Ковальсько-пресовий присмак (11)
Моєму татові присвячується...
У першому наближенні, це звичайно була перемога. Але локального характеру. Контракт було виконано, термін витримано. Але глобально, німецький ринок ковальсько-пресового обладнання було втрачено. Зустрічають по одягу. Ще не почавши працювати, прес почав акумулювати негативну репутацію. Серійна машина, та такі проблеми зі старту. Якість механообробки надзвичайно низька. Гельбах, як і всі потенційні клієнти пана Гартнера, що бажали заощадити, все частіше почали дивитись у бік чеського Šmeral.
Як би там не було, а у вересні інженер Абраменко зазбирався додому. Втрутився випадок. А точніше "француз" 6300 з Ле Бурже. Французи пред'явили рекламацію заводу-виробнику. Прес почав уходити в аварійний режим. Прибув “червоний” інженер-механік. Зробив висновок, що якась проблема з електроприводом. Робити нема чого, необхідно направляти до французів профільного фахівця. Оформлення виїзних документів триватиме щонайменше чотири місяці. А тут якраз Абраменко у західній Німеччині бовтається вже без діла. Нехай він і займеться вирішенням цього питання. Від Кельна до Парижа там ФІГНЯ, а не відстань.
Ігор Абраменко прибув до торгового представництва срср у Парижі. Отримав кошти на відрядження та заробітню плату з розрахунку, що пробуде у Франції близько місяця. Готель, звичайно, ніхто не забронював. Не великий бос, сам ці питання вирішуй. І німецькою з французами ні в якому разі не спілкуйся, вони ще з війни дуже злі на “бошів”. Довелося шукати житло самостійно. А от як тут не використовувати німецьку, якщо це єдина іноземна мова, якою володієш? У підсумку знайшов недорогий готель на вулиці адмірала Гамелена. Це недалеко від Тріумфальної арки. Використовуя німецьку мову. Насправді парижанам пофігу німець ти чи ні.
Наступного дня інженер Абраменко вирушив до Ле Бурже. І там він побачив щось таке, чого ніколи в житті не бачив. Ніагарський водоспад з оливи. Весь прес у оливі. Навантажувачі не встигали підвозити бочки з оливою. Французи розповіли, що був "ваш" інженер. З таким смішним і таким що важко вимовляється прізвищем. Зи-ма. Так ось він казав, що це нормально. Що так прес може працювати до повного усунення проблем з електрикою. Лютий пиздець. Ігор закотив рукави сорочки і через спеціальні технологічні люки навпомацки дослідив бронзографітовий підшипник повзуна. Ага, ось воно, лопнув підшипник, повзун у задирах. Ось причина аварійного режиму. Потрібно зупиняти машину повністю, міняти підшипник, шабрити повзун... Французи замахали руками. Вони й чути не хочуть про зупинку пресу. Термінове відповідальне замовлення. Продовжуватимуть працювати як є. А ремонт виконають потім самотужки. Інженер Абраменко вважав свою місію виконаною і вирушив до торговельного представництва закривати відрядження. Передчуваючи дорогу додому.
Чиновник торговельного представництва СРСР у Франції був чомусь не в захваті від такого повороту подій. Виходить, що потрібно робити повернення невитрачених виплат на відрядження. Але не це турбувало чинушу, а те, що треба пояснювати, чому так вийшло. Виходить, що потреби в інженері-електрику і не було зовсім. А потрібний був інженер-механік. А хто наплутав? Французи? Французів сюди мабуть приплітати не варто. Чиновник несподівано став більш лагіднішим. Та розмова перейшла у неформальну площину. Слухай, Ігоре, ти колись був у Парижі? Думаю, що такий шанс випадає радянській людині раз у житті. Не будь бовдурем. Не втрачай свій шанс. Гуляй, відвідувай музеї. Раз на тиждень навідуйся до французів, тормоши їх там… Добре? Ну добре…
Це напевно той рідкісний випадок, коли вдавалося насунути радянську державу. Зазвичай завжди вона тебе насувала. Місяць у Франції. Свобода. Ніяких наглядачів. Лувр. Версаль. Будинок Інвалідів. Клошари. Платівка Висоцького. Марсель. Монпельє. Даліда. Шербурські парасольки Леграна. Як у казці.
Моєму татові присвячується...
У першому наближенні, це звичайно була перемога. Але локального характеру. Контракт було виконано, термін витримано. Але глобально, німецький ринок ковальсько-пресового обладнання було втрачено. Зустрічають по одягу. Ще не почавши працювати, прес почав акумулювати негативну репутацію. Серійна машина, та такі проблеми зі старту. Якість механообробки надзвичайно низька. Гельбах, як і всі потенційні клієнти пана Гартнера, що бажали заощадити, все частіше почали дивитись у бік чеського Šmeral.
Як би там не було, а у вересні інженер Абраменко зазбирався додому. Втрутився випадок. А точніше "француз" 6300 з Ле Бурже. Французи пред'явили рекламацію заводу-виробнику. Прес почав уходити в аварійний режим. Прибув “червоний” інженер-механік. Зробив висновок, що якась проблема з електроприводом. Робити нема чого, необхідно направляти до французів профільного фахівця. Оформлення виїзних документів триватиме щонайменше чотири місяці. А тут якраз Абраменко у західній Німеччині бовтається вже без діла. Нехай він і займеться вирішенням цього питання. Від Кельна до Парижа там ФІГНЯ, а не відстань.
Ігор Абраменко прибув до торгового представництва срср у Парижі. Отримав кошти на відрядження та заробітню плату з розрахунку, що пробуде у Франції близько місяця. Готель, звичайно, ніхто не забронював. Не великий бос, сам ці питання вирішуй. І німецькою з французами ні в якому разі не спілкуйся, вони ще з війни дуже злі на “бошів”. Довелося шукати житло самостійно. А от як тут не використовувати німецьку, якщо це єдина іноземна мова, якою володієш? У підсумку знайшов недорогий готель на вулиці адмірала Гамелена. Це недалеко від Тріумфальної арки. Використовуя німецьку мову. Насправді парижанам пофігу німець ти чи ні.
Наступного дня інженер Абраменко вирушив до Ле Бурже. І там він побачив щось таке, чого ніколи в житті не бачив. Ніагарський водоспад з оливи. Весь прес у оливі. Навантажувачі не встигали підвозити бочки з оливою. Французи розповіли, що був "ваш" інженер. З таким смішним і таким що важко вимовляється прізвищем. Зи-ма. Так ось він казав, що це нормально. Що так прес може працювати до повного усунення проблем з електрикою. Лютий пиздець. Ігор закотив рукави сорочки і через спеціальні технологічні люки навпомацки дослідив бронзографітовий підшипник повзуна. Ага, ось воно, лопнув підшипник, повзун у задирах. Ось причина аварійного режиму. Потрібно зупиняти машину повністю, міняти підшипник, шабрити повзун... Французи замахали руками. Вони й чути не хочуть про зупинку пресу. Термінове відповідальне замовлення. Продовжуватимуть працювати як є. А ремонт виконають потім самотужки. Інженер Абраменко вважав свою місію виконаною і вирушив до торговельного представництва закривати відрядження. Передчуваючи дорогу додому.
Чиновник торговельного представництва СРСР у Франції був чомусь не в захваті від такого повороту подій. Виходить, що потрібно робити повернення невитрачених виплат на відрядження. Але не це турбувало чинушу, а те, що треба пояснювати, чому так вийшло. Виходить, що потреби в інженері-електрику і не було зовсім. А потрібний був інженер-механік. А хто наплутав? Французи? Французів сюди мабуть приплітати не варто. Чиновник несподівано став більш лагіднішим. Та розмова перейшла у неформальну площину. Слухай, Ігоре, ти колись був у Парижі? Думаю, що такий шанс випадає радянській людині раз у житті. Не будь бовдурем. Не втрачай свій шанс. Гуляй, відвідувай музеї. Раз на тиждень навідуйся до французів, тормоши їх там… Добре? Ну добре…
Це напевно той рідкісний випадок, коли вдавалося насунути радянську державу. Зазвичай завжди вона тебе насувала. Місяць у Франції. Свобода. Ніяких наглядачів. Лувр. Версаль. Будинок Інвалідів. Клошари. Платівка Висоцького. Марсель. Монпельє. Даліда. Шербурські парасольки Леграна. Як у казці.
Записаний