Форум Краматорська

  • 28 Березень 2024, 16:02:32
  • Ласкаво Просимо, Гість
Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь.

Увійти

Новини:

Автор Тема: Фронтові поезії  (Прочитано 1105 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

30 Червень 2022, 11:13:27
Прочитано 1105 раз
Offline

rayo


Offline rayo

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 11145
  • Країна: ua
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 8434
  • Отримав: 2768
  • А тоннель то что-то не кончается!
    • Жіноча
    • Перегляд профілю
Я бачив Бога, чесно побратими!
Так світло...світло...і сидить Господь.
А я прийшов із ранами своїми,
Всевишній каже "Воїне, підходь..."
Не бійся, хлопче, ти ще повоюєш!
І відіб'єш у ворога Херсон!
Ти між тривог Мене, синочку, чуєш,
А деколи Ти думаєш,що сон.
А Я стою, ракети відбиваю!
Рятую побратимів із вогню!
Я ж цю навалу катову тримаю,
І з вами чашу ту пекельну п'ю.
Он Саша із Житомира воює,
Микола із Дрогобича стоїть.
З Луганська Ігор,ворога пильнує!
Віталік із Франківська вже й не спить.
А Саша був айтішником хорошим!
Микола дуже добрим водієм.
Віталік...розказати я не можу...
Нічого,хлопці,все пережиєм!
Хоч Ігор вже не має де вертатись..
Руїнами заплакала земля.
Де Україна,там і твоя хата!
Почнемо все,козаче,із нуля!
Ви сильні духом і тверді,мов криця!
Не бачив тої волі і в Святих!
Та нам потрібно добре помолиться,
Щоб окупантів вигнати чужих.
Я Вам поможу,рідні українці!
На силу Божу зброї вже нема!
Не лишу Вас із катом наодинці!
Вже перемоги чується сурма!

Михайло Іванович
Слава Україні!
Не люблю скигліїв та фарисеїв.
В Україні дві біди: заздрісний північний сусід-агресор та українські гниди, що чекають "асвабадітєлєй".

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


Форум Краматорська

Фронтові поезії
« : 30 Червень 2022, 11:13:27 »

01 Липень 2022, 13:56:05
Відповідь #1
Offline

rayo


Offline rayo

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 11145
  • Країна: ua
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 8434
  • Отримав: 2768
  • А тоннель то что-то не кончается!
    • Жіноча
    • Перегляд профілю
13 травня в бою загинув молодий і дуже талановитий український поет Ілля Чернілевський.

Танцює в повітрі, свистить біля ніг
Осколків і куль нелюдська завірюха
І мій кулеметник говорить мені
"Пішли повоюємо трохи, Ілюха"
І бачимо ми, як життя наші Бог
В цю мить підганяє під розмір окопу
А я заряджаюсь і думаю "ох"
Як хочеться снікерса і кока-колу
Як хочеться тиші, без мін, без арти
Як хочеться просто її обійняти
Та мирні думки відсуваються в тил
І пальці засмоктує холод гранати
Ми з Юрою вчора курили на двох
І Юра ділився секретами браги
А зранку навідався сєпарський ВОГ
І Юру невдовзі двохсотим забрали
Війна не прощає двозначність, брехню
Війна - це отруйний укус саламандри
І серце своє я ховаю в броню
Яку не зірвати. Мене - не зламати
І сонце встає
І говорить усім
Квітневу, палку і тремтливу промову
Що скоро часи набуття, воскресінь
Що вірити маємо ми в перемогу
І палець правиці кільце обійма
Так міцно, неначе дитину матуся
І чуючи залпи свинячих гармат
Кажу собі впевнено:
Я повернуся
Слава Україні!
Не люблю скигліїв та фарисеїв.
В Україні дві біди: заздрісний північний сусід-агресор та українські гниди, що чекають "асвабадітєлєй".

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


02 Липень 2022, 01:24:10
Відповідь #2
Offline

alexmar


Offline alexmar

  • ****
  • Старожил
  • Повідомлень: 1272
  • Карма: +22/-1
  • Дякую
  • Сказав: 2721
  • Отримав: 396
    • Перегляд профілю
Элина Фельдман
О войне и старенькой Руне

Под девяносто – склероз, деменция,
О прошлом видятся ей картины,
- Мы на Урал? Мы бежим от немцев?
По-детски спрашивает Руфина.

Ей снова шесть, и она в матроске,
Сидит верхом на мешках с поклажей,
- А жить мы будем в Магнитогорске!
И это очень неплохо даже.

Там дожидаются папа, мама,
С эвакуированным заводом.
Мы победим! Не сейчас вот, прямо,
А ровно через четыре года.

Руфины сын, пожилой и тучный,
Едва не плачет под мамин лепет.
Жена, сажая в машину внучку:
- Да ты не слушай, что мама лепит!

Давай! Нам нужно прорваться в Польшу
И самолетом потом в Израиль.
Ах, только б взрывов не слышать больше!
Как тут всё будет – никто не знает…

Шоссе. И танки. И запах гари.
И, тыча дулами автоматов,
Вокруг стоят в камуфляже твари,
Орут, ругаются грязно матом.
- Так твою мать! Что везет машина?
Что, бля, бандеры? Жить надоело?
Растеряно говорит Руфина:
- Они же русские. В чем же дело?

- Ну что, укропы? От нас линяете?
Вдруг станет тихо и очень жутко.
И скажет: - Дяденьки, не стреляйте!
Старушка-девочка в серой шубке.

Её толкнут на дорогу, прямо
В растаявшую от снега жижу,
И возглас сына: - Не троньте маму!
Последнее, что она услышит.

И на бок сын упадёт нелепо,
Ребёнка плач и невестки вопль,
И танка гусеницы свирепо
Начнут давить серебристый «Опель»…

Так где ж вы – Пушкин, Есенин, Бунин,
Толстой и Чехов, и иже с ними,
Ну что вы скажете старой Руне
Всегда считавшей русских родными?!

Влюблённой Руне – в Москву и Питер,
Царицын луг, Воробьёвы горы!
Солдаты русские, вы молчите?
Убийцы, нелюди, мародёры!

А вам, войну развязавшей гнуси,
Известно было, что в Украине
Никто, нигде, никогда по-русски
Не запрещал говорить Руфине!

Еврейка, русская по природе,
На русском выдохнет, умирая:
- Подонки! Гитлерово отродье!
Фашисты! Сволочи! Негодяи!

Орда едина – народ, солдаты,
Обожествляемый ими Путин.
И мы, любившие вас когда-то,
Вам ничего уже не забудем.

Война без совести, чести, смысла.
Смогла в России всё перевесить
Смесь оголтелого шовинизма
И бесноватой имперской спеси.

На Украину летят ракеты,
Над Украиной снаряды рвутся.
Пусть все уехавшие – доедут,
Пусть все оставшиеся – спасутся.

Я верю – выстоит Украина!
И будет Суд. Суд небесный, Божий.
И из погубленных душ невинных
Никто, никто вас простить не сможет…

Под девяносто – склероз, деменция,
О прошлом видятся ей картины,
- Мы на Урал? Мы бежим от немцев?
По-детски спрашивает Руфина.

2 апреля 2022 г.

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


01 Серпень 2022, 10:36:03
Відповідь #3
Offline

rayo


Offline rayo

  • *****
  • Ветеран
  • Повідомлень: 11145
  • Країна: ua
  • Карма: +0/-0
  • Дякую
  • Сказав: 8434
  • Отримав: 2768
  • А тоннель то что-то не кончается!
    • Жіноча
    • Перегляд профілю
Не поведу я сина в перший клас,
Не потанцюю я  з донькою  вальс,
І не побачу народження сина,
А донечка ще зовсім  дитина.
Не побачу успіхів брата,
Не обніму більше тата,
Не поцілую свою дружину
І не скажу:"Люблю тебе, сину"!
На випускному я не побуваю,
Весілля доньки вже не відгуляю
А матері не скажу я:"Пробач....."
Вдома такий пекельний плач ...
Я не накрию ковдрою сестру,
Кохану до шлюбу я не поведу,
На чай до бабусі  вже не завітаю,
Бо крила Ангела я маю!
І на рибалку з дідом не піду:
О, Боже, як я  Вас усіх люблю!!!!!!!!!
........За  столом буде  уся родина,
Але немає : чоловіка, брата, тата,сина!!!
Я ангел....літатиму над Вами
А Перемога......вона буде за нами!!
Оберігатиму  Вас  від біди
Лиш пам'ятайте:  вбили нас кати.....
Слава Україні!
Не люблю скигліїв та фарисеїв.
В Україні дві біди: заздрісний північний сусід-агресор та українські гниди, що чекають "асвабадітєлєй".

Ці користувачі сказали Вам ДЯКУЮ:


Форум Краматорська

Re: Фронтові поезії
« Відповідь #3 : 01 Серпень 2022, 10:36:03 »