Загинув за два дні до народження доньки: у Краматорську поховали військовослужбовця 10-ї бригади Данила Богданова
Я хочу, щоб люди знали, що мій син теж герой", - каже мама військового.У Краматорську на Алеї героїв поховали 23-річного Данила Богданова, військовослужбовця 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України. Він загинув у бою з російськими окупантами під Бахмутом і три тижні вважався зниклим безвісти. У військовослужбовця залишилися дружина і новонароджена донька, мама і три сестри.
Данилу Богданову було 23 роки. Фото з родинного архіву"Він так чекав на свою доньку, але навіть не взяв її на руки", - каже Софія Богданова, мама Данила.
Її син закінчив у Краматорську 3-у школу, потім - 14-е училище, обожнював машини і був визнаним майстром своєї справи.
"Віін займався ремонтом автомобілів, був великим спеціалістом у цій справі. Він будь-яку машину міг розібрати і зібрати. Він хворів цим з 14 років. Я йому казала: "Відкривай свою майстерню!", - розповідає пані Софія.
Данило Богданов з мамою і трьома сестрамиМама Данила розповідає, що коли почалася велика війна, її син хотів піти до армії, тричі приходив із цим до краматорського військкомату, але йому відмовляли. Тоді він переїхав до Хмельницького, став на облік як внутрішньо переміщена особа і вже в тому місті підписав контракт із ЗСУ.
"Він казав, що хотів захищати Батьківщину. Казав: "Я що, якийсь недороблений? Всі йдуть, а я ні", - згадує мама військового.
11 грудня 2022 року Данило долучився до Збройних сил України, три місяці провів у навчальних центрах, після чого відправився на фронт у складі 109-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. У січні цього року він встиг розписатися зі своєю дівчиною Юлією, вони стали подружжям, чекали на донечку.
Данило Богданов із старщою сестроюСофія Богданова розповідає, що її син воював на трьох різних позиціях у найгарячіших точках, але третя стала для нього фатальною - поблизу села Богданівка під Бахмутом.
"Коли він написав - не мені, а доньці - що вони їдуть на Бахмут, у мене все опустилося. Його на Великдень відпустили додому, він два дні був з нами, а 18-го вранці він поїхав до своєї частини. Після того ми переписувалися кожен день, а 23-го - тиша, 24-го - тиша. А 27-го наш воєнкомат повідомив, що син безвісти зниклий. Три тижні ми його шукали по всіх лікарнях, я всюди залишала заявки, всюди донька з його другом їздила, всюди його шукали, підключали все, що тільки можна було підключити", - розповідає мама військовослужбовця.
Фото Данила одного з виходів на позиціїВостаннє вона спілкувалася з сином за день до його загибелі.
"Я йому пишу: "Синочку, мій любий, як ти?". Він: "Нормально". "Ти не голодний хоч? Не холодно?". "Ні, мам, все нормально". Я йому пишу, що ми за тебе молимось, бережи себе, нікуди сам не лізь. Він пише: "Дякую". Це останнє слово він написав 22-го квітня, о 19:01", - читає мама останню переписку з сином.
"Мені він якось наснився, я питаю: "Синку, ти куди йдеш?". А він мені відповідає:: "Мамо, потерпи двадцять один". І через 21 день мені телефонують і питають: "Це його кулончикк? Це його те, це його се?" Я кажу: "Так. Що з моїм сином, він живий?". А мені відповідають: "На жаль, ні". Ну і все", - плаче Софія.
Данило Богданов з мамоюДанило Богданов загинув у бою з російськими окупантами 23 квітня, а за два дні після цього в нього народилася донечка Аліна. Його тіло змогли забрати лише через три тижні - після того, як наші військові відбили у росіян втрачені позиції. 27 травня його поховали на Алеї героїв на Іванівському цвинтарі у Краматорську.
"Він був у мене один-єдиний син. Захисник, підтримка і опора. Я його досі шукаю… Я хочу, щоб люди знали, що мій син теж герой", - каже мама військового.
