ремень.
а ЗУБНАЯ ЩЕТКА вас не смутила?
Рабский ум создан таким образом, что не придает никакого значения событиям, если они не закреплены кровью.

21 Березень 2013, 15:44:20
Відповідь #5
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
Однажды сынуля спросил, почему папа одевает собачий ошейник на пояс:)...
  Надеюсь убедительно:)!?

21 Березень 2013, 15:49:55
Відповідь #6
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
А сегодня например спросил у меня: Мама, а Боженька может сделать тебе большой и круглый животик, а потом ты пойдешь в больницу и там тебе его разрежут и достанут сестричку, но если тебе трудно давай тогда я! Я опешила и спросила что тогда ты? Он незамедлительно ответил: выросту стану большим пойду в больницу и пусть мне разрежут мой живот и достанут сестричку. Я ему отвечаю: сынуля, только женщины и девушки могут рожать в животике детей, мужчины не могут. Он тут же парирует: а наш папа, у него ведь большой живот...Что бы было ясно папа у нас с пивным животиком...Я не нашлась что ответить...Просто рассмеялись с малым...и пошли в сад.

21 Березень 2013, 15:53:03
Відповідь #7
Offline

Merlin


Offline Merlin

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 23125
  • Країна: 00
  • Карма: +805/-147
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 1629
    • Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • компьютерный клуб "Виртуальный Мир"
Вопросами усыновления детей в Краматорске занимается Служба по делам детей Краматорского горисполкома. Начальник СДД - Вернигора Татьяна Анатольевна, тел.: (06264) 5-94-40, инспекторы по усыновлению: (0626) 41-99-17.
Село неначе погоріло,       Если б вздора не вещали нам пророки-болтуны
Неначе люди подуріли,      Да, нажившись от казны, впредь ее не истощали,
Самі на панщину ідуть        Если б, наконец, блюли все закон святой и строгий
І діточок своїх ведуть…       И король не рвался в боги, а министры - в короли.

21 Березень 2013, 15:54:31
Відповідь #8
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю

21 Березень 2013, 15:55:26
Відповідь #9
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
Огромное спасибо за координаты..обязательно позвоню

21 Березень 2013, 16:03:41
Відповідь #10
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
а это одна из первых историй на сайте сиротству нет. Мне позвонили и предложили рассказать, а потом написали...каждый раз когда читаю..слезы от воспоминаний...

Оксана з Луганщини забороняла собі закохуватись у чоловіків до того, як сказати, що вона не зможе народити дитину. І мала для цього підстави. Проте для справжніх стосунків це має значення. Сьогодні Оксана щаслива дружина і щаслива мама.


«У мене хворе серце і я не можу народити дітей, – розповідає Оксана. – Вперше я завагітніла у 23 роки, але вагітність довелось перервати. Були ще спроби… До речі два мої обранці, з якими я мала серйозні стосунки, дізнавшись про мої проблеми якось миттєво зникали з горизонту… І коли я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Ігорем, я одразу собі заборонила в нього закохуватись – щоби потім не було боляче. Мало не в перший день знайомства сказала йому, що народити не зможу. Запитала при цьому: «Ти зі мною?». Він не вагаючись ні секунди: «Ну звичайно!». Я навіть трішки оторопіла від несподіванки. Через рік на День Святого Валентина ми оженилися. А в червні почали збирати документи на усиновлення.

Ми довго сперечалися щодо того, кого ми хочемо усиновити – хлопчика чи дівчинку. Я дуже хотіла дівчинку. А чоловік категорично – хлопчика. Мовляв, дівчинка ж не буде зі мною ходити на рибалку чи футбол. Суперечки були дикі… Але коли ми почали шукати дитину і зрозуміли, на скільки це не просто, нам уже було байдуже, якої статі буде наша дитина.

З нашим Дімкою нам просто пощастило. На старий Новий рік я сиділа дома – хворіла. І тут дзвінок із моєї служби у справах дітей. Кажуть: «Є хлопчик, 2,5 роки. Хочете подивитися?».

Ми з чоловіком негайно збираємось і мчимося у дитячий будинок. По дорозі заїжджаємо в супермаркет, щоб купити іграшки й цукерки. У дитячому будинку виявляється, що документи на усиновлення ми забули в супермаркеті… У мене мало не стався серцевий напад. Мене почали заспокоювати, відпоювати валер’янкою, а чоловік тим часом поїхав назад у магазин за документами. Не чекаючи на нього, мене ведуть знайомити з сином.

Йду коридором, а на зустріч мені нянечка з якимось хлопчиком. Ми піднімаємось на другий поверх. Няня з хлопчиком теж підіймаються сходами попереду. Хлопчик постійно озирається на мене, явно зацікавлений іграшковим трактором у моїх руках. Нянечка не витримує і каже мені: «Та віддайте йому вже того трактора! А то йому вже терпець урвався!». І тут я задаю мабуть найбільш дурне запитання у своєму житті: «А це що – мій?». Нянечка сміється: «Ну якщо потоваришуєте – буде твій».

Ми пішли у музичний клас. Гралися… Начитавшись в Інтернеті історій про усиновлення, я очікувала, що щось «йокне», «стукне», «грюкне»… Але нічого не «йокало». Дуже розгубилася… Чесно кажучи, було деяке розчарування… Дімка не розмовляв, практично. Я не знала, як мені себе поводити, що робити, що говорити. Дивлюсь на нього, як на медаль, і відчуваю, що він на мене так само… Потім приїхав чоловік. Він у мене такий великий, високий. Дімка як побачив його, зразу в крик: він мабуть і не бачив до того чоловіків. Ігор зразу: «Наш пацан!».

А потім місяць, як у тумані: якась біганина, папірці… До суду я навідувалася до сина майже щодня. Якось прихожу, а мені одна вихователька каже з порогу: «Ну нарешті! Мама одумалася!». Подумала, що я біологічна Дімкина мама, яка вирішила-таки забрати дитину. Відомо, що його біологічна мама – досить юна особа й не дуже опікувалася сином. Родина там нібито й більш-менш благополучна, але дитина виявилась нікому не потрібною.

І ось, нарешті, 15 лютого – суд. Того ж дня ми забрали малого додому. Хоча – ні. Не додому, а до бабусі – мами мого чоловіка. Я не встигла влаштувати питання відпустки на роботі, тож не могла перший час постійно бути з сином.

Перша ніч дома була, мабуть, найскладнішою. Коли до мене прийшло усвідомлення того, що Дімка – це назавжди, у мене сталася істерика…

Перший тиждень був дуже непростий. Ми дізналися одразу, що Дімка кусається, б’ється, а я к голосно він уміє вимагати…

Наша бабуся витримала 9 днів. Він її просто замучив питаннями «А що це?», «А навіщо?». Він же ніби потрапив у інший вимір – для нього все було новим. Треба сказати, що іграшки його практично не цікавлять – він ними награвся у дитячому будинку вдосталь. А от такі речі як прищіпки чи пилосос користуються у нього більшим попитом. До речі, він на початку дуже боявся пилососа, і фена, і навіть зубної щітки. Але це вже минулося. Діма дуже швидко адаптується. Якщо я при першій зустрічі переживала, що він практично не розмовляє, то тепер він не мовчить ні секунди. Говорить складними реченнями, швидко сприймає нові слова. Кмітливий хлопчик. Так, ще недавно говорив вранці «На добраніч!», але вже зрозумів що до чого.

Діма дуже боявся тварин спочатку. Але цей страх уже позаду: з кішкою ми вже цілуємось, собаку – сваримо при нагоді). Я розумію, що багато його страхів «звідти» – з минулого життя. Я не завжди можу їх пояснити. Але з часом вони минаються. От, наприклад, певний час, коли на дворі починало смеркатися, він щовечора підходив до вікна і мені жалівся: «Мене машина лякає». Яка машина? Невідомо… А потім він почав цю «машину» «сварити»: «Не лякай мене, машино! Я хороший хлопчик!». І якось ця історія з машиною забулася з часом.

У нас кожен день щось відбувається вперше – то ми вперше каталися на санках, то – вперше були в супермаркеті, то – вперше сказали слово голуб і зрозуміли, що це не кішка, а пташечка. Ми уже лягаємо спати без істерик, полюбили мити ручки з милом, спробували мило на смак і ще багато чого спробували і спробуємо! У нас попереду ціле життя!

Ну вот сижу и рыдаю читая свои воспоминания..





21 Березень 2013, 16:06:14
Відповідь #11
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
Позвонила в опеку, ее нет.Уехала в командировку. В понедельник приемный день..

21 Березень 2013, 16:16:30
Відповідь #12
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю




вот наша пока еще маленькая семья...Мечтаю вообще о второй дочке, а потом если даст Бог о приемной семье..

21 Березень 2013, 16:40:21
Відповідь #13
Offline

Ирина Ивановна


Offline Ирина Ивановна

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 4514
  • Країна: 00
  • Карма: +144/-18
  • Дякую
  • Сказав: 69
  • Отримав: 48
    • Перегляд профілю
Это замечательно..а почему именно Краматорск?

21 Березень 2013, 16:59:00
Відповідь #14
Offline

Ксеня_19..


Offline Ксеня_19..

  • *
  • Посетитель
  • Повідомлень: 15
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 0
  • Отримав: 0
    • Перегляд профілю
Ну на это есть несколько причин. Я из соседнего города, ну почти из соседнего  Артемовска. И у меня много знакомых взяли либо под опеку либо приемную семью деток из Краматорска, я и незнала что у вас в городе так много детдомов и приютов. Унас есть один, но там не выцарапаешь девочек, все уходят заграницу..как не обидно. Ну и последняя причина- не очень хочу жить в городе с биородственниками детворы,своего взяла в Луганске.Кстати и муж оттуда, а я коренная:) Артемовчанка:)

Форум Краматорська

Re:Усыновление!
« Відповідь #14 : 21 Березень 2013, 16:59:00 »