Iryna Gerashchenko
Свій перший підробіток я знайшла в 14 років- нянею в дитячому садочку. Не те, щоб моя родина бідувала , ми були середньостатистичною радянською сім‘єю, де батьки все вкладали в єдину доньку : музична школа, гуртки, перші дефіцитні джинси в 7 класі, іноді навіть тиждень моря під Одесою чи в Криму, й кишенькові гроші мені давали. Я навіть не пам‘ятаю своєї мотивації, навіщо сама знайшла і домовилася про той приробіток, й після школи, відмінниця, мчала в садочок, де на чверть ставки няні застеляла ліжечка, розсаджувала малюків на горщики, розкладала їм ліниві вареники на вечерю. І потім мила 25 горщиків:) Можливо , так реалізовувалася мрія про братика чи сестричку 🙂Вперто - самостійна, батькам про свою авантюру з підробітком не розповіла, щоб не вислуховувати про « учись-учись- тобі треба вчитися»): Робота тривала кілька місяців, потім в садочок нагрянули якісь перевіряючі і влаштували скандал про «експлуатацію підліткової праці». Нас з подружкою попросили більше не приходити. Це були три місяці моєї єдиної в житті «робітничої професії» . Вже потім я написала перші матеріали в газету і отримала перші журналістські гонорари, багато працювала, мотаючись між редакціями ( як і всі в наші голодні студентські роки). З вдячністю згадую кожен колектив , де мене хвалили за добрий матеріал чи нищівно критикували за лажу. Це була важлива школа життя, яка сформувала мене в професії . З повагою ставлюся до людей праці. І вони мені точно більш близькі і симпатичні , ніж напомаджені й зарозумілі хлопчики й дівчатка, перше робоче місце яких - Верховна Рада. Це все до хайпу навколо Михайла Гаврилюка. Він дійсно був не найактивнішим законотворцем, та в ВР традиційно відсотків 60 народу( а зараз так і всі 90%) смутно усвідомлюють , що таке законодавча робота й випадково потрапили до парламенту . Але Михайло- справжня і чиста людина, й це набагато цінніше, ніж пихатість самопроголошених « еліт». А хороший таксист зараз , ще й з почуттям гумору, й з правильною політичною позицією - це взагалі на вагу золота):
Свій перший підробіток я знайшла в 14 років- нянею в дитячому садочку. Не те, щоб моя родина бідувала , ми були середньостатистичною радянською сім‘єю, де батьки все вкладали в єдину доньку : музична школа, гуртки, перші дефіцитні джинси в 7 класі, іноді навіть тиждень моря під Одесою чи в Криму, й кишенькові гроші мені давали. Я навіть не пам‘ятаю своєї мотивації, навіщо сама знайшла і домовилася про той приробіток, й після школи, відмінниця, мчала в садочок, де на чверть ставки няні застеляла ліжечка, розсаджувала малюків на горщики, розкладала їм ліниві вареники на вечерю. І потім мила 25 горщиків:) Можливо , так реалізовувалася мрія про братика чи сестричку 🙂Вперто - самостійна, батькам про свою авантюру з підробітком не розповіла, щоб не вислуховувати про « учись-учись- тобі треба вчитися»): Робота тривала кілька місяців, потім в садочок нагрянули якісь перевіряючі і влаштували скандал про «експлуатацію підліткової праці». Нас з подружкою попросили більше не приходити. Це були три місяці моєї єдиної в житті «робітничої професії» . Вже потім я написала перші матеріали в газету і отримала перші журналістські гонорари, багато працювала, мотаючись між редакціями ( як і всі в наші голодні студентські роки). З вдячністю згадую кожен колектив , де мене хвалили за добрий матеріал чи нищівно критикували за лажу. Це була важлива школа життя, яка сформувала мене в професії . З повагою ставлюся до людей праці. І вони мені точно більш близькі і симпатичні , ніж напомаджені й зарозумілі хлопчики й дівчатка, перше робоче місце яких - Верховна Рада. Це все до хайпу навколо Михайла Гаврилюка. Він дійсно був не найактивнішим законотворцем, та в ВР традиційно відсотків 60 народу( а зараз так і всі 90%) смутно усвідомлюють , що таке законодавча робота й випадково потрапили до парламенту . Але Михайло- справжня і чиста людина, й це набагато цінніше, ніж пихатість самопроголошених « еліт». А хороший таксист зараз , ще й з почуттям гумору, й з правильною політичною позицією - це взагалі на вагу золота):
Записаний