Rostyslav PavlenkoНа зустрічі з Президентом Порошенком Екзархи Вселенського Патріарха зазначили, що процес отримання автокефалії (незалежності) Православною Церквою в Україні вийшов на фінішну пряму.
Серед усіх анонсів, передбачень і передчуттів, яких побільшало останнім часом, не можна забувати про головне.
Побудова незалежної Православної Церкви в Україні – це процес добровільний, в якому беруть участь усі бажаючі, і в якому не місце насильству, залякуванням і провокаціям.
Це розуміють і про це говорять і в УПЦ КП (
https://www.pravda.com.ua/news/2018/08/2/7188134/), і в УАПЦ (
https://espreso.tv/…/glava_uapc_mytropolyt_makariy_budemo_y…). Про це говорять і в УПЦ (
https://www.facebook.com/oleksandr.drabinko/posts/2227011620657075) – адже в цій церкві чимало бажаючих спільно, мирно будувати нову незалежну церкву України.
Інші зможуть залишатись у єдності з Москвою, скільки забажають.
Російські агресори розуміють, що програють бій за душі і серця українців. І опиратимуться щосили. Як у хід іде брехня – ми бачили, бачимо і будемо, на жаль, бачити.
Але брехня – не єдина зброя «гібридного» арсеналу. Є ще ненависть, нетерплячість, нетерпимість… усе, на чому можуть зіграти провокатори.
Тож тепер, на фінішній прямій, треба бути особливо пильними.
Якщо хто кликатиме захоплювати храми, монастирі,
Якщо хтось кипітиме в люті, кликатиме до помсти, закликатиме не чекати, а взяти все і одразу,
Якщо хтось лізтиме судити і встановлювати справедливість тут і зараз, -
– це провокатори і противники автокефалії.
Під якими б прапорами вони не виступали, які б гасла і якою мовою би не проголошували. Перевдягання і підлаштування – давня зброя агресорів.
Єдність, повага, любов між українцями – це те, що торжествуватиме над люттю і ненавистю агресора.
Ми, українці, незалежно від приналежності до тієї чи іншої церкви – між собою порозуміємось. Так уже не раз бувало.
Не можна лише дати ворогу нас роз’єднати. Бо так також бувало. Не дамо такому трапитись цього разу.