49
« : 28 Квітень 2010, 23:42:31 »
Чи правомірні дії органів ДПС, котрі, керуючись п. 12 ст. 3 Закону про РРО, вимагають від суб'єкта підприємницької діяльності – платника єдиного податку надавати їм за місцем продажу товарів документи, котрі підтверджують придбання товарів, що реалізуються?
Дійсно, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі – Закон про РРО) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Таким чином, за загальним правилом СПД, що здійснює продаж товарів (послуг), зобов'язаний вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Такий облік повинен відповідати встановленому законодавством порядку. Але щоб відповісти на поставлене запитання, слід знайти відповідь ще на два питання:
1. Чи повинен такий суб'єкт взагалі вести облік товарних запасів у випадку, якщо він є платником єдиного податку та веде облік за спрощеною системою?
2. Якщо відповідь на перше питання «так», то чи повинен такий СПД мати прибуткові документи на товари саме у місці продажу цих товарів (послуг)?
Відповідно до ст. 6 Закону про РРО облік товарних запасів фізичною особою – суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, встановленому чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, встановленому відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому обов'язок з ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 вимога щодо ведення книги доходів та витрат встановлена лише стосовно платників єдиного податку – юридичних осіб.
Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи та Порядок її ведення затверджено наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 477.
Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні соби – суб'єкти підприємницької діяльності, наведено в додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПАУ від 21.04.93 р. № 12 (далі – Інструкція № 12). Проте обов'язок щодо ведення обліку витрат фізособами-СПД, що застосовують спрощену систему оподаткування, чинним законодавством не передбачений.
Отже, фізичні особи, що застосовують спрощену систему обліку та оподаткування та сплачують єдиний податок, взагалі не зобов'язані вести облік витрат на придбання товарів, а тому й не зобов'язані вести облік запасів на складах чи у місцях продажу товарів (послуг).
Але ДПАУ дотримується протилежної думки. Так, у п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599, зазначено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції № 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід». Тому для тих, хто не готовий сперечатися з перевіряючими стосовно обов'язку щодо ведення обліку витрат на придбання, слід підкоритися вказаній вище вимозі ДПАУ.
Проте зауважимо, що облік витрат на придбання, не є обліком запасів на складах.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Отже, відповівши на перше питання «так», слід погодитись з тим, що СПД – платник єдиного податку повинен вести облік витрат на придбання (витрат на виробництво) незалежно від того, фізичною чи юридичною особою він є.
Проте, як зазначалося вище, облік витрат на придбання і облік товарних запасів – не одне й те саме. Тому слід погодитись також з тим, що обов'язковим є ведення обліку саме витрат на придбання. До того ж, чинне законодавство не містить прямого обов'язку вести облік витрат на придбання саме за місцем продажу товарів.
Таким чином, відсутність накладних або їх неправильне оформлення взагалі не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів. Більше того, законодавством взагалі не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, що є обов'язковим для СПД – платників єдиного податку.
Правомірність викладеного вище знайшло своє підтвердження у судовій практиці. Так, у постанові ВГСУ від 10.06.2004 р. у справі № 11/485 зазначено, що відображення надходження товарів у бухгалтерському обліку за результатами звітного періоду, не спростоване органами ДПС та встановлене судом, усуває порушення, вказане податківцями при перевірці, як порушення обліку матеріальних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
В ухвалі від 12.06.2007 р. у справі № 7/169-2004 ВАСУ виходив з того, що застосування штрафної санкції до суб'єкта підприємницької діяльності, який реалізує товар без підтверджуючих документів на його придбання і веде при цьому облік товарів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів та витрат, статтею 21 Закону про РРО не передбачено.
Олександр Єфімов
Адвокат, аудитор, кандидат
юридичних наук, АФ «Є.С.Аудит»
Дата підготовки 21.01.2010
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА»
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН»
Перегляд повідомлень
