Женіть їх зі своєї хати.
Я за сьогодні вже встиг відвідати чотирьох осіб. Спочатку поїхав до електричного начальства, яке хоче, щоб я їм заплатив за військових 260 тисяч гривень. Це саме те начальство Ахметівське, яке з усіх сторін конфлікту грошей отримати хоче. Приїхав, кажу їм, давайте домовимося, у мене вдома сидять військові і, поки вони сидять, будемо вважати, що у нас форс-мажор. Тобто, законна неможливість виконати договірні обов’язки. Начальниця вся така щаслива, ні, каже, такого ми Вам не дамо. І не очікуйте, у нас юристи є. Виходить, раз у мене юристів немає, то і змусити Ахмєтова і його компанію усвідомити очевидне неможливо. А військові, виявляється, можуть з ними щось там “порєшати” за моєю спиною на моєму подвір'ї
Хитро влаштували власне щастя за мій кошт. Військовий начальник, що мені грошей винен недавно бовкнув мені здуру, що мовляв євреї при любих ситуаціях влаштуються. Але як тут влаштуєшся!
Тут недавно пан Кіхтенко скаржився, що його пан Яценюк до себе на зустріч не кличе. От який неввічливий та поганий пан Яценюк, цілого голову області не поважає! То я вирішив перевірити, а як сам пан Кіхтенко до відвідувачів ставиться. У пана Кіхтенка є у фейсбуці сторінка, то я на неї зайшов і написав, що я такий-то і такий-то прошу прийняти, про що повідомити за телефоном негайно. Та і поїхав собі у обладміністрацію до пана Сливки уточнити за літачки і заодно відвідати пана Кіхтенко. Пана Кіхтенко я не побачив, зате побачив у нього біля кабінету людину з автоматом і секретарку, яка як фурія наїхала на мене, що ходють тут всякі без встановленого порядку. Та, кажу, я власник аеропорту Краматорська, направив пану Кіхтенку запит на зустріч, оце може, думаю, Ви йому про мене нагадаєте поки я тут. Нєт, нічого вам тут робити, звертайтеся за встановленим порядком. Так же вона відповіла і вдруге трохи пізніше. Ну добре, панянко, бажаю тобі зайняти загальну чергу у ценрі зайнятості. І щоб твої діти не дохли з голоду, як діти матерів Краматорська, яких наша міліція і прокуратура публічно зараз за це тягне до відповідальності. Злодіїв не ловлять, а матерів гноблять.
Прийшов до Пана Сливки. Двері в нього вже зачинені і ніякої черги немає як і у пана Кіхтенка. Приніс листа, щоб уточнити у нього, хто саме хотів витягнути з мого подвір'я речовий доказ злочину Гіркіна. Пан Сливка вже став плутатися, каже, що це він десь з губернатором стояв і між іншим щось там розмовляли па пішла мова за раритетні автомобілі, от згадали і про літаки. А це не про ті самі автомобілі власника, якого голодом заморили під Аеродромом? Ви знаєте, що саме ті слідчі, які шукали вбивць, були у той момент в Аеропорту, коли підірвали гвинтокрил і літаки? А та людина, яка остання бачила власника тих машин, бачила і дроти від ракети на тому “Самоході”? Що суперечить заявам пана Крутова про постріл з снайперської гвинтівки. Та ні, що ви в мене таке питаєте, я цілий заступник губернатора, хіба можна в мене таке питати!? Ну ладно, ви на лист, будь- ласка, нам дайте відповідь. Ну і про видатну роль Краматорська теж не суперечте
Ну і на останок подався я до міліції, щоб спитати в неї, як вона шукає злочинців. В минулому році я подав до міліції запит, щоб шановну добродійку пані Валатіну та її роботодавця опитали, з якого дива вони про мене брехню у газеті публікували, що я мовляв напився, з якимись дівками навколо аеропорту їздив і брехав, що у аеродромі немає військових. І саме через те, мовляв, мене доправили до міліції та забрали гроші 40 тисяч гривень та 3 тисячі доларів, щоб вони мені не заважали. І через що я у буцегарні провів 56 діб. Коли я сидів у буцегарні то на п'ятнадцяту добу стало зрозуміло, що міліціянти порушили всі можливі закони і мають за те відповісти. Ось тоді я бандитам які сиділи у сусідніх камерах сказав, що за те, що вони мене тут тримають, злочинці заплатять мені за кожен день по тисячі доларів, а бандити посміялися та і кажуть, ну ми не такі жадні нам досить і по триста.
От зараз мені треба мою доньку Арту відправляти на навчання у Америку і я думаю прийшов час, щоб злочинці оплатили їй навчання і спокутували свій злочин. Гроші на бочку
PS На вході до виконкому мене зустріли військові пенсіонери, поспівчували мені і кажуть: «Женіть їх зі своєї хати!» Прийдеться мабуть покликати Арту щоб вона всіх злочинців рознесла на друзки набридли!
Я за сьогодні вже встиг відвідати чотирьох осіб. Спочатку поїхав до електричного начальства, яке хоче, щоб я їм заплатив за військових 260 тисяч гривень. Це саме те начальство Ахметівське, яке з усіх сторін конфлікту грошей отримати хоче. Приїхав, кажу їм, давайте домовимося, у мене вдома сидять військові і, поки вони сидять, будемо вважати, що у нас форс-мажор. Тобто, законна неможливість виконати договірні обов’язки. Начальниця вся така щаслива, ні, каже, такого ми Вам не дамо. І не очікуйте, у нас юристи є. Виходить, раз у мене юристів немає, то і змусити Ахмєтова і його компанію усвідомити очевидне неможливо. А військові, виявляється, можуть з ними щось там “порєшати” за моєю спиною на моєму подвір'ї
Хитро влаштували власне щастя за мій кошт. Військовий начальник, що мені грошей винен недавно бовкнув мені здуру, що мовляв євреї при любих ситуаціях влаштуються. Але як тут влаштуєшся!Тут недавно пан Кіхтенко скаржився, що його пан Яценюк до себе на зустріч не кличе. От який неввічливий та поганий пан Яценюк, цілого голову області не поважає! То я вирішив перевірити, а як сам пан Кіхтенко до відвідувачів ставиться. У пана Кіхтенка є у фейсбуці сторінка, то я на неї зайшов і написав, що я такий-то і такий-то прошу прийняти, про що повідомити за телефоном негайно. Та і поїхав собі у обладміністрацію до пана Сливки уточнити за літачки і заодно відвідати пана Кіхтенко. Пана Кіхтенко я не побачив, зате побачив у нього біля кабінету людину з автоматом і секретарку, яка як фурія наїхала на мене, що ходють тут всякі без встановленого порядку. Та, кажу, я власник аеропорту Краматорська, направив пану Кіхтенку запит на зустріч, оце може, думаю, Ви йому про мене нагадаєте поки я тут. Нєт, нічого вам тут робити, звертайтеся за встановленим порядком. Так же вона відповіла і вдруге трохи пізніше. Ну добре, панянко, бажаю тобі зайняти загальну чергу у ценрі зайнятості. І щоб твої діти не дохли з голоду, як діти матерів Краматорська, яких наша міліція і прокуратура публічно зараз за це тягне до відповідальності. Злодіїв не ловлять, а матерів гноблять.
Прийшов до Пана Сливки. Двері в нього вже зачинені і ніякої черги немає як і у пана Кіхтенка. Приніс листа, щоб уточнити у нього, хто саме хотів витягнути з мого подвір'я речовий доказ злочину Гіркіна. Пан Сливка вже став плутатися, каже, що це він десь з губернатором стояв і між іншим щось там розмовляли па пішла мова за раритетні автомобілі, от згадали і про літаки. А це не про ті самі автомобілі власника, якого голодом заморили під Аеродромом? Ви знаєте, що саме ті слідчі, які шукали вбивць, були у той момент в Аеропорту, коли підірвали гвинтокрил і літаки? А та людина, яка остання бачила власника тих машин, бачила і дроти від ракети на тому “Самоході”? Що суперечить заявам пана Крутова про постріл з снайперської гвинтівки. Та ні, що ви в мене таке питаєте, я цілий заступник губернатора, хіба можна в мене таке питати!? Ну ладно, ви на лист, будь- ласка, нам дайте відповідь. Ну і про видатну роль Краматорська теж не суперечте
Ну і на останок подався я до міліції, щоб спитати в неї, як вона шукає злочинців. В минулому році я подав до міліції запит, щоб шановну добродійку пані Валатіну та її роботодавця опитали, з якого дива вони про мене брехню у газеті публікували, що я мовляв напився, з якимись дівками навколо аеропорту їздив і брехав, що у аеродромі немає військових. І саме через те, мовляв, мене доправили до міліції та забрали гроші 40 тисяч гривень та 3 тисячі доларів, щоб вони мені не заважали. І через що я у буцегарні провів 56 діб. Коли я сидів у буцегарні то на п'ятнадцяту добу стало зрозуміло, що міліціянти порушили всі можливі закони і мають за те відповісти. Ось тоді я бандитам які сиділи у сусідніх камерах сказав, що за те, що вони мене тут тримають, злочинці заплатять мені за кожен день по тисячі доларів, а бандити посміялися та і кажуть, ну ми не такі жадні нам досить і по триста.
От зараз мені треба мою доньку Арту відправляти на навчання у Америку і я думаю прийшов час, щоб злочинці оплатили їй навчання і спокутували свій злочин. Гроші на бочку
PS На вході до виконкому мене зустріли військові пенсіонери, поспівчували мені і кажуть: «Женіть їх зі своєї хати!» Прийдеться мабуть покликати Арту щоб вона всіх злочинців рознесла на друзки набридли!
Записаний