Проблема етнічних руських, що живуть не дома в тому, що вони відірвані від своїх коренів, вони втратили Батьківщину. Вони плюють на... і ненавидять замлю на якій живуть. Це дійсно трагедія.
Ну і звісно не маючи звязку з землею на якій живуть, не утотожнюють себе з соціумом, що їх оточує, без привязки до території (держави) ці люди поступово втрачають захисні функції фізичного і психічного здоровя. Саме тому вони так легко піддаються всяким маніпуляціям ззовні. Як то агітація ворів з ПРУ чи кремлядська пропоганда.
Таким чином ці люди з часом втрачають більшість людських ознак таких як чесність, порядність, відчуття справедливості, здатність до співчуття ближньому. Отак і живуть, як бурян при дорозі: ні собі щастя, ні людям толку.
Щоб спробувати змінити своє життя їм треба так мало, просто полюбити землю на якій живуть, її поля й ліси, пагорби і долини. Сприйняти культуру титульної нації, хоча б припинити в душі ненависть до всього українського.
Хоча звісно на подібний крок здатні лише люди в душах яких залишилась хоч крапля людяності, а в головах - хоч грам мізків. Однак я бажаю успіхів в цьому процесі моїм нещасним руськоязиким співгромадянам.
