Іван Хомяк
Пропаганда
1) Якщо людина несе антидержавницьку* та антиукраїнську дурню, то дискусія про те, робить вона це свідомо (із злим або меркантильним наміром) чи неусвідомлено, не має смислу. Шкода наноситься однакова.
2) Людина, яка повірила пропаганді, не жертва, а співробітник ворога. Жертвами пропаганди є ті, проти кого пропаганда направлена, а не ті хто їй повірив. І нехай вже Петро біля воріт розбирається, на яке коло пекла посилати небіжчика.
3) Контрпропаганда як і контрбатарейна боротьба - без стрільби у відповідь відповідним колібром не обійдетеся. І бажано стріляти на упередження. Тому, коли ви бачите пропаганду із нашого боку, не вумнічайте - не хочете підтримати, то хоч промовчіть. Бо для таких як ви, також місця в пеклі знайдуться.
* - відрізняйте антидержавницьку і антидержавну діяльність. Виступати проти держави (займатися антидержавною діяльністю) - це може бути і проти УРСР, і проти України Януковича і проти незалежної України 2014-2019 років. Цим можуть займатися і свої, і чужі.
Антидержавництво - це виступ проти права власної нації мати свою суверенну державу.
P.s. Пропаганда складається із системи кліше. Серед них є як "меми прямої дії", так і "приховані" (обслуговуючі). Можна щиро вважати себе патріотом-державником і не сприймати прямолінійних "штампів", але при цьому бути активним ретранслятором "підводок". Саме у цю пастку потрапили більше 50 відсотків дорослих українців, включаючи із людьми, які дійсно є щирими патріотами. Коли валова кількість "пропагандиських "підводок" досягає порогової величини, тоді "меми прямої дії" заходять на ура. "Голі-босі", "зубожілі", "барига", "свинарчуки", "ліпецька фабрика" - це хрестоматійний приклад. Однак, неважливо, поширює людина пропагандиські "підводки" чи прямі пропагандиські гасла (див. пункт 1-2).