Форум Краматорська

Вин Чун в себе содержит уникальный генотип боевого искусства, который сохранился на протяжении веков и является основой для воспроизводства и подпитки автономного саморегулирования боевых направлений.

Асташев И.В.

22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австоро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР... Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

щас упісяюсь со сміху 

 УХВАЛА

Круглого столу „УПА між історією і політикою: важкий шлях до правди”

11 жовтня 2007 року

м. Київ


Учасники засідання круглого столу „УПА між історією і політикою: важкий шлях до правди”, в якому взяли участь провідні історики, політичні та громадські діячі, представники творчої інтелігенції, детально та всебічно проаналізувавши мету, умови та аспекти діяльності Української Повстанської Армії, її державотворчу роль і націозахисне значення в боротьбі за незалежність української держави, ствердили:


   1      Відповідно з міжнародними правовими актами, боротьба народу за реалізацію права на самовизначення й утворення власної держави є національно- визвольною боротьбою.
   2.      Об’єктивні наукові дослідження, ґрунтовний аналіз архівних документів та інших матеріалів неспростовно засвідчують, що УПА вела боротьбу саме такого характеру проти окупаційних тоталітарних режимів, захищаючи права, інтереси, існування українського народу на власній землі.
   3.      Згідно Фахового висновку робочого колективу істориків, підготовленого робочою групою при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА, метою діяльності УПА була незалежна українська держава і вільні держави поневолених народів. Засоби для досягнення мети обиралися керівництвом руху опору адекватно до тогочасних обставин.
   4.      Наслідком боротьби УПА стала протидія безчинствам тоталітарних націонал-соціалістичного гітлерівського та комуністичного сталінського режимів на всій території України, обґрунтування необхідності постання Української Самостійної Соборної Держави та боротьби за цю ідею за всяких умов.


Виходячи з вищенаведеного, учасники Круглого столу рекомендують:


   1.      З метою відновлення історичної справедливості, соціального захисту учасників руху опору, патріотичного виховання, на законодавчому рівні нарешті прийняти рішення про визнання діяльності організацій, які боролися за українську державу в ХХ столітті, українським визвольним рухом.
   2.      У навчально-виховному процесі та засобах масової інформації всебічно висвітлювати і популяризувати державотворчу діяльність українських формацій, які боролися за незалежність України.