Vitalii Chepynoga
Осіннє…
В Росії знищили чергову партію польських яблук… На це Польща сказала: “Та, - то такі яблука були…” )) В тому смислі, що до Росії поставлялися яблука другого сорту… Не шкода…
А в Києві, на Мечнікова біля Гуд-вайну сьогодні зранку ярмарок. Представлені фермерські господарства з усієї України. Свою продукцію привезли люди, які роблять свій маленький чесний бізнес… Ніхто не волає “зрадавсьопропало”… Говорять за країну, про війну, про роботу, та про все говорять, даже про Шустера…
Козячий сир, мед з Полтавщини і Поділля, трав’яний чай “Тарас Бульба” також з Полтавщини. Молоко, трави, розмарін, тим’ян, салат… Да, і ковбаса в таких спеціальних глечиках… Черкаси, Миколаїв, Івано-Франківськ, Сумщина, Переяслав… Все “еко”, конєшно… Крупи і зерно в красівих екологічних торбах, зелена гречка, спельта, пшоно, борошно… Лежать на соломі величезні, жовті, як сонце, гарбузи… Груші і яблука, дині, кавуни, виноград…
Парковщик слєгка навесєлє… То лі з вечора, то лі з утра… Недавно він крутився біля якогось бутля з наливкою, а зараз стоїть коло столу, вмочає сир в мед і їсть… Угостили…
Поряд прогулюються непосрєдственні проізводітєлі – кози, кури, перепілки і даже страуси…“Ме-е-е!” – каже мені коза… Видно хвалить свою продукцію… Увечері повернеться додому, зайде в сарай і буде хвастаться: “А я в Києві була, а я в Києві була”… Фаворітка! Може даже якийсь подарок привезе з города… Магнітік… на корито…
Молодий, але мудрий страус висунув голову з-за горожі і наблюдає, як мужики розпалюють мангал… Зараз на мангалі будуть жарить страусячий стейк… Може, то тітка його була, чи брат… Страус дивиться на все це філософськи і снісходітєльно, з ізрядною долею позитивного фаталізма… “Всє там будєм…” А потім іде клювать траву… Стрес…
Поряд в Гудвайні продається іспанський хамон і італійський пармезан і вино… І це, слава Богу, нікого не обходить… Хочеш – то іспанський, а хочеш – то наш… Хозяїн-барін…
☺
Персики ніхто не палить… І абрикоси – теж…
Надворі гуси стоять собі мовчки і наслаждаються осінню… Один з них дивиться в небо... Деь там їхні дикі брати збираються в теплі краї. А вони - ні... "Нам і тут хорошо", перезімуємо...
…Десь там на Сході країни лунають автоматні черги і літають снаряди… А тут – мирне розмірене життя… Бо треба жити… Бо мир все-одно переможе… Переможе правда, яка з нами і на нашому боці… Ще ніколи жодна країна, яка починала щось палити, не закінчувала добре… Не важливо що – книжки чи персики… Ми, слава Богу, палимо тільки картоплиння та бадилля на городах… Бо осінь… І треба, щоб дим стелився понад землею аж до річки… Традиції…
- Іване, а де ж отой оранжевий гарбуз? – питає якась жінка-ярмарщиця у свого чоловіка… - Який? – Та отой продовгуватий, п’ятнистий, найбільший… - А… - каже Іван, - я його забув, кажись… - Ій, - каже жінка, - голову б ти забув ще… Але не дуже злобно…
Іван відходить у бік, дістає цигарку, сідає на лавку і закурює… Розстроївся, мабуть, або – пофіг…
Все у нас буде добре!
Осіннє…
В Росії знищили чергову партію польських яблук… На це Польща сказала: “Та, - то такі яблука були…” )) В тому смислі, що до Росії поставлялися яблука другого сорту… Не шкода…
А в Києві, на Мечнікова біля Гуд-вайну сьогодні зранку ярмарок. Представлені фермерські господарства з усієї України. Свою продукцію привезли люди, які роблять свій маленький чесний бізнес… Ніхто не волає “зрадавсьопропало”… Говорять за країну, про війну, про роботу, та про все говорять, даже про Шустера…
Козячий сир, мед з Полтавщини і Поділля, трав’яний чай “Тарас Бульба” також з Полтавщини. Молоко, трави, розмарін, тим’ян, салат… Да, і ковбаса в таких спеціальних глечиках… Черкаси, Миколаїв, Івано-Франківськ, Сумщина, Переяслав… Все “еко”, конєшно… Крупи і зерно в красівих екологічних торбах, зелена гречка, спельта, пшоно, борошно… Лежать на соломі величезні, жовті, як сонце, гарбузи… Груші і яблука, дині, кавуни, виноград…
Парковщик слєгка навесєлє… То лі з вечора, то лі з утра… Недавно він крутився біля якогось бутля з наливкою, а зараз стоїть коло столу, вмочає сир в мед і їсть… Угостили…
Поряд прогулюються непосрєдственні проізводітєлі – кози, кури, перепілки і даже страуси…“Ме-е-е!” – каже мені коза… Видно хвалить свою продукцію… Увечері повернеться додому, зайде в сарай і буде хвастаться: “А я в Києві була, а я в Києві була”… Фаворітка! Може даже якийсь подарок привезе з города… Магнітік… на корито…
Молодий, але мудрий страус висунув голову з-за горожі і наблюдає, як мужики розпалюють мангал… Зараз на мангалі будуть жарить страусячий стейк… Може, то тітка його була, чи брат… Страус дивиться на все це філософськи і снісходітєльно, з ізрядною долею позитивного фаталізма… “Всє там будєм…” А потім іде клювать траву… Стрес…
Поряд в Гудвайні продається іспанський хамон і італійський пармезан і вино… І це, слава Богу, нікого не обходить… Хочеш – то іспанський, а хочеш – то наш… Хозяїн-барін…
☺
Персики ніхто не палить… І абрикоси – теж…
Надворі гуси стоять собі мовчки і наслаждаються осінню… Один з них дивиться в небо... Деь там їхні дикі брати збираються в теплі краї. А вони - ні... "Нам і тут хорошо", перезімуємо...
…Десь там на Сході країни лунають автоматні черги і літають снаряди… А тут – мирне розмірене життя… Бо треба жити… Бо мир все-одно переможе… Переможе правда, яка з нами і на нашому боці… Ще ніколи жодна країна, яка починала щось палити, не закінчувала добре… Не важливо що – книжки чи персики… Ми, слава Богу, палимо тільки картоплиння та бадилля на городах… Бо осінь… І треба, щоб дим стелився понад землею аж до річки… Традиції…
- Іване, а де ж отой оранжевий гарбуз? – питає якась жінка-ярмарщиця у свого чоловіка… - Який? – Та отой продовгуватий, п’ятнистий, найбільший… - А… - каже Іван, - я його забув, кажись… - Ій, - каже жінка, - голову б ти забув ще… Але не дуже злобно…
Іван відходить у бік, дістає цигарку, сідає на лавку і закурює… Розстроївся, мабуть, або – пофіг…
Все у нас буде добре!
Записаний