Форум Краматорська
Краматорськ та світ навколо нас => Памяти тех, кого с нами нет => Тема розпочата: Олександр Ворсін від 01 Листопада 2023, 09:30:15
-
У Краматорську поховали прикордонника Артема Турчіна (https://www.kramatorsk.info/view/304863)
(https://www.kramatorsk.info/image/560/incidents/12559759346541fdb527f78.jpg)
Він загинув за день до свого 40-річчя.
31 жовтня у Краматорську поховали прикордонника Артема Турчіна, який загинув біля Бахмута внаслідок російського артилерійського обстрілу за день до свого 40-річчя, - повідомляє видання "Kramatorsk.Post".
Артем Турчін народився у Краматорську, він був єдиною дитиною у сім'ї. Навчався у 12-й школі, потім опанував професію електрика у 123-му училищі. Після училища пішов в армію, служив у Бахмуті. Після армії познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною, якій на той час було 15 років.
"[Після армії] він працював охоронцем у Запоріжжі, а коли ми познайомились, і поки зустрічались, він переїхав назад до Краматорська, працював охоронцем на КЗТС, потім в охороні на НКМЗ", - розповідає Марина Турчіна.
У 2007-му році вони відгуляли весілля, а за два роки в них народився син. Артем продовжував працювати на Новокраматорському машинобудівному заводі, але перейшов на робочі спеціальності - зокрема, працював у кислородно-компресорному цеху. Потім деякий час працював у дорожній компанії, а у 2018 році вирішив вступити до лав новоствореної Патрульної поліції. Після навчання кілька місяців працював у Патрульній поліції Києва, а коли у Марини народилась друга дитина - дівчинка - то перевівся до патрульної поліції Краматорська і Словʼянська. У 2020 році Артем ще раз різко змінив своє життя і став служити у прикордонній службі.
"У нас двоє дітей. Він хотів звільнити весь Донбас, щоб ми просто більше не боялись", - каже Марина про мотивацію свого чоловіка піти в прикордонники.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Артем наполіг, щоб дружина з дітьми виїхали до західної України, зрештою вони осіли на Київщині, де у Марини робота. А прикордонник продовжував служити - їхній підрозділ був у Святогірську, Чернігові, Чернівцях, Сумах, Чорнобилі, а в жовтні їх перевели на Донеччину, на позиції під Бахмутом.
"Вони вдруге мали заступити на позиції, ми з ним якраз у суботу [21-го жовтня] востаннє розмовляли, і він казав, що заступають на позиції і чотири дні не буде зв'язку. 25-го жовтня у нього день народження, мало бути 40 років, а 24-го він загинув…, - плаче Марина. - Мені сказали, що він почав витягувати хлопців, "двохсотих", і його накрило артилерією".
"Він був дуже люблячий батько і чоловік. Все намагався робити для дітей, як він казав: "Це - мої крила". Для друзів завжди віддавав усе і простягав руку допомоги. Як його побратими мені сказали: "Він був найкращий і ця клята війна забирає найкращих", - додає вона.
З Артемом Турчіним прийшли попрощатися його родичі, друзі, сусіди і побратими. Прикордонника поховали на кладовищі селища Біленьке...