http://www.epravda.com.ua/publications/2010/06/18/238979/ 18.06.2010 _ Олексій Молдован, для ЕП
Спрощене оподаткування: реформа на користь уряду
Для переходу на спрощену систему фізичним особам необхідно пропрацювати на загальній системі оподаткування протягом року з доходом не більше 500 тисяч гривень і кількістю працівників, яка не перевищує десяти осіб. Можливо, це колізія.
Запропонована в урядовому проекті Податкового кодексу реформа спрощеної системи оподаткування різко зменшить інтерес підприємців до її застосування.
У разі прийняття таких змін, даний податковий режим виявиться цікавим лише для дрібних виробників та суб'єктів, що займаються кустарним виробництвом.
З точки зору державних інтересів, урядовий варіант спрощеної системи є прийнятним, оскільки перекриє ключові схеми мінімізації оподаткування, але він порушує баланс інтересів між державою і бізнесом, оскільки не запропонував останньому нових можливостей, які б компенсували негативні наслідки звуження сфери та масштабу застосування спрощеної системи оподаткування.
Урядовий варіант реформи виявився надмірно асиметричним. Відчувається, що в процесі розробки проекту кодексу домінувала позиція податківців, які вказують, що спрощена система є ключовим інструментом мінімізації оподаткування.
Водночас, замість вирішення проблем певного податкового режиму, зручнішим видається його скасування або обмеження до тих меж, за якими він втрачає свою суть. У цьому контексті варто згадати СЕЗ і ТПР, фіскальна ефективність яких була підвищена, але за рахунок фактичного знищення даних податкових режимів.
Аналогічний підхід зараз застосовується до спрощеної системи оподаткування. При формальному збереженні даного інституту уряд створив такі обмеження, які роблять його недоступним і нецікавим для підприємців, що займаються бізнесом, а не наданням дрібних побутових послуг.
Очевидно, що уряд в умовах кризи керувався, передусім, фіскальним пріоритетом. З метою перекриття схем мінімізації оподаткування у проекті Податкового кодексу запроваджені наступні заходи.
1. Звужено сферу застосування спрощеної системи оподаткування. Окремі категорії самозайнятих осіб - аудитори, бухгалтери, юристи, консультанти - втратили право на застосування даного режиму.
Крім того, до переліку видів діяльності, на які не поширюється спрощена система оподаткування, додано оптову торгівлю, торгівлю через інтернет, діяльність у сфері розваг, виробництво, експорт, імпорт та продаж підакцизних товарів, продаж пального, крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів у ємностях до 10 літрів, видобуток та виробництво дорогоцінних металів і каміння.
2. Запроваджено "випробувальний" термін для нових суб'єктів підприємницької діяльності, які мають намір перейти на спрощену систему оподаткування.
Документ визначає, що платниками податку є фізичні особи-підприємці, які протягом чотирьох кварталів, що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності визначених критеріїв.
Таким чином, для переходу на спрощену систему фізичним особам необхідно пропрацювати на загальній системі оподаткування протягом року з доходом не більше 500 тисяч гривень і кількістю працівників, яка не перевищує десяти осіб. Можливо, це колізія, а можливо, це має запобігти створенню одноденних фірм.
3. Виключено із сфери застосування спрощеної системи діяльність, пов'язану з організацією торгівлі на ринках або у торгівельних об'єктах. На думку розробників, це дозволить ліквідувати одну із найпоширеніших схем мінімізації оподаткування.
4. Обмежено право на реєстрацію платником ПДВ. В урядовому варіанті кодексу зазначається, що СПД, що обрали спрощену систему оподаткування, не є платником податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України.
Також для юридичних осіб встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 6% бази оподаткування замість двох ставок - 10% з включенням ПДВ та 6% плюс ПДВ.
Імовірно, так уряд намагається зменшити обсяги мінімізації сплати ПДВ за рахунок розширення податкового кредиту на підставі видачі податкових накладних СПД, що працюють на спрощеній системі і зареєстровані платниками ПДВ.
Звертають на себе увагу інші цікаві норми. Платники єдиного податку не є платниками більшості обов'язкових платежів, в тому числі земельного податку і збору за воду, але із зауваженням, що ця норма діє з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року. Отже, з 2016 року ці податки виведуть із складу єдиного.
Названі обмеження для спрощеної системи обґрунтовані. Вони знайшли б підтримку у суспільстві, якби їх запровадження компенсувалося збільшенням граничних меж виручки, яка би дозволяла підприємцям розвивати власний бізнес.
Проте уряд відмовився розширювати ці межі. Проектом кодексу передбачається встановити такі граничні рівні річного доходу: для фізичних осіб залишити на рівні 500 тисяч гривень, для юридичних осіб - збільшити удвічі до 2 тисяч гривень.
Це рішення різко дисонує з деклараціями уряду про підтримку малого і середнього бізнесу. Починаючи з 1998 року, коли була запроваджена спрощена система оподаткування, ІСЦ зріс у 5,5 разу, мінімальна зарплата - у 20 разів.
Попри стабільність граничної межі виручки, яка дає можливість застосовувати спрощену систему оподаткування, висока інфляція знизила реальний допустимий показник більш ніж у п'ять разів.
Парадоксально, але в період економічного зростання, у 2000-2008 роках, суб'єкти малого бізнесу в умовах стрімкого зростання оплати праці мали скорочувати свої реальні обороти, щоб залишатися на спрощеній системі. Фактично, вона наразі відіграє дестимулюючу роль у розвитку та укріпленні малого бізнесу.
Слабкою втіхою стало те, що уряд відмовився від підвищення фіскального навантаження. Для фізосіб-підприємців зберігається нинішній діапазон ставок, а для юридичних осіб ставка знижується до 6% з включенням до неї ПДВ.
Крім того, з 2011 року по 2014 рік введені податкові канікули для фізичних осіб, річний дохід яких не перевищуватиме 300 тисяч гривень на рік і які надають населенню побутові послуги, а також запроваджено нульову ставку для юридичних осіб, обсяг доходу яких не перевищує 100 тисяч гривень.
Ця норма виглядає формальною відпискою уряду, щоб згодом задекларувати виконання свої зобов'язань. З обмеженням доходу до 100 тисяч гривень можна займатися хіба що наданням дрібних послуг без залучення найманих працівників.
Крім того, проект Податкового кодексу залишив низку невирішених проблем.
1. Фіскальна ефективність єдиного податку не лише не підвищується, а навіть знижується через звільнення від оподаткування та зниження ставок єдиного податку для юридичних осіб.
Крім того, враховуючи, що єдиний податок є закріпленим податком дохідної частини бюджетів місцевого самоврядування, таким рішенням уряд додатково звузить фінансову базу громад, що суперечить іншому пріоритету його роботи - формуванню фінансово потужних регіонів.
2. Гранична виручка, яка дозволяє застосовувати спрощену систему, підвищена асиметрично відносно динаміки ІСЦ за останні десять років.
Починаючи з 1998 року, коли була запроваджена ця система оподаткування, обліку та звітності, ІСЦ зріс у 5,5 разу. Проектом ПКУ пропонується залишити граничний показник виручки фізосіб і лише у два рази збільшити для юридичних осіб.
3. Зберігається ручний механізм визначення ключових параметрів спрощеної системи. Встановлення граничного обсягу виручки і діапазону податків у твердих величинах автоматично збільшує ризик нестабільності. Через високу динаміку інфляції питання про перегляд показників буде порушено найближчим часом.
Загалом даний розділ проекту Податкового кодексу залишає враження, що поспіх, з яким влада проштовхує ключовий нормативний документ, невиправданий.
Було б доцільно провести якщо не громадську дискусію стосовно найбільш актуальних аспектів податкової реформи, то хоча б вузькоспеціалізовану з урахуванням позицій тих, чиї інтереси зачіпаються у контексті урядових ініціатив.
Далі буде...
Читайте також:
Диференціація ставок ПДВ: за і проти
ПДВ: реформувати не можна скасувати
Спрощена система оподаткування: "опозиційний" варіант
Єдиний податок: скасувати не можна реформувати
Податкова і бізнес: кредит довіри вичерпано?
Бізнес душать, а він міцнішає?
Олексій Молдован, Центр антикризових досліджень
Не бійтеся податкової міліції!
Понеділок, 09:06, 21/06 Юрко Антоняк
Свого часу своєрідні методичні рекомендації для підприємців з цією назвою опублікував львівський аудитор Михайло Соловій.
17 червня львів’янам довелося захищатися від тих, котрі, теоретично, повинні би стояти на варті законодавства. Податкового. Перемога була на боці гідних її.
Близько восьмої години ранку на територію ВАТ „Львівський холодокомбінат” увірвалася група невідомих осіб. Деякі з них – в формі з нашивками податкової міліції, деякі – у цивільному, деякі – просто у спортивних костюмах (!). Вони не пред’явили жодного документу чи посвідчення, не представилися. Натомість повалили на землю начальника охорони, завдавши йому тілесних побоїв, слідом за ним на землі опинилися начальник зміни і присутні охоронці підприємства. Останнім було наказано лежати спокійно, бо інакше буде застосована табельна зброя (!).
Після цього невідомі захопили адміністративний корпус. Частина увірвалася в бухгалтерію і почала нишпорити в документах (мабуть, це називається обшуком?). Інші зайшли в приймальню, повалили на землю секретарку і вирвали замок до кабінету голови правління.
Працівники комбінату, вражені несподіваним нападом, негайно припинили роботу і згуртувалися перед окупованим корпусом, розпочавши стихійний мітинг. Брутальні дії нападників, непред’явлення жодних документів, „спортивні” однострої частини молодиків наводили на думку про одне – рейдерське захоплення. Форма податкової міліції виглядала непереконливо, оскільки за бажанням почепити на спину можна будь-яку нашивку.
На заклик працівників до комбінату почали прибувати депутати обласної ради. На той час обізвалася і Податкова адміністрація Львівщини, повідомивши, що на території комбінату працівники податкової міліції проводять слідчі дії, розслідуючи кримінальну справу про ухилення від сплати податків посадових осіб ВАТ. Щоправда, поняття „слідчі дії” і насильство та „спортсмени” викликали у людей, м’яко кажучи, сумніви. Мабуть, таки рейдерство?!
Обурення працівників сягнуло межі, і з піснями та криками „Ганьба!” вони рішуче рушили на штурм адмінкорпусу. Незвиклі до людського опору, податківці панічно відступили і були заблоковані в окремих приміщеннях. Там вони швидко капітулювали і погодилися забратися з території підприємства. Виходити доводилося крізь людські коридори, під супровід щирих висловлювань на власну адресу. Незвичайно цікаво було спостерігати зафіксовані відеооператорами сцени, коли перелякані „всемогутні податківці” втягували голови у плечі і зіщулювалися, побоюючись рухатися серед збуреного натовпу, небезпідставно очікуючи фізичної компенсації за свої дії.
Врешті територія підприємства була очищена, працівники змогли повернутися до роботи.
Голова правління ВАТ „Львівський холодокомбінат” Богдан Копитко був здивований і вражений такими діями податківців. Він повідомив журналістів, що його підприємство ретельно сплачує всі податки і є одним з найбільших їх платників в області. Нещодавно проводилася планова податкова перевірка, яка не виявила жодних порушень. На підприємстві знаходиться ввезене обладнання, стосовно якого у податківців щороку виникають однакові запитання. Щороку претензії ДПА розглядаються у суді, і щоразу суд стає на бік комбінату. Чому саме тепер податківці вдалися до таких дій, незрозуміло. Проте інтереси 1200 працівників колективу комбінату Богдан Копитко однозначно налаштований відстоювати у суді.
То що ж відбулося того дня?
У першу чергу виникає цілий ряд формальних запитань. Чи проводиться службове розслідування стосовно законності дій і правомірності застосування фізичної сили податковими „поліцаями”? Чи усунуто від виконання службових обов’язків на час розслідування безпосереднього керівника вчинених „слідчих дій” на територій комбінату? А також безпосереднього керівника цих „дій”?
Втім, це все справді формально. Версію про „слідчі дії” та „розслідування” варто залишити для гумористів.
Львівські податківці привчені обслуговувати інтереси влади. Навіть видресирувані у цьому своїм колишнім керівником Сергієм Медведчуком. Підприємець для податківця – це потенційний правопорушник, який ухиляється від сплати податків. Тому він повинен бути неминуче оштрафований – якщо не за вже скоєні і доведені порушення, то хоч за ті, які він однозначно вчинить незабаром. Чомусь згадуються також „ненав’язливі” пропозиції підприємцям робити посильні благодійні внески на рахунки деяких фондів, які по-меценантськи підтримували у ті часи діяльність СДПУ(о). Втім, це минуле.
Однією із найбільших і найвідчутніших для громадськості помилок „помаранчевої” влади і персонально В. Ющенка стало непроведення докорінного очищення правоохоронних та податкових органів, які особливо відзначилися у тискові, в тому числі фізичному, на опонентів тодішньому „офіційному” кандидатові, а тепер нашому (мабуть, варто зітхнути), президентові. Зрозуміло, що нові керівники не захотіли цього, аби залишити у власному розпорядженні професійних слуг влади, а не закону. А громадськість, втішена перемогою Майдану, якось пропустила крізь пальці таку „дрібницю”. Хоча, як виявилося, це зовсім не дрібниця.
На Львівщині – нова влада. Опинившися в чиновницьких кріслах (варто сподіватися, ненадовго), регіонали безумовно в першу чергу спробують поповнити свої матеріальні статки. Потрібне знаряддя. Далеко шукати не потрібно. Львівська ДПА неподалік центру міста, на вулиці Стрийській. Досвідчена і „завжди готова”.
І доводиться львівським підприємцям розмірковувати над запитанням, чи події на холодокомбінаті не є попередженням для них усіх про те, що повертаються старі-добрі медведчуківські часи. Коли ти – ніхто, а податківець лиш на сходинку нижчий (можливо) за Бога. Тому потрібно уважно слухати всі зроблені зауваження і пропозиції. Бо...
Потенційні організатори цього „бо...” лишень забули, що зараз не початок двохтисячних років. Часи змінилися. І люди також. Тому не так сталося, як гадалося. Тому гнали лайкою і стусанами прості робітники і ошелешених податківців, і розгублених „спортсменів”. Вперше. Гарно. І, очевидно, не востаннє. Попередження підприємцям перетворилося на „жовту картку” владі.
В 2004 році українські політики виявилися далекими від власного народу, який, вийшовши на Майдан, врятував їх від чергової необхідності витирати сльози і шмарклі у нескінченних поясненнях причин чергової невдачі. Залишається сподіватися, що львівський „політикум” проявить себе гідно, і виступить на захист трудового колективу, поставивши нарешті податківців на їхнє, визначене законом, місце.
Бо інакше неминуче доведеться змінювати „політикум”. На відповідніший. І відповідальніший.
Местные выборы и бизнес. Дело на миллион
Понеділок, 19:42, 21/06
Юрій Гаврилечко
Блог користувача
Рейтинг
16 1
Переглядів
95
У малого и среднего бизнеса сейчас нет другого способа выжить, кроме как внедряться в местную власть
Если выборы в местные советы будут проведены осенью этого года, то существенную конкуренцию представителям крупных политических партий могут составить предприниматели. Организации работодателей станут, возможно, и не полностью самостоятельными политическими игроками, но однозначно дистанцируются от нынешней власти и попытаются сыграть в свою игру.
Что же может послужить причиной? В первую очередь некоторые новшества, заложенные в проекты Налогового и Бюджетного кодексов. Введение фактически односторонней ответственности (в 70 пунктах 22 статей проекта) плательщиков налога перед государством (против 1 статьи в их пользу).
Невозможность отнести на валовые расходы предприятия средства, потраченные на покупку товаров и услуг у частных предпринимателей.
Введение сложной системы штрафов за нарушение налогового законодательства, когда за одно и то же нарушение возможно будет взимать несколько различных видов штрафов одновременно.
Существенное расширение полномочий налоговых органов и увеличение сроков и числа различных проверок. Резкое уменьшение видов деятельности, при котором возможен выбор упрощённой системы налогообложения. Увеличение суммарной нагрузки на единоналожников.
Всё это поставит значительную часть бизнеса на грань разорения. В итоге перед бизнесом встанет вопрос: что с этим всем делать? Парадоксально, но ответ на него кроется там же – в проекте Бюджетного кодекса.«Местные бюджеты получат уже в следующем году дополнительный ресурс около 12 млрд. гривен», – сказал премьер Азаров, анонсируя новую редакцию Бюджетного кодекса. По его словам, правительственный проект предполагает передать в местные бюджеты 8 общегосударственных налогов и сборов, а также пятую часть налога на прибыль.
Много это или мало? Если поделить всю сумму на число субъектов административно-территориального деления Украины, то на каждый придётся по 1 млн. грн. в год. Конечно, за эти деньги нельзя ни школы построить, ни больницы, ни дороги – разве что починить что-нибудь. С другой стороны, миллион гривен – приз, достойный того, чтобы за него побороться. Особенно в дотационных регионах, а таких в Украине большинство.
Как же местные предприниматели смогут попытаться вернуть себе деньги, отобранные у них в результате налоговой реформы? Ответ один: получив доступ к бюджету. Для этого им придётся стать депутатами местных советов. Только на госзакупках, существенно увеличенных после получения областными, городскими, районными и т. д. бюджетами дополнительного источника доходов, бизнес может исправить своё финансовое положение. Правда, 1 млн. грн. для крупного города – это капля в море, но для небольшого села – океан возможностей.
В такой ситуации шанс побороться за местную власть получает не только «самый оппозиционный» БЮТ, но и множество более мелких всеукраинских партий, и не только оппозиционных. В первую очередь счастье может улыбнуться «Сильной Украине» Сергея Тигипко, который в качестве одного из главных ответственных лиц за разработку проекта Налогового кодекса хорошо осведомлён о его подводных камнях и может это знание донести до своих партийных структур. «Фронт перемен» Арсения Яценюка тоже получит свои бонусы. Если раньше местные бизнесмены не видели особой надобности в том, чтобы его поддерживать, то теперь это может стать для них насущной необходимостью. И даже маргинальные и сугубо региональные проекты имеют шанс попытаться побороться за фракцию в местном совете.
Новая реальность рождает новые правила игры и даёт новые возможности. Но будет ли она лучше, чем реальность сегодняшняя?
Юрий Гаврилечко, эксперт Фонда общественной безопасности, для "Фокуса"
