Ковальсько-пресовий присмак (12)
Моєму татові присвячується...
Недаремно Віталій Абрамовський привозив до Гльзенкірхена італійського фірмача. Італійці рішуче були налаштовані на придбання преса 6300. І наприкінці 1974 року між станкоімпортом срср і туринською фірмою сеньйора Коррадо Дальє було укладено контракт на постачання преса КГШП-6300тс виробництва НКМЗ. Згідно з яким, до першої половини 1976 року його потрібно було ввести в експлуатацію.
І відразу, майже через декілька місяців, придбати такий самий прес виявила бажання інша італійська компанія ACSA Steel Forgings з Оджоно. Ось тут НКМЗ залихоманило. І справа тут зовсім була не в цих нещасних двох пресах.
Справа в тому, що наприкінці 1973 року до світових “пресових перегонів” вирішила приєднатися і Франція. Для французів це було в першу чергу не питання престижу, а гостра необхідність виробляти крила для Конкордів. Та не обісратися з задоволенням зростаючего попиту на продукцію концерну Airbus. Французи історично тяжіли до росіян. До того ж червоні мали змогу впоратися з таким завданням. Тому гідравлічний прес зусиллям 65000 тонн було замовлено в срср. То була вже не економіка. То була політика. Виготовлення такої потужної машини уряд доручив безумовно НКМЗ. Який мав досвід і вже готові інженерні та технологічні рішення. Тому всі виробничі потужності заводу були завантажені на повну. Це було завдання найвищого пріоритету. Замовник преса, французька металугічна компанія Aubert & Duval, спеціально під цей прес розпочала будівництво нового ковальсько-пресового підприємства Interforge в Ісуарі.
Ігор Абраменко дуже бажав взяти участь у цій програмі. І можливо прийняв би, якби не ці "італійські" преси 6300. Навіть зважився попрохати (він дуже не любив прохати) Абрамовського переключити його на "француза". Але Віталій Федорович відмовив. Хто “італійців” до пуття доводитиме? Але в Ісуарі Ігор згодом все ж таки побував.
Забігаючи наперед. 13 січня 1977 року президент Французької Республіки Жискар блядь д'Естен урочисто відкрив нове підприємство в Ісуарі. З радянської сторони була величезна делегація на чолі із заступником голови ради міністрів срср кириловим. Брежнєв був на той момент хворий, а то б точно приїхав. Я перепрошую своїх французьких друзів за ось це “блядь” стосовно їх колишнього президента. Справа в тому, що цей гівняний дідусь у 2014 році публічно схвалив та підтримав окупацію українського Криму військами лаптестану.
Сорок шість років у строю. Гідравлічний прес зусиллям 65000 тонн і сьогодні продовжує працювати на заводі Interforge компанії Aubert & Duval в Іссуарі. Саме його 65000 тонн зусилля стиснення, що відповідають вазі десяти Ейфелевих веж, у поєднанні з міліметровою точністю, дозволяють компанії досі брати участь у найпрестижніших світових промислових програмах. В основному в галузі аеронавтики. Завдяки можливості штампувати великогабаритні деталі для Airbus A350 та Boeing 787. На допомогу велетню, на початку ХХІ століття, Aubert & Duval залучив ще два суперважких преса зусиллям 20000 та 40000 тон. Але це були вже машини від американської SMS Group. Треба сказати, що французи тоді не відхиляли варіант участі НКМЗ. Але на жаль, навіть в теорії, НКМЗ з таким завданням вже не мав можливості впоратися. Навіть залучивши інжинірінг тих самих американців.
Моєму татові присвячується...
Недаремно Віталій Абрамовський привозив до Гльзенкірхена італійського фірмача. Італійці рішуче були налаштовані на придбання преса 6300. І наприкінці 1974 року між станкоімпортом срср і туринською фірмою сеньйора Коррадо Дальє було укладено контракт на постачання преса КГШП-6300тс виробництва НКМЗ. Згідно з яким, до першої половини 1976 року його потрібно було ввести в експлуатацію.
І відразу, майже через декілька місяців, придбати такий самий прес виявила бажання інша італійська компанія ACSA Steel Forgings з Оджоно. Ось тут НКМЗ залихоманило. І справа тут зовсім була не в цих нещасних двох пресах.
Справа в тому, що наприкінці 1973 року до світових “пресових перегонів” вирішила приєднатися і Франція. Для французів це було в першу чергу не питання престижу, а гостра необхідність виробляти крила для Конкордів. Та не обісратися з задоволенням зростаючего попиту на продукцію концерну Airbus. Французи історично тяжіли до росіян. До того ж червоні мали змогу впоратися з таким завданням. Тому гідравлічний прес зусиллям 65000 тонн було замовлено в срср. То була вже не економіка. То була політика. Виготовлення такої потужної машини уряд доручив безумовно НКМЗ. Який мав досвід і вже готові інженерні та технологічні рішення. Тому всі виробничі потужності заводу були завантажені на повну. Це було завдання найвищого пріоритету. Замовник преса, французька металугічна компанія Aubert & Duval, спеціально під цей прес розпочала будівництво нового ковальсько-пресового підприємства Interforge в Ісуарі.
Ігор Абраменко дуже бажав взяти участь у цій програмі. І можливо прийняв би, якби не ці "італійські" преси 6300. Навіть зважився попрохати (він дуже не любив прохати) Абрамовського переключити його на "француза". Але Віталій Федорович відмовив. Хто “італійців” до пуття доводитиме? Але в Ісуарі Ігор згодом все ж таки побував.
Забігаючи наперед. 13 січня 1977 року президент Французької Республіки Жискар блядь д'Естен урочисто відкрив нове підприємство в Ісуарі. З радянської сторони була величезна делегація на чолі із заступником голови ради міністрів срср кириловим. Брежнєв був на той момент хворий, а то б точно приїхав. Я перепрошую своїх французьких друзів за ось це “блядь” стосовно їх колишнього президента. Справа в тому, що цей гівняний дідусь у 2014 році публічно схвалив та підтримав окупацію українського Криму військами лаптестану.
Сорок шість років у строю. Гідравлічний прес зусиллям 65000 тонн і сьогодні продовжує працювати на заводі Interforge компанії Aubert & Duval в Іссуарі. Саме його 65000 тонн зусилля стиснення, що відповідають вазі десяти Ейфелевих веж, у поєднанні з міліметровою точністю, дозволяють компанії досі брати участь у найпрестижніших світових промислових програмах. В основному в галузі аеронавтики. Завдяки можливості штампувати великогабаритні деталі для Airbus A350 та Boeing 787. На допомогу велетню, на початку ХХІ століття, Aubert & Duval залучив ще два суперважких преса зусиллям 20000 та 40000 тон. Але це були вже машини від американської SMS Group. Треба сказати, що французи тоді не відхиляли варіант участі НКМЗ. Але на жаль, навіть в теорії, НКМЗ з таким завданням вже не мав можливості впоратися. Навіть залучивши інжинірінг тих самих американців.
Записаний