Чи хочуть терористи перемир’я?
Українське керівництво звітувало про готовність до відведення важкого озброєння з лінії конфлікту з кінця лютого цього року. Лідери самопроголошених республік говорять про те саме: вони чи то готові відвести зброю, а чи буцімто вже її відвели. Звісно ця активність проросійських терористів лише для ЗМІ. В реальності керівники ДНР-ЛНР ведуть подвійну гру. З одного боку постійно декларується готовність до відведення важкої артилерії та бойових машин. З іншого, в особистих розмовах терористи прямо й опосередковано говорять про те, що війна завершиться «можливо в наступному році». Отже наступальні операції російських терористів знаходяться в стадії розробки.
При цьому після «Мінська-2» тривають обстріли мирних міст з боку сепаратистів, так само, як і позицій українських військових і навіть населених пунктів, зайнятих самими сепаратистами. Це не спонтанні акції. В соціальних мережах говорять про те, що керівництво ДНР наказало бойовикам продовжувати використання артилерії й мінометів, аби спровокувати українську сторону на відповідь. Випадки використання українцями артилерії будуть моніторитися спеціальною місією ОБСЄ, яку терористи використовують для поширення власної думки замість приватної безкоштовної прес-служби.
За принципами ОБСЄ, звіти про ситуацію в зоні конфлікту складаються на підставі опитувань навіть випадкових осіб. Спостереженням та аналізом реального стану справ спеціальна моніторингова місія себе не обтяжує. На практиці це означає, що підходячи до воронки, у котрій застряг набій від російської системи залпового вогню «Смерч» СММ ОБСЄ може поставити запитання найближчому бойовику: «З якого боку прилетів снаряд?» І якщо випадкова особа відповість, що обстріл вівся з позицій «укропів», саме його відповідь буде включена до звіту. Не дивлячись на те, що хвіст бойового снаряду вказує на позиції російсько-терористичних військ.
Чи варто у такій ситуації українським військам завдавати ударів у відповідь? Безперечно так. При цьому необхідно координувати свої дії зі спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ. Не дивлячись на те, що ця організація в Україні є дивно сліпою та глухою у певних ситуаціях, демократичні принципи Європейського союзу наказують СММ ОБСЄ дослівно переказувати заявлену їм інформацію. Цією можливістю впливати на світове співтовариство може скористатися кожен рядовий боєць на блокпосту, зателефонувавши в СММ та розповівши про обстріли з боку росіян. Ще більший вплив матиме намір запросити на свій блокпост міжнародних моніторів. Найбільш вірогідно, що в час російського обстрілу СММ ОБСЄ зажадає від командира українського блокпосту «гарантій безпеки». Втім, якщо їх надає російська сторона, то можуть надати й українці. Зрештою, члени СММ ОБСЄ в Україні є здебільшого досвідченими військовими або поліційними відставниками, і якщо «гарантії безпеки» порушить російська сторона, провини українців у цьому не буде.
Кожен рядовий боєць української армії повинен використовувати можливості, які надає міжнародний моніторинг ситуації в Україні. Бойовики керують СММ ОБСЄ, як власною секретаркою. Міжнародним моніторам переказуються найнеправдивіші байки, їхня присутність на передовій суворо регламентується на користь росіян.
Декларуючи відведення важких озброєнь та припинення війни, лідери самопроголошених республік водночас сприяють продовженню бойових дій та провокують українських військових до ударів у відповідь. Українська сторона зобов’язана вжити контрзаходів. Безвідносно того, якою є стратегія, наша тактика повинна допомагати перемозі в інформаційній війні, котра триває на рівні міжнародного співтовариства.
У будь-якому випадку ані українці, ані стратегічні партнери нашої держави на цілій планеті не повинні дозволити Володимиру Путіну продовжити кровопролиття на східній Україні, розповідаючи при цьому про дотримання мінських домовленостей. Україна повинна відстежити та відсікти чергову маніпуляцію російсько-терористичними силами спроби мирного врегулювання, ініційованого Україною.
