Vitalii Chepynoga
7 ч.
81 рік тому, 19 березня 1934 року в Москві, на Червоній площі нічим не примітний селянин зайшов до Мавзолею Леніна, дістав наган і випустив в “саркофаг” “вождя світового пролетаріату” дві кулі. Коли його намагалися затримати, то застрелився сам в тому ж таки Мавзолеї…
Селянином виявився Митрофан Нікітін. Народився він на Брянщині, а якраз в часи Голодомору працював в Україні і на власні очі бачив настільки “нова ідеологія” виявилася людиноненависницькою і хижою; як колективізація, розкуркулення та “продразвьорстка” переросли в явний геноцид… При Нікітіні знайшли записку, в якій він писав: “Да, действительно наш «российский социализм» очень и очень много принесет бедствия народу. Еще много миллионов погибнет от коммунизма, от этой химеры, абсурда». Не дурний був селянин, як мінімум… Ця його записка зберігалася під грифом «Таємно» в архівах КГБ ще 60 років… Тобто, ще аж три роки після розвалу СРСР…
Чому Нікітін вирішив стріляти в мертвого Леніна, а не в живого Сталіна – невідомо… Можливо, це був акт відчаю і символізму. Тіпа, як випустить срібну кулю в вампіра…
А взагалі-то замахів на труп Леніна впродовж існування Мавзолею було близько двох десятків. (Хоча вже в самому словосполученні «замах на труп» є щось абсурдне) Складається враження, що якийсь таємний антикомуністичний орден весь час прагнув позбавити людство від цієї примари…
Найвдаліший замах вчинив в 1960 році мешканець міста Фрунзе. Він заліз на саркофаг і розбив чоботом скло. Тіло мертвого Леніна зазнало значних ушкоджень… Найбезобідніший – наступного року зробила нєкая Смірнова, яка плюнула в вождя і кинула каменюку… А в 1973 році якийсь невідомий підірвав на собі «пояс Шахіда» прямо в Мавзолеї. Кілька людей загинуло і було поранено… Для тогочасного режиму – це було щось жахливе…
Сьогодні Ленін і досі лежить собі на Червоній площі… Де лежить Нікітін – невідомо… Є таке явище в Росії… Я б назвав його «синдромом Нікітіна» - чинити замах на мертвих, тим часом коли цілком живі збиткуються над твоїм власним народом. В крайньому разі, Фанні Каплан завжди була мені ближчою аніж Митрофан Нікітін, при всій повазі до останнього…
Не погано було б росіянам все-таки зробити певний апгрейд, ребрендінг в головній своїй гробниці… Давно час поміняти одного Вову на іншого…
7 ч.
81 рік тому, 19 березня 1934 року в Москві, на Червоній площі нічим не примітний селянин зайшов до Мавзолею Леніна, дістав наган і випустив в “саркофаг” “вождя світового пролетаріату” дві кулі. Коли його намагалися затримати, то застрелився сам в тому ж таки Мавзолеї…
Селянином виявився Митрофан Нікітін. Народився він на Брянщині, а якраз в часи Голодомору працював в Україні і на власні очі бачив настільки “нова ідеологія” виявилася людиноненависницькою і хижою; як колективізація, розкуркулення та “продразвьорстка” переросли в явний геноцид… При Нікітіні знайшли записку, в якій він писав: “Да, действительно наш «российский социализм» очень и очень много принесет бедствия народу. Еще много миллионов погибнет от коммунизма, от этой химеры, абсурда». Не дурний був селянин, як мінімум… Ця його записка зберігалася під грифом «Таємно» в архівах КГБ ще 60 років… Тобто, ще аж три роки після розвалу СРСР…
Чому Нікітін вирішив стріляти в мертвого Леніна, а не в живого Сталіна – невідомо… Можливо, це був акт відчаю і символізму. Тіпа, як випустить срібну кулю в вампіра…
А взагалі-то замахів на труп Леніна впродовж існування Мавзолею було близько двох десятків. (Хоча вже в самому словосполученні «замах на труп» є щось абсурдне) Складається враження, що якийсь таємний антикомуністичний орден весь час прагнув позбавити людство від цієї примари…
Найвдаліший замах вчинив в 1960 році мешканець міста Фрунзе. Він заліз на саркофаг і розбив чоботом скло. Тіло мертвого Леніна зазнало значних ушкоджень… Найбезобідніший – наступного року зробила нєкая Смірнова, яка плюнула в вождя і кинула каменюку… А в 1973 році якийсь невідомий підірвав на собі «пояс Шахіда» прямо в Мавзолеї. Кілька людей загинуло і було поранено… Для тогочасного режиму – це було щось жахливе…
Сьогодні Ленін і досі лежить собі на Червоній площі… Де лежить Нікітін – невідомо… Є таке явище в Росії… Я б назвав його «синдромом Нікітіна» - чинити замах на мертвих, тим часом коли цілком живі збиткуються над твоїм власним народом. В крайньому разі, Фанні Каплан завжди була мені ближчою аніж Митрофан Нікітін, при всій повазі до останнього…
Не погано було б росіянам все-таки зробити певний апгрейд, ребрендінг в головній своїй гробниці… Давно час поміняти одного Вову на іншого…
Записаний