У день загибелі телефонував матері: у Краматорську попрощались із військовослужбовцем Олександром Лунякіним
Він загинув біля Гродівки під Покровськом.4 вересня у Краматорську на Алеї Героїв поховали військовослужбовця 151-ї окремої механізованої бригади Олександра Лунякіна, який загинув на Покровському напрямку.
39-річний старший солдат Олександр Лунякін народився у Краматорську, навчався у 12-й школі, потім у 14-му училищі і технологічному технікумі. Після навчання все життя працював на Новокраматорському машинобудівному заводі, остання посада була терміст.
Олександр був мобілізований у листопаді минулого року, служив на посаді старшого навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Їхній підрозділ увесь час був на Покровському напрямку.
"22 серпня о 12:33 він мені зателефонував і сказав: "Мамочко, я на роботі" - і я розуміла, де він знаходиться. Він казав: "Я незабаром з роботи повернусь і тобі передзвоню, але два дні можеш не хвилюватися". У той же день він загинув", - розповіла журналісту Kramatorsk Post мама загиблого воїна Людмила.
Олександр Лунякін загинув біля села Гродівка Покровського району під час виконання бойового завдання. Зараз це село знаходиться на самій лінії фронту - проєкт DeepState, що відслідковує ситуацію на полі бою, за два дні після загибелі Лунякіна повідомляв, що росіяни просунулись біля Гродівки.
"Він був класним! Молодчага! Ніколи нічого не боявся, завжди йшов уперед, він був найкращим! Взагалі не знаю, як так вийшло [що Олександр загинув]", - розповів на похоронах Костянтин, побратим загиблого.
"Він постійно молився. Хлопці казали: "Ми підемо з тим, хто молиться". А потім, казали, все одно нас сварить і лає", - згадує пані Людмила.
В Олександра із сімʼї була лише мама.
"Він був таким уважним до мене. Якщо не міг мені зателефонувати, то він мені потім писав: "Мамочко, вибач, я сильно втомився і вирубився". Для мене він був найкращим, я його люблю", - плаче Людмила Лунякіна.
